Ухвала суду № 51722127, 21.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2015 року м. Київ К/9991/39056/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.09.2011

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012

у справі № 2а/1570/3826/2011

за позовом Приватного акціонерного товариства «Укрелеваторпром»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.09.2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.11.2010 № 0010091520/0 та № 0010061520/0.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі Державної податкової служби подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням відповідача від 30.11.2010 № 0010061520/0 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 1810965 грн., в т.ч. в сумі 1207310 грн. за основним платежем та в сумі 603655 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та для зменшення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 30.11.2010 № 0010091520/0 бюджетного відшкодування в загальній сумі 461959,00 грн., в т.ч. за січень 2010 року в сумі 440355,00 грн. та за квітень 2010 року в сумі 21604,00 грн., та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 220177,50 грн., нарахованих на фактично відшкодоване позивачу за січень 2010 року бюджетне відшкодування в сумі 440355,00 грн., слугували висновки планової виїзної перевірки, викладені в акті від 17.11.2010 № 676/15-2/31640002/265, про порушення вимог п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 та п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Згідно з висновками перевірки позивач неправомірно сформував податковий кредит в загальній сумі 1593900 грн., в т.ч. за грудень 2009 року в сумі 1437500 грн., за січень 2010 року в сумі 1 56400 грн., за операціями з придбання товару - пшениці 6 класу врожаю 2009 року у постачальника - ТОВ «Альфред С.Топфер Інтернешенал» за договором від 26.10.2009 № 4867 та додатковою до нього угодою від 21.12.2009 № 1. При цьому податковий орган також встановив, що ЗАТ «Укрелеваторпром» було укладено договір поставки № 100/300909-1 від 30.09.2009 року з компанією UK LTD» на поставку пшениці 6 класу фуражної врожаю 2009 року з умовами реалізації FOB Одеський морський торгівельний порт. Згідно з ВМД № 500060702/2010/000031 від 05.01.2010 в обліку підприємства проведено експортну операцію пшениці фуражної 6 класу за договором поставки від 30.09.2010 № 100/300909-1 одержувачу - Компанії L UK LTD», країна призначення (KR).

Податковий орган вважає, що операції з придбання позивачем зерна ТОВ «Альфред С.Топфер Інтернешенал» не підтверджені первинними документами, оскільки до перевірки не надано сертифіката якості, біржового контракту, акта здачі-приймання робіт (послуг), наданих товарною біржею, та складських документів.

Також в акті перевірки зафіксовано, що у квітні 2010 року в порушення вимог п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством було віднесено до складу податкового кредиту податку на додану вартість за січень 2010 року в сумі 27709 грн. на підставі податкових накладних, отриманих від ПП «ДИС» та ПП «Квіткова галерея» за операціями з придбання товарів, використання в господарській діяльності яких не підтверджено відповідними документами, зокрема за операціями: з придбання квіткової продукції, пакетів, листівок, що привело до завищення податкового кредиту ПДВ.

Окрім того, актом перевірки зафіксовано, що позивачем неправомірно включено до податкового кредиту ПДВ за квітень 2010 року в сумі 21604, 14 грн. на підставі податкових накладних, виписаних в інших ніж звітний податкових періодах.

Порядок і підстави формування податкового кредиту, визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентовані п. 7.4, п. 7.5, п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), якого платник податків зобов'язаний дотримуватися.

Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість та отримання такого відшкодування.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, правильного обчислення податкового кредиту, наявності первинних документів, в тому числі податкових накладних, виданих особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, відсутні підстави для позбавлення платника такого права.

У податковому обліку господарські операції та витрати за ними мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. Податковий кредит має бути підтверджений податковою накладною.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Таким чином, всі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом та формою відповідають наведеним вище вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Судами попередніх інстанцій ретельно досліджено питання щодо реального вчинення позивачем оспорюваних податковим органом господарських операцій в межах господарської діяльності, зокрема, досліджено умови поставки, первинні документи, а також інші докази.

В результаті оцінки таких доказів як належних судами встановлено, що господарські операції мали реальний характер, підтверджені відповідними первинними документами, перелік яких наведено судами.

Так, суди дослідили біржовий контракт № 001/1-241209 від 24.12.2009 про реєстрацію контракту № 100/300909-1 від 30.09.2009 року, укладений між ЗАТ «Укрелеваторпром» та Компанією UK LTD», зареєстрований ТБ «УФБ», посвідчення про реєстрацію № 001/1-241209, акт № ОУ-1231 здачі-прийняття робіт, укладений між Товарною біржею «Українська ф'ючерсна біржа» та ЗАТ «Укрелеваторпром», податкова накладна від 24.12.2009 № 1231, вантажно-митна декларація, складські квитанції на зерно № 197392 від 02.01.2010 та № 197353 від 21.12.2009 року, сертифікати якості від 16.01.2010, фітосанітарний сертифікат, податкові накладні, платіжні доручення, податкові декларації з ПДВ за січень 2010 року та квітень 2011 року.

Враховуючи наведене, суди дійшли висновків про реальне вчинення поставки товару позивачу, наявність первинних документів на такі операції, в т.ч. податкових накладних, на підставі яких сформовано оспорюваний податковий кредит.

Суди також дійшли правильних висновків про відсутність з боку позивача порушення вимог п.п. п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», які полягали б у формуванні податкового кредиту за квітень 2010 року за операціями з придбання товарів у ПП «ДИС» та ПП «Квіткова галерея», які не призначаються для використання в господарській діяльності, оскільки встановили, що такі операції задекларовані позивачем як операції, які не призначаються для використання в господарській діяльності.

Суд касаційної інстанції вважає, що суди повно встановили обставини у справі та правильно застосували норми матеріального права, що врегульовують спірні правовідносини при формуванні платником податків податкового кредиту. Податковий орган в касаційній скарзі наводить обґрунтування та обставини, які досліджувались в судах попередніх інстанцій і правильно оцінені. Підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.09.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун