Ухвала суду № 51722111, 21.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2015 року м. Київ К/9991/41031/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 31.01.2012

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012

у справі №0670/7903/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крома»

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 31.01.2012, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012, позов задоволено повністю. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 25.07.2011 № 0005241601.

ДПІ у м. Житомирі Житомирської області ДПС подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права: п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР, ч. 1 ст. 71, ст.ст. 72, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для зменшення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 25.07.2011 № 0005241601 від'ємного значення з податку на додану вартість за травень 2011 року в сумі 515044 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 грн. слугували висновки камеральної перевірки, викладені в акті від 25.07.2011 № 3214/15-2, про порушення вимог п. 4.6.6 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 № 41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 № 197-18935, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України.

Вчинення вказаних порушень відповідач пов'язує з такими обставинами.

Актом документальної позапланової виїзної перевірки позивача від 01.03.2011 № 790/5/23-2/32122048 зафіксовано порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що призвело до завищення податкового кредиту за грудень 2010 року в сумі 515044 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.03.2011 № 0000222304 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 515044 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем в судовому порядку.

Відповідач вважає, що позивач у податковій звітності за травень 2011 року повинен був відобразити показники з врахуванням зафіксованих в акті від 01.03.2011 № 790/5/23-2/32122048 порушень.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, повноти встановлення обставин та їх правової оцінки суд касаційної інстанції виходить з такого.

Податковим повідомленням-рішенням від 17.03.2011 № 0000222304 позивачу зменшено від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 515044 грн. за травень 2011 року, однак у позивача міг виникнути обов'язок відкоригувати за цей звітний період у сторону зменшення від'ємне значення об'єкта оподаткування та не враховувати таке від'ємне значення у наступних звітних періодах лише у разі якщо б позивач не оскаржив таке податкове повідомлення-рішення до суду або у разі якщо б оскаржив, однак судом було ухвалено судове рішення не на користь позивача.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення до суду. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 07.07.2011 у справі № 6070/3347/11, залишеною без змін ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 29.11.2011, скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.03.2011 № 0000222304. У вказаних судових рішеннях спростовано висновки податкового органу про зафіксовані актом перевірки від 01.03.2011 № 790/5/23-2/32122048 порушення.

Враховуючи те, що правомірність формування позивачем податкового кредиту за грудень 2010 року встановлена судовим рішенням у адміністративній справі, яке набрало законної сили, тому позиція податкового органу щодо необхідності відображення позивачем в податковій звітності за травень 2011 року показників з врахуванням висновків акту перевірки від 01.03.2011 № 790/5/23-2/32122048 є необґрунтованою.

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції касаційну скаргу залишає без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 31.01.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун