Ухвала суду № 51725818, 29.09.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 459/898/15 Головуючий у 1 інстанції: Грабовський В.В.

Провадження № 22-ц/783/5992/15 Доповідач в 2-й інстанції: Штефаніца Ю. Г.

Категорія: 59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Штефаніци Ю.Г.

суддів: Берези В.І., Бойко С.М.,

за участі судового секретаря: Фейір К.О.,

у відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 18 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Сокальського районного суду Львівської області, держави Україна в особі Міністерства юстиції України, про відшкодування шкоди, -

встановила:

Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 18 червня 2015 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Сокальського районного суду Львівської області, держави Україна в особі Міністерства юстиції України, про відшкодування шкоди, заподіяної судом внаслідок порушення норм ЦПК у зв'язку з позбавленням позивача права доступу до правосуддя, яку оцінює в 1 000 000 грн.

Ухвалу суду оскаржив позивач ОСОБА_2

В апеляційній скарзі покликається на незаконність ухвали, на порушення судом норм матеріального та процесуального права, постановлення ухвали внаслідок неповного з'ясування та неправильного встановлення обставин, які мають значення для справи. Обставини, які суд вважає встановленими, на думку апелянта фактично не доведені, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Апелянт вказує, що відмовляючи у відкритті провадження у справі, суддя повинен був вказати норми закону, які забороняють направляти судам для розгляду позовну заяву до Сокальського районного суду Львівської області про стягнення моральної шкоди в результаті протиправних дій судді Сокальського районного суду Львівської області, що спричинило приниження честі, гідності, ділової репутації позивача. Вважає, що суд мав розглянути його позовну заяву по суті, захистити його конституційні права гарантовані ст.56 Конституції України або на підставі ст.40 Конституції України вказати в рішенні, що його права не порушувались. Просить ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с. 12- 15).

В судове засідання сторони не з'явились, про час і місце розгляду справи належно повідомлені, в порядку передбаченого ст.74 ЦПК України (а.с.53-55), про причини своєї неявки суд не повідомили, що,(у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи. Тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у їхній відсутності, без фіксування судового процесу технічними засобами, відповідно до вимог ч. 2 ст.197 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ст.ст.126,129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні й підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється, а також однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

Згідно із зазначеними положеннями Конституції, судові рішення і, відповідно, дії або бездіяльність судів (суддів) з питань здійснення правосуддя (пов'язаних з підготовкою й розглядом справ у судових інстанціях) можуть оскаржуватись у визначеному порядку до суду вищої інстанції, а не в інший суд першої інстанції.

Останнє порушувало б принцип незалежності суддів і заборону втручання у вирішення справи судом.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення до суду з позовом до Сокальського районного суду Львівської області, держави України в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди в результаті протиправних дій Сокальського районного суду, позбавлення його конституційного права доступу до правосуддя що спричинило приниження честі, гідності, ділової репутації» стали дії судді Пахута С.О., який, відкривши 11.06.2012 р. провадження у справі за позовом ОСОБА_2 та Фермерського господарства «Бурка В.В.» до Держави Україна в особі Державного казначейства України, за участі 3-ї особи ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, тривалий час (понад 22 місяці) не розглядав його позову та 22.05.2014р. закрив провадження у цій справі.

Відмовляючи у відкритті провадження у даній справі, суд першої інстанції прийшов до висновку, що суддя, як посадова особа, яка здійснює правосуддя, а також суд, як орган, що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем або іншою стороною, котра бере участь у цивільній справі, за винятком випадків, коли суддя виступає як представник цієї установи, а не орган, що здійснює правосуддя.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Відповідно до ст.15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до п.1ч.2 ст.122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

У відповідності до ст.8 Конституції України, особа має право звернутись до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, матеріальна і моральна шкода, заподіяна при здійсненні правосуддя, відшкодовується державою лише безпідставно засудженій особі в разі скасування вироку як неправосудного.

Суд є органом, який розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, їх посадових осіб (ст. 56 Конституції України), а його рішення (дії, бездіяльність) оскаржуються лише в порядку, визначеному ст.129 Конституції України та законодавством про судочинство.

Правосуддя в Україні регулюється конституційними нормами окремо від діяльності інших органів державної влади.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 12.06.2009 року «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів» зазначено , що суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 року «Про незалежність судової влади» роз'яснено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд, згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Відтак, розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є по суті оскарження процесуальних дій (бездіяльності) судді (суду), пов'язаних із розглядом справи за нормами ЦПК України чи іншими законами України не передбачено, а тому суд першої інстанції вірно відмовив у відкритті провадження у справі.

Що стосується застосування судами положення частини шостої статті 1176 ЦК України, яка передбачає, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах, то застосування цього законодавчого положення можливе у випадку, коли предметом позову є інші дії чи бездіяльність, зокрема, суду, які не пов'язані зі здійсненням правосуддя, відправленням судочинства, яке має на меті прийняття акту органом судової влади.

Тобто, це інші дії суддів (суду) при здійсненні правосуддя, коли спір не вирішується по суті, у разі їх незаконних дій або бездіяльності і якщо вина судді встановлена не лише вироком суду, а й іншим відповідним рішенням суду.

Таке законодавче врегулювання відповідає вимогам статтей 6 і 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

З урахуванням вище наведеного, суддя Червоноградського міського суду Львівської області правомірно відмовив у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Сокальського районного суду Львівської області, держави України в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди, на підставі пункту 1 частини 2 статті 122 ЦПК України.

Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, правильно застосований матеріальний закон та дотримана процедура передбачена ЦПК України. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.2 ст.307, п.1 ч.1 312, ст. 313, п.4 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 18 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20 днів з часу набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: Штефаніца Ю.Г.

Судді: Береза В.І.

Бойко С.М.