Ухвала суду № 51722369, 22.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" вересня 2015 р. м. Київ К/800/25031/15

К/800/28099/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря: Іванова Д.О.

представників:

позивача: Бакуліна О.Ю., Якубенка Д.В.

відповідача: Остафійчука Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги Публічного акціонерного товариства «Дністровська ГАЕС» та Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області

на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 23.02.2015 року

та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015 року

у справі № 824/2929/14-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Дністровська ГАЕС»

до Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Дністровська ГАЕС» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Дністровська ГАЕС») звернулось з позовом до Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області (далі по тексту - відповідач, ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 16.05.2013 року в задоволенні позовних вимог ПАТ «Дністровська ГАЕС» відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013 року скасовано постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 16.05.2013 року. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.09.2014 року скасовано постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013 року та постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 16.05.2013 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 23.02.2015 року адміністративний позов ПАТ «Дністровська ГАЕС» задоволено у повному обсязі.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015 року постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 23.02.2015 року скасовано в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.02.2010 року № 0000572300/2. Прийнято в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено, а в решті - залишено без змін.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити в цій частині рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить змінити постанову суду апеляційної інстанції в частині залишення без змін постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 23.02.2015 року та скасувати постанову суду першої інстанції.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач, просить касаційну скаргу ОДПІ залишити без задоволення та задовольнити касаційну скаргу ПАТ «Дністровська ГАЕС».

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційних скарг, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Дністровська ГАЕС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.06.2009 року, за результатами якої складено акт від 13.11.2009 року № 575/23-013/30149623.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем ч. 5 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ч. 6 п. 5.6 розділу 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість внаслідок не відображення в декларації з метою оподаткування продажу за звичайною ціною, але не нижче ціни їх придбання незавершеного будівництва Дністровської ГАЕС, основних засобів та запасів товарно-матеріальних цінностей за якими в попередніх податкових періодах виник податковий кредит з податку на додану вартість, в результаті чого, занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за лютий 2009 року на суму 22 006 128,00 грн.; пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», з підстав неправомірного включення ПАТ «Дністровська ГАЕС» до складу податкового кредиту 83 736,00 грн.; п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо із заниженням сум податку на прибуток у розмірі 35 169,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.03.2010 року № 0000572300/2, яким ПАТ «Дністровська ГАЕС» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 22 089 864,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 11 044 782,00 грн., № 0000562300/2, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 35 169,00 грн. та застосовано штрафні санкції - 12 140,80 грн. та № 0000112300/2 про застосування штрафних санкцій у розмірі 11 038 721,00 грн.

Суд першої інстанції визнав необґрунтованими такі висновки ДПІ, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (робіт, послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ «Дністровська ГАЕС» створено згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 15.05.1998 року № 674 «Про створення відкритого акціонерного товариства «Дністровська гідроакумулююча електрична станція», до складу якої відносяться: НАК «Енергетична компанія України» - 87,40 %, ВАТ «Укргідроенерго» - 11,48%, інші юридичні та фізичні особи - 12%.

Відповідно до Наказу Міністерства палива та енергетики України від 16.01.2008 року № 14 замовником будівництва Дністровської ГАЕС визначено ВАТ «Укргідроенерго».

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у 2007 році включено до податкового кредиту сума податку на додану вартість у розмірі 22 006 128,00 грн., а саме: ТОВ «Енергопром» - 19 023 981,00 грн., ВАТ «Укргідропроект» - 2 915 071,00 грн., ВАТ «Турбоатом» - 50 000,00 грн., ТОВ «Мехтрансбуд» - 17 076,00 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, для фінансування будівництва залучались кошти резервно-інвестиційного фонду Міністерства палива та енергетики України, цільової надбавки до діючих тарифів на електроенергію, виробленої Дністровською ГЕС-2 та власних коштів Дністровської ГАЕС.

Відповідно до звіту ТОВ «Аудиторсько-консалтингова група «Експерт»» від 23.06.2008 року № 03-08/59/401/494 (станом на 01.05.2008 року), за період діяльності позивача фінансування будівництва Дністровської ГАЕС здійснювалось за рахунок держави на суму 509 406,00 грн., інших надходжень 155 220,00 грн. У даному звіті визначено перелік майна, яке є державним (93 об'єкта), а саме: а) 21 об'єкт незавершеного будівництва Дністровської ГАЕС: споруду ГАЕС у складі - верхнє водоймище, водоприймач, тунельні водоводи, перемичка, споруди для водовідливу, КІА, інженерно-побутовий корпус, центральне маслогосподарство, пожежне депо на 4 автомобілі, А-дорога до очисних споруд, А-дорога від промбази ДКГВ до греблі буф. водосховища, А-дорога до верхньої частини Дністровського схилу, А-дорога навколо верхнього водоймища, А-дорога до банкету кріплення Дністровського яру, А-дорога до оголовка дренажної штольні підкріплення покриття існуючої автодороги, житловий будинок №18; б) 2 основні засоби: кран козловий КС 50-42В, кран козловий в.п.125 тн.; в) 70 одиниць обладнання.

В свою чергу, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 року № 1595-р «Про передачу державного майна на баланс ВАТ «Укргідроенерго», Наказом Міністерства палива та енергетики України від 21.01.2009 року № 22 та актом приймання-передачі від 27.01.2009 року (затвердженого 02.02.2008 року), ВАТ «Дністровська ГАЕС» передано на баланс ВАТ «Укргідроенерго» незавершене будівництво Дністровської ГАЕС, що обліковується в Єдиному реєстрі об'єктів державної власності, в кількості 93 об'єкти, залишковою балансовою вартістю 1 089 821 303,08 грн.

Судом першої інстанції встановлено, з балансу позивача на баланс ВАТ «Укргідроенерго» передавалось виключно державне майно, інше майно не передавалось, тобто на балансі позивача залишалось майно із статусом корпоративного.

Крім того, Чернівецьким окружним адміністративним судом, проаналізовано звіт ТОВ «Аудиторсько-консалтингова група «Експерт»», довідку Рахункової палати України «Про результати зустрічної перевірки щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 року №1595-р стосовно передачі державного майна з балансу ВАТ «Дністровська ГАЕС» на баланс ВАТ «Укргідроенерго»» від 25.06.2011 року № 04-10/17 та встановлено, що корпоративне майно ПАТ «Дністровська ГАЕС» складається із наступних груп: 1) майно, що було придбане за рахунок коштів, що надходили у вигляді цільової надбавки до діючих тарифів на електроенергію (вартістю 140 971 грн.); 2) майно, що було передане до статутного капіталу в якості внеску інших акціонерів (5 419,4 грн.); 3) майно, що було придбане за рахунок власних коштів ПАТ «Дністровська ГАЕС» (8 719 грн.).

Також, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.04.2006 року № 204-р «Деякі питання щодо завершення будівництва першої черги Дністровської ГАЕС» рекомендовано НКРЕ здійснити в установленому порядку перегляд тарифу на електричну енергію, що реалізується ВАТ «Укргідроенерго», врахувавши його інвестиційну складову, для фінансування завершення будівництва Дністровської ГАЕС. З метою реалізації вказаних положень, НКРЕ видані постанови, якими затвердженні тарифи на відпуск електроенергії, в структурі яких містилась інвестиційна складова, для фінансування завершення будівництва Дністровської ГАЕС.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Дністровська ГАЕС» отримано грошові кошти у вигляді інвестиційної надбавки до тарифу в сумі 188 860,00 грн., з яких сплачено податок на прибуток та податок на додану вартість.

Відповідно до п.1.3 Постанови НКРЕ від 04.05.2006 року № 563 «Про затвердження Методики розрахунку тарифів на послуги з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами, а також послуги з централізованого диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою» інвестиційна складова це кошти, необхідні ліцензіату для фінансування капітальних вкладень, що спрямовуються на розвиток виробничої діяльності в межах ліцензованої діяльності в період регулювання, які є складовою розрахункового прибутку (додаткове до амортизаційних відрахувань джерело фінансування інвестиційної діяльності).

Підпунктом 14.1.82 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України вказано, що інвестиційна складова - кошти, передбачені в тарифі на виробництво, передачу та постачання електричної енергії, виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, а також транспортування, зберігання та постачання природного газу ліцензіата як частина прибутку, що залишається в розпорядженні суб'єкта господарювання для цільового фінансування видатків, пов'язаних із відновленням, реконструкцією, модернізацією основних засобів (у тому числі заходів з підвищення безпеки та дотримання екологічних норм) та будівництвом нових об'єктів підприємств паливно-енергетичного комплексу, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Слід зазначити, що інвестиційна складова входить до структури прибутку позивача та спрямовується на створення майна ПАТ «Дністровська ГАЕС», зазначене майно використовується у господарській діяльності позивача, а тому операції з цим майном можуть бути об'єктом оподаткування податку на додану вартість.

Також, позивач мав право за рахунок коштів, які надійшли йому як інвестиційна надбавка, здійснювати роботи по капітальному будівництву об'єктів Дністровської ГАЕС, які відносились до майна із статусом корпоративне та відповідно не перейшло на баланс ВАТ «Укргідропроект».

Судом першої інстанції вставлено, що відповідно до висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 28.12.2012 року № 5405/5406/12-45, висновки акту від 13.11.2009 року № 575/23-013/30149623, в частині нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у розмірі 22 006 128,00 грн. документально не обґрунтовані. Також, даним експертним висновком неможливо встановити, чи віднесено позивачем вартість придбаних товарів, робіт та послуг, по яких сформовано податковий кредит в сумі 22 006 128,00 грн. до витрат на придбання об'єктів, переданих згідно акту приймання-передачі майна від 27.01.2009 року або до вартості майна, що залишилось на балансі ПАТ «Дністровська ГАЕС» та до вартості яких конкретно об'єктів, в якій сумі та в якому періоді ПАТ «Дністровська ГАЕС» віднесено вартість придбаних товарів, робіт та послуг. Крім того, посадовими особами суб'єкта владних повноважень вилучались документи, щодо зазначених правовідносин та не були повернуті ПАТ «Дністровська ГАЕС».

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості прийнятого податкового повідомлення-рішення від 27.02.2010 року №0000572300/2.

Оцінюючи обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій в частині оскарження податкового повідомлення-рішення від 27.02.2010 року № 0000562300/2, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2009 року між ПАТ «Дністровська ГАЕС» та ТОВ «БК «Тайлінг» укладено договір підряду № 318 щодо проведення електромонтажних робіт.

24.02.2009 року між позивачем (замовник) та ТОВ «УБК «Стелла» (підрядник) укладено договір підряду № 345, за умовами якого підрядник зобов'язується виготовити проектно-кошторисну документацію, отримати дозвіл та виконати роботи з капітального ремонту приміщень головного щита управління відповідно до календарного графіку виконання робіт.

Фактичне виконання умов вищевказаних договорів підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, актами приймання виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-2в, рахунками-фактурами, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-3, тощо.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Використання позивачем придбаних послуг (робіт) у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що вищевказані контрагенти на час спірних правовідносин були зареєстровані як платники податку на додану вартість (відповідно до вимог чинного законодавства).

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та його контрагентами.

Аналізуючи висновки судів попередніх інстанцій щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 27.02.2010 року № 0000112300/2, колегія суддів вважає його безпідставним, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»» у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 14.12.2010 року, звільнено від кримінальної відповідальності головного бухгалтера ВАТ «Дністровська ГАЕС» ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 367 Кримінального кодексу України (далі - КК України), постановою слідчого ОВС СВ ПМ ДПА в Чернівецькій області майора ПМ ОСОБА_7 від 04.11.2010 року відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно головного бухгалтера ВАТ «Дністровська ГАЕС» ОСОБА_6 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, постановами від 03.11.2010 року та 04.11.2010 року відмовлено в порушенні кримінальних справ відносно головного бухгалтера ВАТ «Дністровська ГАЕС» ОСОБА_6 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Відтак, посилання податкового органу на приписи пп. 17.1.3, 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не можуть бути взяті до уваги, оскільки підставами для їх застосування є факт засудження посадової особи платника податку за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податку, або самостійне декларування платником податку недооцінених/переоцінених об'єктів оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, тоді як у даному випадку жодна з цих подій не відбулась.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, а суд апеляційної інстанції помилково скасував податкове повідомлення-рішення від 27.02.2010 року № 0000572300/2.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області підлягає залишенню без задоволення, касаційна скарга Публічного акціонерного товариства «Дністровська ГАЕС» підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дністровська ГАЕС» задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 27.02.2010 року № 0000572300/2 скасувати, в цій частині постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 23.02.2015 року залишити в силі. В іншій частині рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак Ю.І. Цвіркун