Ухвала суду № 51721773, 22.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2015 року м. Київ К/800/41702/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Веденяпіна О.А.,

Юрченко В.П.,

секретар Антипенко В.В.,

за участю представників Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області - Лаврука В.В.; Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» - Рака В.Л., Андрусяка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області правонаступника Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби (далі - ДПІ) на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2014 року у справі № 809/113/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» (далі - Товариство), до ДПІ,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000271504/0 від 6.12.2012 року щодо зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість.

На обґрунтування позову Товариство зазначило, що податковим органом при прийняті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення неправомірно були застосовані вимоги п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України, які регламентують інші відносини платника податку і не можуть застосовуватися до правовідносин, пов'язаних з поверненням платнику податку надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або їх відшкодування, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

18 квітня 2013 року постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд зазначив, що Товариством у порушення вимог п. 102.5 ст. 201, п. 200.4 «б» ст. 200 Податкового кодексу України безпідставно був включений до складу податкового кредиту у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду.

Товариство відобразило зазначену суму в довідці щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеними після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, залишок від'ємного значення податкових декларації з податку на додану вартість.

9 липня 2014 року постановою Львівського апеляційного адміністративного суду постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року скасована, позов задоволено.

Податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0000271504/0 від 6.12.2012 року визнане протиправним і скасоване.

Задовольняючи позов, суд зазначив, що Товариство відповідно до вимог п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України декларуючи спірну суму від'ємного значення у рядку 24 декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року, залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, не заявляло її до відшкодування (повернення) з бюджету.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, з 7.11.2012 року до 16.11.2012 року ДПІ була здійснена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства щодо правомірності нарахування ним від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2012 року, показників уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виправлених помилок, за наслідками якої 19.11.2012 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог п. 187.8 ст. 187 Податкового кодексу України завищений розмір від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за серпень 2012 року, у розмірі 5 189,00 грн., а також у порушення п. 102.5 ст. 102, п. 200.4 «б» ст. 200 Податкового кодексу України завищений залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 податкового декларації за серпень 2012 року), у розмірі 12 163 183,00 грн.

6 грудня 2012 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000271504/0 щодо зменшення Товариству розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, у розмірі 12 168 372,00 грн.

Колегія суддів вважає висновок апеляційного адміністративного суду обґрунтованим з таких підстав.

Суди встановили, що спірна сума від'ємного значення податку на додану вартість, у розмірі 12 163 183,00 грн., була задекларована позивачем у рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 4.6.6 Порядку заповнення податкової декларації, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1492 від 25.11.2011 року (далі - Порядок) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду відображається та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду - залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування.

Формою декларації з податку на додану вартість, затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 1492 від 25.11.2011 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що значення рядка 24 декларації розраховується як різниця між значеннями рядків 22 та 23 декларації.

Згідно з пп. 4.6.5 Порядку у рядку 23 декларації зазначається сума податку на додану вартість, що належить до відшкодування.

Відповідно до п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Апеляційний суд правильно зазначив, що окружний суд відмовляючи у задоволенні позову, прийшов до помилкового висновку, що відповідно до вимог п. 200.4 Податкового кодексу України та Порядку Товариство декларуючи спірну суму від'ємного значення у рядку 24 декларації заявляло її до відшкодування (повернення) з бюджету, оскільки Товариство не заявляло до відшкодування спірну суму податку на додану вартість (не подавало заяви про повернення з бюджету даної суми).

За оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням підлягає зменшенню сума від'ємного значення податку на додану вартість, а не сума відшкодування податку на додану вартість.

Пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України не регулюється питання формування від'ємного значення податку на додану вартість, тому посилання податкового органу на порушення зазначеної норми, внаслідок чого Товариству завищена сума від'ємного значення податку на додану вартість у серпні 2012 року, є безпідставними.

Крім того, Товариством були виконані вимоги пп. «б» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та Порядку - у рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року задекларований залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування, який обчислений як різниця між значеннями рядків 22 та 23 декларації.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог п. 187.8 ст. 187 Податкового кодексу України завищена сума податкового кредиту за операціями з постачання послуг нерезидентами, місце постачання яких є митна територія України, у розмірі 5 189,00 грн., завищене від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за серпня 2012 року.

Апеляційний суд встановив, що 23.02.2012 року між Товариством та компанією Applied Market Informаt (Англія) був укладений договір № 01/А201200968 щодо надання Товариству послуг з організації участі делегатів Товариства в конференції «НVС Formaition» з 20 до 23 березня у м. Дюсельдорф (Німеччина).

Відповідно до п. 187.8 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що Товариство, як отримувач послуг від нерезидента за договором № 01/А201200968 від 23.02.2012 року, правомірно включило податкові зобов'язання з податку на додану вартість за зазначеною господарською операцією до уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість від 6.08.2012 року, відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України Товариство мало право на податковий кредит з податку на додану вартість.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що постанова апеляційного адміністративного суду ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для її скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Веденяпін О.А.

Юрченко В.П.