Ухвала суду № 51725761, 29.09.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/1075/15 Головуючий у 1 інстанції: Крамар О.В.

Провадження № 22-ц/783/6003/15 Доповідач в 2-й інстанції: Штефаніца Ю. Г.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Штефаніци Ю.Г.

суддів: Берези В.І., Бойко С.М.,

за участі судового секретаря: Фейір К.О.,

представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про стягнення коштів та відсотків за строковим договором банківського вкладу, -

встановила:

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 червня 2015 року справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про стягнення недоотриманої суми коштів та відсотків за строковим договором банківського вкладу передано на розгляд до Печерського районного суду м. Києва.

Не погоджуючись з цією ухвалою, представник позивача ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області.

Зазначає, що суд невірно визначив характер спірних правовідносин, які виникають із захисту прав споживачів, а тому вважає, що відповідно до ч.5 ст.110 ЦПК України вказана справа підлягає розгляду саме за зареєстрованим місцем проживання позивача Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області (а.с. 62-64).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачаОСОБА_3 на обґрунтування доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.11 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Звернувшись до суду з даним позовом, відповідно до положень Закону України «Про захист прав споживачів», позивач зазначив, що відповідачем порушені його права, як споживача внаслідок незаконності дій банку щодо виконання умов договору банківського вкладу щодо повернення коштів та виплати відсотків за користування грошима.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_2 є вкладником за договором банківського вкладу та відповідно споживачем послуг банку.

Згідно вимог ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 Ц К, ч.2 ст.1058 ЦК).

Частиною 2 статті 633 ЦК України визначено, що умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення вважаються фінансовими послугами.

Законом України «Про банки та банківську діяльність» визначено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

У статті 47 цього закону зазначено, що банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги, зокрема, до банківських послуг належить залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" від 12 квітня 1996 р. № 5 (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 1998 р. № 15) до спорів, які регулюються Законом України "Про захист прав споживачів", належать, зокрема ті, що виникають із договорів страхування, договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг), а також інші відносини, що виникають з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать Закону.

Отже позивач є споживачем фінансових послуг, що надаються йому банком, а тому правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч. 5 ст.110 ЦПК України, позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

З матеріалів справи безспірно вбачається, що позивач ОСОБА_2 зареєстрована та проживає у м.Стебник Дрогобицького району Львівської області, а тому слід дійти висновку, що вказаний позов вірно подано нею до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської з дотриманням правил підсудності.

При цьому, вказаний міськрайонний суд, правильно відкривши провадження у даній справі, без достатніх фактичних і правових підстав постановив ухвалу про направлення даної справи для розгляду за підсудністю до Печерського районного суду міста Києва.

Беручи до уваги викладене, судова колегія вважає, що ухвала винесена з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.303, 304, п.4 ч.2 ст.307, п.4 ч.1 ст.311, ст.313, п.2 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 червня 2015 рокускасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий: Штефаніца Ю.Г.

Судді: Береза В.І.

Бойко С.М.