Рішення № 51726390, 12.03.2013, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/646/13-ц

РІШЕННЯ

іменем України

"12" березня 2013 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Вуїва О.В., при секретарі Кашарайло А.А.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1, представника Вознесенської міжрайпрокуратури ОСОБА_2, представника третьої особи служби у справах дітей ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вознесенську цивільну справу за підтриманим Вознесенським міжрайонним прокурором Миколаївської області позовом органу опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області в інтересах малолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей Вознесенської міської ради Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей,

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2013 року орган опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міськради в інтересах малолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про позбавлення її батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей в якому вказував, що відповідачка є одинокою матірю малолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

В той же час ОСОБА_6 протягом тривалого часу ухиляється від виконання своїх батьківських обовязків, а саме: не піклується про стан здоровя дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, не займається вихованням, не утримує їх матеріально.

На профілактичні бесіди компетентних органів щодо необхідності зміни відношення до малолітніх не реагує.

Притягувалася до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обовязків, проте жодні заходи позитивних результатів не дали.

Враховуючи вказані обставини, позивач просив позбавити ОСОБА_6 батьківських прав щодо малолітніх та стягнути з неї аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини її заробітку (доходу).

Ухвалою суду від 27 лютого 2013 року до участі в справі допущено Вознесенського міжрайонного прокурора Миколаївської області.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові.

Відповідачка ОСОБА_6 в судове засідання не зявилася, судом відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України вважається належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи за місцем її реєстрації, причину неявки суду не повідомила.

Представник третьої особи без самостійних вимог: служби у справах дітей ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечувала, підтвердила викладені в позові обставини.

Суд вважає за необхідне ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки представник позивача та прокурор не заперечують проти такого вирішення справи.

Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1, представника третьої особи служби у справах дітей ОСОБА_3, заслухавши в присутності педагога ОСОБА_7, думку малолітнього ОСОБА_4, а також думку представника Вознесенської міжрайпрокуратури ОСОБА_2, показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема судом встановлено, що відповідачка є матірю малолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Батько ОСОБА_5 ОСОБА_10 помер 21 січня 2013 року, відомості про батька ОСОБА_4 внесені до актового запису про народження дитини за заявою матері на підставі ст. 55 КпШС України.

ОСОБА_6, є дієздатною особою, незважаючи на наявність тяжкого захворювання є працездатною, проте не працює, забезпечена власним житлом, за місцем проживання характеризується негативно.

Разом з тим, як вбачається з пояснень осіб, що беруть участь в справі, показань свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, письмових доказів, що містяться в матеріалах справи (а.с. 12-27), відповідачка протягом тривалого часу ухиляється від виконання своїх батьківських обовязків відносно дітей, а саме не проявляє жодного інтересу до доньки ОСОБА_5, яка постійно проживає та знаходиться на повному утриманні своєї бабусі, взагалі не цікавиться обставинами її життя, матеріально доньку не утримує.

Крім цього належним чином не піклується про стан здоровя ОСОБА_4, який є інвалідом, має тяжке захворювання, потребує постійного лікування та нагляду, його фізичний, духовний та моральний розвиток, не створила йому належних житлово-побутових умов, практично не цікавиться обставинами життя, не займається вихованням, навчанням сина.

На профілактичні бесіди компетентних органів щодо необхідності зміни відношення до малолітніх не реагує.

Притягувалася до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обовязків, проте жодні заходи позитивних результатів не дали.

При цьому суд приймає до уваги, але критично ставиться до думки малолітнього ОСОБА_4 щодо відсутності підстав для задоволення позову в звязку з належним виконанням відповідачкою своїх батьківських обовязків.

Така думка є субєктивною, не відображає дійсних обставин справи, оскільки не узгоджується з поясненнями представників опікунського органу та служби в справах дітей, іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема показаннями свідків та письмовими доказами.

Відповідачка не надала суду жодних доказів, що підтверджують належне виконання нею батьківських обовязків або поважність причин їх невиконання в минулому та доказів, що свідчать про бажання виконувати ці обовязки в майбутньому.

