Рішення № 51711046, 30.09.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/2541/15-ц Головуючий у І інстанції Шестопалова Я.В.Провадження № 22-ц/780/4540/15 Доповідач у 2 інстанції Мережко М. В.Категорія 18 30.09.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

30 вересня 2015 року. колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого - Мережко М.В.

Суддів - Суханової Є.М., Матвієнко Ю.О.

При секретарі - Лопатюк В.Ю.

Розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 26 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , 3-я особа ОСОБА_5 про визнання дійсним договору купівлі-продажу частини будинку та визнання права власності.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів , -

В с т а н о в и л а :

У квітні 2015 р. позивачі звернулися в суд із зазначеним позовом.

Свої вимоги обґрунтовували тим, що 22 вересня 1997 року вони уклали договір купівлі-продажу 2\5 частин будинку за адресою ; АДРЕСА_1 .

Позивачі придбали у відповідача по 3\40 частин будинку кожний , 2\8 частини придбав ОСОБА_3, який був на той час неповнолітнім .

Договір купівлі-продажу був зареєстрований на товарній біржі « Українська біржа Десятинна» , реєстровий номер № НОМЕР_1., і в подальшому зареєстрований у Ірпінському МБТІ 15 листопада 1997 року.

Всі істотні умови договору були досягнуті сторонами під час підписання договору .

Відповідач виїхала з міста , і засвідчити угоду нотаріально сторони позбавлені можливості, тому звернулися до суду і просили визнати дійсним договір купівлі-продажу 2\5 частин будинку договору за адресою ; АДРЕСА_1 , укладеного між ними та ОСОБА_4, визнати за ОСОБА_6, ОСОБА_2 право власності на 3\40 частин будинку за кожним, на 2\8 частин будинку за ОСОБА_3 .

Оскільки відповідач ухиляється від посвідчення договору в нотаріальній конторі , позивач просить визнати договір купівлі-продажу дійсним з підстав ст. 227 ЦК УРСР ( в редакції1963 року) оскільки між ними та відповідачем досягнуто всіх істотних умов договору, і відбулося повне виконання договору.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 26 червня 2015 року в задоволені позову відмовлено .

Не погоджуючись з рішенням суду, позивачі подали апеляційну скаргу, в якій просять рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та

обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.

Відповідно до ст.. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту порушених прав, передбачені ст. 16 ЦК України, яка крім іншого, визначає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом процесуальних норм ( ст.ст.3 ,15 ЦПК України ) об»єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме вони є підставою для звернення особи за захистом із застосуванням відповідного способу захисту . Аналогічні роз»яснення містить п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року « Про судове рішення у цивільній справі» , оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК) , то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це

Відповідно до ст. 227 ЦК УРСР ( в редакції 1963 року ) договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до ст. 47 ЦК УРСОР ( в редакції 1963 року ) нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Як видно із матеріалів справи , 22 вересня 1997 року між ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_3,( покупці) та ОСОБА_4.( продавець) був укладений договір купівлі - продажу частини будинку за адресою ; АДРЕСА_1 , а саме покупці придбали 2\5 частини будинку - ОСОБА_7 - 3\40 частини , ОСОБА_2 - 3\40 частини , ОСОБА_3 2\8 частини . Частина будинку належала ОСОБА_4 на підставі договору дарування , посвідченого Ірпінською державною нотаріальною конторою Київської області 04 лютого 1992 року за реєстровим номером № 1-492 і зареєстрованого в Ірпінському МБТІ 11 вересня 1992 року за № 3565 .( а.с. 6) .

Сторони досягли всіх істотних умов , виконали договір відповідно до вимог законодавства , що діяли на час підписання договору .

Позивачі зареєстровані у будинку з листопада 1997 року , і проживають у будинку до тепер. Будь-яких претензій з боку відповідача ,щодо виконання умов договору , або визнання угоди недійсною протягом усього часу не поступало.

Відповідач ОСОБА_4 визнала позовні вимоги , і як пояснили позивачі , укладати нотаріально договір не бажає, оскільки вважає ,що вона виконала всі

Листом Міністерства юстиції України № 17-1244 від 10 квітня 1998 року роз»яснено , що статтею 1 Закону України "Про товарну біржу" передбачено, що діяльність товарної біржі здійснюється відповідно до цього Закону та чинного законодавства України, статуту біржі, правил біржової торгівлі та біржового арбітражу.

Розділом 4 зазначеного Закону визначені основні засади правил ведення біржової торгівлі та здійснення біржових операцій, яким, зокрема, встановлено, що біржовою операцією вважається лише та угода, яка відповідає сукупності ряду умов, передбачених частиною першою статті 15 Закону, а саме:

якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі;

якщо її учасниками є члени біржі;

якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Біржові операції дозволяється здійснювати лише членам біржі або брокерам, обов'язки яких полягають у виконанні доручень членів біржі, яких вони представляють.

Виходячи з цього, угоди про відчуження об'єктів нерухомого майна, укладені між особами, які не є членами біржі або угоди, укладені брокерами за дорученням третіх осіб, не відповідають вимогам Закону України "Про товарну біржу" і у зв'язку з цим не можуть вважатися біржовими операціями та реєструватися біржами.

Укладена та зареєстрована біржою з дотриманням законодавства угода згідно з ст.15 Закону не потребує нотаріального посвідчення.

Однак, слід звернути увагу на те, що угоди, зареєстровані на біржі, не прирівнюються до нотаріально посвідчених, а лише не підлягають подальшому нотаріальному посвідченню. До нотаріально посвідчених документів прирівнюються лише документи, складені згідно з вимогами ст.40 Закону України "Про нотаріат". Перелік таких документів є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Водночас, беручи до уваги вимоги ст.227 Цивільного кодексу, яка передбачає особливі умови щодо договорів купівлі-продажу будинку (його частини), якщо хоча б однією із сторін є громадянин, вважаємо, що такі договори, укладені та зареєстровані біржами з дотриманням закону, підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. Недотримання цієї вимоги згідно з ст.47 ЦК тягне недійсність договору. Таким чином, зазначений договір набуватиме чинності з моменту його нотаріального посвідчення.

Враховуючи вищевказане , а також те , що форма і зміст договору відповідають вимогам законодавства на час підписання договору , сторони домовились про всі істотні умови , відбулося повне виконання договору , однак відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору , посилаючись на те ,що вона виконала всі домовленості , і визнала позов , а позивачі позбавлені можливості в іншій спосіб захистити своє право власності , суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, а відтак рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову .

Керуючись ст.ст. 303,307, 309,313 -315, 316,319 ЦПК України, колегія суддів ,-

В и р і ш и л а ;

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 26 червня 2015 року - скасувати . Ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , 3-я особа ОСОБА_5 про визнання дійсним договору купівлі-продажу частини будинку та визнання права власності.

-задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу 2\5 частин будинку 23 по вул.. Київській в м. Ірпінь Київської області , укладений між ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 22 вересня 1997 року на товарній біржі « Українська біржа Десятинна» - в частинах - ОСОБА_7 та ОСОБА_2 - по 3\40 частини , ОСОБА_3 - на 2\8 частини, реєстровий номер № НОМЕР_1.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 3\40 частини будинку АДРЕСА_1

Визнати право власності за ОСОБА_7 право власності на 3\40 частини будинку АДРЕСА_1

Визнати право власності за ОСОБА_3 право власності на 2\8 частини будинку АДРЕСА_1

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді