Ухвала суду № 51725304, 22.09.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 444/9/15 Головуючий у 1 інстанції: Оприск З.Л.

Провадження № 22-ц/783/4875/15 Доповідач в 2-й інстанції: Береза В. І.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі: головуючого судді - Берези В.І., суддів - Бойко С.М., Штефаніци Ю.Г., за участю секретаря судового засідання - Глинського О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 18 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-

в с т а н о в и л а:

оскаржуваним рішенням позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1), проживає та зареєстрований АДРЕСА_1, (ІПН НОМЕР_1) в користь ОСОБА_3 (проживає АДРЕСА_2) заборгованість в сумі 310470 (триста десять тисяч чотириста сімдесят) грн. 00 коп., та 33714 (тридцять три тисячі сімсот чотирнадцять) грн. 14 коп. - три відсотки річних за прострочення зобов'язання. В задоволенні решти позовних вимог відмолено. Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 2703 (дві тисячі сімсот три) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1), проживає та зареєстрований АДРЕСА_1, (ІПН НОМЕР_1) в дохід держави 951 (дев'ятсот п'ятдесят одна) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_2, просить оскаржуване рішення скасувати, та ухвалити нове рішення , яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про те , що суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, недоведено обставини, які суд вважав встановленими, рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Кошти він не позичав, заперечує факт отримання коштів від позивача ОСОБА_3 Свідків, які б підтвердили отримання коштів у суді не було. Він, відповідач пояснював, що розписку написав під тиском невідомих йому осіб, які приїздили до нього додому у вересні 2013 року, з погрозами та застосуванням фізичної сили змушений був написати розписку, ця подія відбувалась у присутності його дочки, яку заштовхали у будинок та закрили двері, а подія відбувалась на подвір`ї його господарства, де нікого не було. Ці обставини у суді не досліджувались. Суд першої інстанції не з`ясував мети позики та наявність грошей, суми позики у позивача, адже продаж належної їй квартири вона здійснила у 2005 році за 31 000 грн. Ці обставини, на думку апелянта, є невстановленими та недоведеними.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача ОСОБА_3, її представника, адвоката Казурову Л.В., які заперечили апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, у відсутності апелянта, який належним чином повідомлений про розгляд справи, однак поважних причин неявки не підтвердив, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст.ст. 11,60,61 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини визнані сторонами, доказуванню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають з встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено, що відповідач позичив у позивачки грошові кошти в розмірі 15000 доларів США, що підтверджується оригіналом розписки від 05.10.2011 року, який був представлений у судовому засіданні, пред`явлений для огляду відповідачу та знаходиться у позивачки, такий відповідає копії наявній у матеріалах справи.

Судом встановлено і те, що відповідач підтвердив написання ним тексту розписки, однак написання такої мотивує здійсненням по відношенні до нього тиску.

Як видно з вимог за позовною (з уточненнями ) заявою позивача така просила стягнути у її користь 375 000 грн. (що є еквівалентом суми позики у 15 000 дол . США) та 33 750 грн. - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання і суму сплаченого судового збору.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції вказав на підтвердження факту написання боргової розписки, дійсність договору позики, наявність прострочення виконання взятого зобов`язання , відсутність доказів щодо написання розписки під впливом насильства та стягнув з відповідача у користь позивачки 310470 грн., що є еквівалентом суми позики у доларах станом на день винесення рішення та згідно довідки НБУ про курс долара до гривні в розмірі 20,698 за 1 долар, та стягнув 3% річних за прострочення виконання зобов`язання в сумі 33714,14 грн.

З рішенням суду першої інстанції погоджється і колегія суддів.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються ст.1047 ЦК України, згідно якої договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менше як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Відповідно до ч.2 ст.1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Зі змісту ч.2 ст.1047 ЦК України випливає, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Відповідно до ст.1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Однак, в силу цієї ж статті ЦК України оспорювання договору позики шляхом свідчень свідків не допускається, за винятком, коли мова йде про укладення договору під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

У відповідності до ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як видно з матеріалів справи та про що зазначає і апелянт - відповідач, договір позики ним не оспорювався, в т.ч. і з тих підстав, про які зазначає в апеляційній скарзі, - під впливом насильства. Строком виконання зобов`язань за договором позики є 31 грудня 2011 року, а отже позов поданий в межах строку позовної давності 25.12.2014 р., що підтверджує дата поштового відправлення позовної заяви /а.с.7/ та квитанції про сплату судового збору за подання цієї заяви /а.с.1-2/.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Частиною 3 ст.1049 ЦК України передбачено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Прийняття виконання зобов'язання може посвідчуватися розпискою про отримання виконання або поверненням боргового документу, наприклад розписки позичальника.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

Як видно з наявної у справі розписки /а.с.5/, зазначено «Я, ОСОБА_2 зобов`язуюсь віддати гроші, які я позичив у ОСОБА_3 в сумі 15 тис. дол. США до кінця 2011 року, віддати частинами до 31 грудня 2011 року…» У розписці значиться особистий підпис позичальника та дата 05.10.2011 р., окрім того, зазначені паспортні дані.

Враховуючи наведені норми закону, розписка, наявна в матеріалах справи, підтверджує укладення договору позики у вигляді визначеної суми грошей, з зазначенням особи позичальника та позикодавця, терміну повернення позики. Факт написання розписки відповідачем визнано.

Доводи апелянта про відсутність факту отримання зазначених у договорі позики коштів на увагу не заслуговують, оскільки письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Жодними доказами про вчинення насильства чи примусу під час написання розписки зазначена апелянтом відповідачем обставина не підтверджена, окрім того, апелянт щодо зазначених ним цих обставин у правоохоронні органи не звертався. Не заслуговує на увагу і твердження апелянта про те, що його паспортні дані зазначені у розписці не співпадають з реальними даними. Так, в розписці зазначено серію паспорту НОМЕР_2 замість НОМЕР_3 /а.с. 96 ксерокопія паспорта/, що не можна розцінювати як інші дані, оскільки такі є правильно вказані, однак не вірно записані самим відповідачем.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують, тому на увагу не заслуговують.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Рішення суду відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для її задоволення немає.

Керуючись п.2 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, ст.ст. 313, 319 ЦПК України, колегія суддів ,-

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 18 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскарженою до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий: Береза В.І.

Судді: Бойко С.М.

Штефаніца Ю.Г.