Ухвала суду № 51706994, 21.09.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2015 р.Справа № 820/4862/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Старостіна В.В. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

представника позивача Скульского С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2015р. по справі № 820/4862/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМГІДРОМАШ"

до Індустріальної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕМГІДРОМАШ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач), в якій просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000152220 від 04.03.2015 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2015 року вказаний позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000152220 від 04.03.2015 року.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що позивачем до перевірки не надано специфікацій, сертифікатів відповідності товару, крім того, товар отриманий позивачем в ході господарських операцій із ТОВ "Грандпроектбізнес", ТОВ "Роквел" та ТОВ "Поларіс Груп" знаходиться на складі позивача, тобто не використовується в господарський діяльності підприємства.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідачем проведена позапланова документальна виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМГІДРОМАШ", з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Грандпроектбізнес" за вересень 2014 року, з ТОВ "Енергія" за серпень 2014 року, з ТОВ "Вайтон Транс" за серпень, жовтень 2014 року, з ТОВ "Рейвік ЛТД" за травень 2014 року, за результатами якої складено акт. № 601/20-36-22-03-07/14094559 від 14.02.2015 року.

Перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕМГІДРОМАШ" п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено до сплати в бюджет податок на додану вартість всього на суму 827961 грн.

На підставі вказаного акту перевірки № 601/20-36-22-03-07/14094559 від 14.02.2015 року відповідачем було прийняте податкове повідомлення - рішення №0000152220 від 04.03.2015 року.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, використання придбаних товарів (наданих послуг) у власній господарській діяльності підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - Кодекс, ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг;

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України слідує, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, видана платником податку.

Між тим колегія суддів зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як свідчать письмові докази, фактичною підставою для відображення в акті № 601/20-36-22-03-07/14094559 від 14.02.2015 року порушень і винесення спірного податкового повідомлень-рішення слугував викладений в акті висновок відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин, укладених позивачем та ТОВ "Грандпроектбізнес", ТОВ "Вайтон Транс" та відсутність мети придбання ТМЦ у ТОВ "Рейвік ЛТД", ТОВ "Вайтон Транс".

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем доведено реальність спірних господарських операцій за якими був сформований податковий кредит, виходячи з наступного.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: 33.14 ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування; 46.69 оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; 71.20 технічні випробування та дослідження; 33.11 ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів; ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; 33.20 устаткування та монтаж машин і устаткування.

Крім того, позивач має дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки №861.11.63-31.62.3.

Так, на виконання власної господарської діяльності позивачем укладено договори з ТОВ "Грандпроектбізнес", ТОВ "Вайтон Транс" та ТОВ "Рейвік ЛТД".

Матеріалами справи підтверджено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕМГІДРОМАШ" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грандпроектбізнес" (продавець) 08.04.2014 року укладено договір №15/07-14. За умовами укладеного договору продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та сплатити товар, відповідно до специфікацій, що є частиною договору.

Реальність виконання умов укладеного правочину від 08.04.2014 року підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку: специфікацією № 3, № 4, №5, №6, №7, №8, №9, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, виписками з банку.

Також, між Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕМГІДРОМАШ" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейвік ЛТД" (продавець) 05.05.2014 року укладено договір №36/05, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити товар, а покупець прийняти та сплатити його.

На підтвердження виконання умов зазначеного правочину, позивачем надано до матеріалів справи видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні та виписки із банку.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕМГІДРОМАШ" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вайтон Транс" укладено 18/08-14, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити товар, а покупець прийняти та сплатити його

Реальність виконання умов укладеного правочину від 01.08.2014 року підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку: специфікацією №1, №2, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, виписками з банку.

Переміщення товару здійснювалось на підставі договору з надання послуг по перевезенню вантажів №6, що укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕМГІДРОМАШ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничим підприємство "Ременергокомплект" разом із додатковими угодами. Виконання умов вказаного договору підтверджується товарно-транспортними накладними, актами приймання-здачі виконаних робіт та виписками з банку.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні ресурси для зберігання придбаного товару, що підтверджується договорами оренди нежитлових приміщень від 03.01.2014 року, промислових приміщень від 29.11.2013 року, договором оренди № 9 від 01.9.2012 року разом із актами прийому-передачі нежитлових приміщень.

Крім того, у підтвердження наявності придбаного товару на складі позивачем надано до матеріалів справи інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей ТОВ "РЕМГІДРОМАШ", також даний факт підтвердив і контролюючий орган у акті перевірки.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про те, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази.

Вищевикладені обставини спростовують висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки № 601/20-36-22-03-07/14094559 від 14.02.2015 року про порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України..

Щодо посилання відповідача в акті перевірки № 601/20-36-22-03-07/14094559 від 14.02.2015 року на те, що ним отримано від ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області акт про результати камеральної перевірки ТОВ "Рейвік ЛТД", від ДПІ у м.Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області довідки про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Грандпроектбізнес", а також від ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві інформації по ТОВ "Вайтон Гранс" по взаємовідносинам із платниками податків за серпень 2014 року, колегія суддів зазначає наступне.

Листом Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" зазначено, що у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Крім того, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Оскільки, позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст.61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів також зауважує, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, колегія суддів висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Грандпроектбізнес", ТОВ "Вайтон Гранс", ТОВ "Рейвік ЛТД" мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Водночас, колегія суддів відхиляє посилання контролюючого органу на відсутність сертифікатів відповідності на товар, як на підставу для висновку про безтоварність господарської операції, оскільки зберігання даних документів, як первинних, не передбачено Законом України від 16.07.99 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", адже вони не містять інформації про господарські операції та не підтверджують їх здійснення, і їх наявність не передбачена правилами ведення бухгалтерського та/або податкового обліку на підприємстві. Зазначені документи можуть свідчити лише про відповідність якість товару, що постачається згідно з договором, діючим ГОСТам.

Отже, надання документів, підтверджуючих якісні характеристики товару, стосується лише правовідносин між продавцем і покупцем щодо підтвердження першим дотримання ним умов договору стосовно предмету поставки.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентами, та як наслідок, правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятого податкового повідомлення-рішення, яке є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2015 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2015р. по справі № 820/4862/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бегунц А.О.Судді(підпис) (підпис) Старостін В.В. Рєзнікова С.С.

Повний текст ухвали виготовлений 28.09.2015 р.