Постанова № 51707661, 24.09.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2015 р. Справа № 820/5799/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Тацій Л.В. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2015р. по справі № 820/5799/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю компанія "Строма"

до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю компанія "Строма", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- скасувати податкове повідомлення - рішення від 14.08.2014 року №0001052201 у повному обсязі;

- скасувати податкове повідомлення - рішення від 14.08.2014 року №0001062201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем на суму 101573,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 25393,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час перевірки контролюючий орган дійшов хибних висновків про порушення позивачем податкового законодавства, а отже спірні податкові повідомлення - рішення винесені незаконно та підлягають частковому скасуванню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2015 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю компанія "Строма" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення - рішення від 14.08.2014 року №0001052201 у повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення - рішення від 14.08.2014 року №0001062201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем на суму 101188,00 грн. та за штрафними ( фінансовими) санкціями на суму 25297,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, банк ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, р/р 31217206784011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю компанія "Строма" ( код ЄДРПОУ 30290469, пр.Гагаріна, 20-А, м.Харків, 61001) судові витрати у розмірі 182,70 грн..

Основ'янська об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що судом першої інстанції невірно надано правову оцінку фактичним обставинам справи та документам, а також порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: п.135.1, п.135.4, ст..135, п.п. 153.2.1, п.п. 153.2.3, п. 153.2 ст.153, п. 198.6, ст..198, п. 201.1, ст..201 Податкового кодексу України, та ст..ст.69, 70, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2015 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Посилається на обставини встановлені в ході перевірки.

Представник ТОВ "Строма" подав письмове заперечення та додаткове пояснення, в яких просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2015 року без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що Основ'янською об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю компанії "Строма" ( код ЄДРПОУ 30290469) за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року. Результати перевірки викладено в акті від 01.07.2014 року № 2304/20-38-22-01-04/30290469 ( а.с. 11-34).

Перевіркою було встановлено наступні порушення :

- п.135.1, 135.4 ст. 135, пп.153.2.1 п.153.2 ст.153 ПКУ, ст. 216 ЦКУ - ТОВ компанія "Строма" за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р. встановлено заниження податку на прибуток у сумі 53331,00 грн., в т.ч. за 2013 рік - 53331,00 грн.;

- п.188.1 ст. 188, п. 198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201 ПКУ - ТОВ компанія "Строма" за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р. встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 108404 грн.,

- пп. 169.2.2 п. 169.2, пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 ПКУ, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб за перевіряємий період на суму 1125,86 грн.;

- пп.168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ, в частині невиконання зобов'язання як податкового агента, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб за перевіряємий період на загальну суму 916,5 грн;

- ст.51, пп.70.16.1 п. 70.16 ст.70, пп. "б" п. 176.2 ст.176 ПКУ, а саме: в наданих до податкового органу звітах за формою 1-ДФ за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р. не завжди вірно та в повному обсязі відображались дані щодо нарахованого ( сплаченого) доходу контрагентам - постачальникам ФОП.

За висновками акту перевірки, контролюючим органом 14.08.2014 року відносно позивача були винесені податкові повідомлення - рішення: № 0001062201, яким підприємству було збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 133985,00 грн., з яких 107188 грн. - за основним платежем, 26797,00 - за штрафними ( фінансовими) санкціями; № 0001052201, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 66663,75 грн., з яких 53331,00 грн. - за основним платежем, 13332,75 - за штрафними ( фінансовими) санкціями ( а.с.9-10).

Підставами для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень контролюючого органу слугував факт реалізації позивачем квартир житлової будівлі з блоком обслуговування за ціною, яка нижче ринкової, пов'язаній особі, та визнання недійсними податкових накладних.

Між ТОВ компанія "Строма" (надалі - підрядник) та виробничим кооперативом "ЖБК СТРОМА" (надалі - замовник), 09.07.2007 року було укладено договір будівельного генерального підряду № 1 ( а.с.105-107). Підпунктом 1.1 згаданого договору визначено, що підрядник зобов'язується здійснити реконструкцію нежитлової будівлі літ. "А-2" за адресою: м.Харків, вул. Комбайнівська, 4, а замовник прийняти та оплатити об'єкт ( а.с.105-107).

За даним договором позивачем ТОВ компанія "Строма" було реалізовано ВК "ЖБК СТРОМА" 3 квартири, а саме за видатковими накладними: від 09.04.2013 року № РН- 0000002 - на квартиру площею 193 кв.м. на суму 500000,00 грн., у т.ч. ПДВ 83333,33 грн. ( ціна без ПДВ 416666,67 грн.), від 01.08.2013 року № РН- 0000003 - на 2 квартири площею 193 кв.м. на суму 1000000,00 грн., у т.ч. ПДВ 166666,66 грн. ( загальна ціна без ПДВ 833333,34) ( а.с.108-109). На думку податкового органу, дані операції з квартирами були здійснені з перевищенням передбаченої податковим кодексом 20 відсоткової вартості від звичайної ціни між пов'язаними особами.

Ще одним порушенням, встановленим актом перевірки, є факт включення позивачем до складу податкового кредиту податкових накладних за грудень 2013 року, отриманих від АК "Харківобленерго" - № 2267/20 від 04.12.2013 р., № 3063/20 від 05.12.2013 р., 4004/20 від 06.12.2012 р., 21345/20 від 23.12.23013 р., № 33400/20 від 30.12.2013 року ( а.с. 124- 128), та ПАТ "Харківміськгаз" - №2949 від 11.12.2013 р. ( а.с.123), які не надані у ході перевірки.

Відповідно до пп.14.1.36 п. 14.1 ст.14 ПКУ господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп.14.1.71 п. 14.1 ст.14 ПКУ звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Відповідно до п.135.1 ст. 135 ПКУ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються зокрема з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті.

Дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає в себе зокрема: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу ( пп. 135.4.1 п. 135.4 ст.135 ПКУ в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пп.153.2.1 п. 153.2 ст. 153 ПКУ ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПКУ ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду ( п. 198.1-198.3 ст.198 ПКУ в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу ( п. 198.6 ст.198 ПКУ в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді;б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту ( п. 201, п. 201.10 ст. 201 ПКУ в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так на стор.7 Акту перевірки органом ДПІ зазначено, що позивачем порушено п. 153.2 Податкового кодексу України, яка викладена в наступній редакції: 153.2. Оподаткування операцій із пов'язаними особами. 153.2.1. Дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги). Це стало в результаті операцій з продажу квартир.

Крім того, операції з продажу квартир призвели до нарахування ПДВ на суму 56138 грн., що визначено на стор. 23 акту перевірки.

Отже, донарахування податкових зобов'язань контролюючим органом сталось внаслідок реалізації позивачем у 2013 році квартир ВК "ЖБК Строма" по ціні нижче собівартості пов'язаній особі, що призвело, на думку відповідача, до заниження податку на прибуток та ПДВ.

Колегія суддів зазначає, що звичайна ціна була помилково взята як собівартість.

В даному випадку ст.. 153 Податкового кодексу України, яка була чинна на момент спірних відносин, застосована необґрунтовано, оскільки собівартість не можливо вважати як звичайну ціну, поняття якої закріплено у п. 14.1.71 ст. 14 Податкового кодексу України, ці поняття не тотожні.

Докази того, що в даному випадку розмір звичайної ціни співпав з собівартістю не надано.

З акту перевірки вбачається, що перевіряючими собівартість прирівняна до звичайної ціни без будь - яких обґрунтувань.

Враховуючи наведене в цій частині нарахування не можуть бути визнані правомірними.

При цьому колегія суддів зазначає, що питання господарської митної операції, її реальний характер, не були досліджені в ході перевірки(в акті не зазначено), та відповідно порушення щодо реальності операції та господарської мети не встановлено, і вони не були підставою проведення нарахувань. У суду відсутні повноваження змінювати підстави проведених нарахувань і проводити їх з інших підстав.

Крім того, до складу спірних податкових повідомлень-рішень органом ДПІ було включено суму ПДВ податкових накладних від 31.12.2013 року №№ 6,10,15,53,67,14, виданих АК "Харківобленерго" та ПАТ "Харківміськгаз" на загальну суму ПДВ 45050 грн. (аркуш акту 30).

Підставою встановлення порушення щодо цих накладних стало ненадання їх до перевірки. Заперечення щодо ненадання податкових накладних відсутні. Судом першої інстанції зазначені податкові накладні досліджені, копії знаходяться в матеріалах справи (а.с. 123-128). Підстав вважати ці податкові накладні не дійсними судом першої інстанції не встановлено.

Однак судом першої інстанції не враховано наступне.

Порядок формування податкового кредиту здійснюється відповідно до ст. 198 ПК України.

Виходячи з вимог пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України ( в редакції , чинній на момент існування спірних правовідносин) встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п. 44.6 зазначеної статті у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Як вбачається з акту перевірки, податкові накладні надані на перевірку не були. Також відсутні докази та обґрунтування щодо надання цих документів до прийняття оскаржених податкових повідомлень - рішень.

Позивач жодним чином не спростовує відсутність накладних (не надання) в ході перевірки та до винесення рішень.

Як свідчать матеріали справи, податкові накладні надані лише до суду.

Зазначене, з урахуванням положень ст.. 44 Податкового кодексу України, свідчить про правомірність нарахувань 45050 грн. податку на додану вартість та відповідно санкцій у розмірі 25 відсотків на цю суму ст..123 Податкового кодексу).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині скасування податкового повідомлення - рішення №0001062201 в частині нарахування 45050 грн. за основним платежем та 11262,5 штрафних санкцій з прийняттям в цій частині нової постанови, якою у позові відмовити.

Також керуючись ст.. 94 КАС України ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» колегія суддів здійснює перерозподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду скасувати в частині скасування податкового повідомлення - рішення №0001052201 в частині нарахування 45050 грн. за основним платежем та 11262, 5 штрафних санкцій.

В цій частині прийняти нову постанову, якою у позові відмовити.

Скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2015р. по справі № 820/5799/15 в частині стягнення з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, банк ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, р/р 31217206784011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю компанія "Строма" ( код ЄДРПОУ 30290469, пр. Гагаріна, 20-А, м. Харків, 61001) судові витрати у розмірі 182 грн.70 коп..

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю компанія "Строма"( код ЄДРПОУ 30290469) судові витрати у вигляді судового збору у сумі 734 грн. 56 коп. на користь Державного бюджету України.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2015р. по справі № 820/5799/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Григоров А.М.Судді(підпис) (підпис) Тацій Л.В. Подобайло З.Г. Повний текст постанови виготовлений 29.09.2015 р.