Відповідно до вимог ст.ст. 150, 155, 180 СК України батьки зобовязані виховувати дитину, піклуватися про здоровя дитини, фізичний, духовний та моральний розвиток останньої, забезпечити здобуття нею освіти, що є найважливішими обовязками матері і батька, а також повинні матеріально утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обовязку батьківського піклування про неї.

Аналогічно статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобовязані виховувати дитину, піклуватися про її здоровя, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обовязків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України передбачає, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обовязків по вихованню дитини.

За встановлених в судовому засіданні обставин, приймаючи до уваги письмовий висновок органу опіки та піклування виконкому Вознесенської міської ради Миколаївської області від 15 лютого 2013 року, суд вважає доцільним позбавити ОСОБА_6 батьківських прав щодо дітей, оскільки це буде відповідати інтересам останніх.

Відповідно до вимог ч.ч. 4-5 ст. 167 СК України в разі ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав, якщо дитина не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини, мають за їхньою заявою баба, дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим.

Якщо дитина не може бути передана бабі, дідові, повнолітнім братам та сестрам, іншим родичам, мачусі, вітчиму, вона передається на опікування органу опіки та піклування.

Тому, оскільки в матеріалах справи відсутні достатні дані щодо близьких родичів дітей, які б могли за віком, станом здоровя, матеріальним становищем, моральними якостями виконувати функції опікуна, а також виявили бажання виконувати такі функції, вони підлягають передачі органу опіки та піклування для подальшого влаштування.

Разом з тим, згідно ст. 180 СК України батьки зобовязані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Положення ч. 2 ст. 166 СК України передбачають, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обовязку щодо утримання дитини.

Тому, одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Ст.ст. 181 та 183 СК України передбачають, що за рішенням суду кошти (аліменти) на утримання дитини присуджується в частині від доходу її батька, матері або у твердій грошовій сумі. Розмір частки заробітку (доходу) батька, матері, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоровя, матеріальне становище дитини та платника аліментів, наявність на утриманні платника інших осіб, тощо.

Враховуючи вимоги ст. 182 СК України, зокрема задовільний стан здоровя ОСОБА_5 та стан здоровя ОСОБА_4, який є інвалідом, потребує постійного лікування, їх матеріальне становище, а також незадовільний стан доровя відповідачки, яка має тяжке захворювання, її матеріальне становище, те, що вона інших осіб не утримує, аліменти на користь інших не сплачує, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_6 має можливість сплачувати аліменти на утримання власних дітей в розмірі 1/4 частини всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину.

При цьому згідно п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України рішення суду підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

З врахуванням положень ст. 88 ЦПК України з відповідачки на користь держави також підлягає стягненню судовий збір в розмірі 344,10 грн. (114,70 грн. позбавлення батьківських прав + 229,40 грн. стягнення аліментів).

Керуючись ст.ст. 88, 209, 212, 213, 214, 215, 226, 228, 233, 367 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Підтримані Вознесенським міжрайонним прокурором Миколаївської області позовні вимоги органу опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області в інтересах малолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей Вознесенської міської ради Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав відносно її малолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Малолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, передати органу опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області для подальшого влаштування.

Підтримані Вознесенським міжрайонним прокурором Миколаївської області позовні вимоги органу опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області в інтересах малолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей Вознесенської міської ради Миколаївської області, про стягнення аліментів на утримання дітей задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь органів опіки та піклування, державних установ та інших осіб під опікою або піклуванням яких будуть знаходитися діти на утримання її малолітніх дітей сина ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 кошти (аліменти) в розмірі 1/4 частини всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 15 лютого 2013 року і до повноліття дітей.

Стягнути з ОСОБА_6 344 (триста сорок чотири) гривні 10 копійок судового збору на користь державного бюджету Вознесенського району (банк ГУ ДКУ в Миколаївській області, МФО 826013, код платежу 22030001, код ЄДРПОУ 26498995, р/р 31210206700113).

Рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідачки, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: /підпис/

Згідно з оригіналом: суддя: