Ухвала суду № 51722277, 24.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2015 року м. Київ К/800/25382/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.

суддів: Гончар Л.Я., Чалого С.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Володарсько-Волинського районного військового комісаріату Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року

у справі № 806/140/15

за позовом ОСОБА_2

до Володарсько-Волинського районного військового комісаріату Житомирської області

про зобов'язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

У січні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Володарсько-Волинського районного військового комісаріату Житомирської області про зобов'язання видати йому довідку про те, що позивач проходив військову службу в період бойових дій в Демократичній Республіці Афганістан з грудня 1979 року по жовтень 1980 року.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 05.02.2015, залишеною без змін Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015, позов задоволено. Зобов'язано Володарсько-Волинський районний військовий комісаріат Житомирської області видати ОСОБА_2 довідку про те, що він проходив військову службу в складі діючої армії в період бойових дій в Демократичній Республіці Афганістан під час виконання інтернаціонального обов'язку з 01.12.1979 по 01.10.1980.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Володарсько-Волинський районний військовий комісаріат Житомирської області оскаржив їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані рішення судів попередніх інстанцій з мотивів порушення цими судами норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні позову.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_2 просив залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України.

Згідно з частиною другою статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_2 має статус учасника бойових дій, є інвалідом ІІІ групи, про що свідчить відповідне посвідчення.

З 15.01.2015 позивачу встановлена ІІ група інвалідності через поранення, контузією, травмою хребта, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах, де велися бойові дії, що підтверджується довідкою МСЕК № 078945.

Як воїн-інтернаціоналіст позивач неодноразово нагороджувався пам'ятними відзнаками за мужність і військову доблесть, виявлену під час проходження військової служби в складі діючої армії в період бойових дій в Республіці Афганістан.

Також судами попередніх інстанцій установлено, що даними, які містяться у військовому квитку та обліково-послужній картці ОСОБА_2 підтверджується участь позивача в бойових діях в Демократичній Республіці Афганістан з грудня 1979 року по жовтень 1980 року у складі військової частини 61800.

06.06.2014 позивач звернувся до Володарсько-Волинського РВК із заявою, у якій просив видати йому довідку для управління Пенсійного Фонду України у Володарсько-Волинському районі про те, що під час проходження дійсної військової служби він приймав участь в бойових діях на території Республіки Афганістан.

Листом від 11.06.2014 № 303 Володарсько-Волинський РВК повідомив позивача, що для підтвердження його безпосередньої участі у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан військовим комісаром направлено запит до Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації.

Житомирський обласний військовий комісаріат листом від 03.12.2014 № 7842 відмовив у видачі довідки, оскільки із наявних у Володарсько-Волинського районного військового комісаріату облікових даних неможливо встановити конкретні дати і кількість днів перебування позивача у Демократичній Республіці Афганістан. Для уточнення інформації військовим комісаром направлено запити до центральних архівів Російської Федерації, Республіки Узбекистан і Туркменістану. Після надходження відповідей на надіслані запити питання про видачу довідки буде розглянуто.

Про надходження відповіді з Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації відповідач повідомив позивача листом від 17.12.2014 № 963, у якому зазначив, що документи військової частини 61800 і 340 ОВГ за 1980-1981 роки на зберігання не надходили. Також повідомив про повторне направлення до архівів Узбекистану й Туркменії запитів та рекомендував звернутися до Центрального архіву Міністерства оборони Республіки Узбекистан.

Згідно з довідкою Центрального архіву Міністерства оборони Республіки Узбекистан в наказі командира в/ч 61800 в запитуємий період точне зарахування в списки особового складу частини і відрядження та територію ДРА позивача не відображено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що факт участі позивача у період з грудня 1979 року по жовтень 1980 року в складі діючої армії в період бойових дій в Демократичній Республіці Афганістан під час виконання інтернаціонального обов'язку не заперечується відповідачем та підтверджується належними доказами по справі. Водночас, відсутність довідки, що підтверджує проходження позивачем військової служби в складі діючої армії в період бойових дій в Демократичній Республіці Афганістан під час виконання інтернаціонального обов'язку з грудня 1979 року по жовтень 1980 року, позбавляє ОСОБА_2 права на належне пенсійне забезпечення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з обґрунтованим висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до пункту 6 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв'язку приймаються:

військові квитки;

довідки військових комісаріатів, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, Держприкордонслужби, ДПтС, ДСНС;

довідки архівних і військово-лікувальних установ.

Час перебування в партизанських загонах і з'єднаннях у період Великої Вітчизняної війни встановлюється за довідками штабів партизанського руху або архівів (за місцем діяльності партизанських загонів і з'єднань).

Військова служба у складі діючої армії в період бойових дій, в тому числі під час виконання інтернаціонального обов'язку, зараховується до трудового стажу на підставі довідок військових комісаріатів, які видаються в порядку, що визначається Міноборони (додаток № 2).

Для підтвердження служби в органах внутрішніх справ приймаються довідки, які видаються в порядку, що визначається МВС (додаток № 3).

Згідно з додатком № 2 у довідці про проходження військової служби в складі діючої армії в період бойових дій під час виконання інтернаціонального обов'язку для зарахування зазначеної служби до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах повинно бути зазначено загальну кількість років, місяців і днів.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною першою статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Положеннями статті 86 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оскільки судами попередніх інстанцій на підставі наявних у справі доказів установлено факт участі позивача в бойових діях в Демократичній Республіці Афганістан з грудня 1979 року по жовтень 1980 року, то колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову з метою захисту порушеного права ОСОБА_2

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вище переліченими нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни рішень судів попередніх інстанцій.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Володарсько-Волинського районного військового комісаріату Житомирської області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237- 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

(підпис)

К.В. Конюшко

Судді

(підпис)

Л.Я. Гончар

(підпис)

С.Я. Чалий

Згідно з оригіналом помічник судді М.Р. Мергель