Ухвала суду № 51706788, 28.09.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2015 р.Справа № 552/2615/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Рєзнікової С.С. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Полтави від 08.06.2015р. по справі № 552/2615/15-а

за позовом Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради

до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2

про стягнення сплаченої допомоги,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради, звернувся до Київського районного суду м. Полтави з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі-відповідач), третя особа: ОСОБА_2, в якому просив: стягнути з відповідача кошти в розмірі 13273, 57 грн.

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 08.06.2015 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради суму в розмірі 13273 грн. 57 коп.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного і всебічного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, а також на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач надав до суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду першої інстанції, просив залишити її без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін.

Представники сторін в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, матір'ю якого є ОСОБА_2.

Також встановлено, що згідно з рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 17 серпня 2009 року відповідач ОСОБА_1 зобов'язаний до сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь ОСОБА_2 в розмірі 500 грн. щомісячно.

Як свідчать докази у справі, ОСОБА_2 у звязку з ухиленням відповідача ОСОБА_1 від сплати аліментів зверталася до позивача, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної в м. Полтаві ради з заявою про призначення тимчасової державної допомоги дітям.

Позивачем на підставі поданої ОСОБА_2 до управління заяви було призначено тимчасову допомогу у звязку з ухиленням батька від сплати аліментів.

Виплата зазначеної допомоги ОСОБА_2 неодноразово продовжувалася та виплачувалася за період з 01.05.2010 року по 31.08.2014 року, загальний розмір такої допомоги склав 13273,57 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Октябрського районного суду м. Полтави в частині стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 вступило в законну силу, але добровільно ОСОБА_1 не виконувалося, було предявлене на примусове виконання до Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції.

Між тим, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції, що вказану справу належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

В свою чергу, під владними управлінськими функціями, що здійснюються на основі законодавства, зокрема на виконання делегованих повноважень, слід розуміти будь-які владні повноваження у рамках діяльності держави чи місцевого самоврядування, що не належать до законодавчих повноважень чи повноважень здійснювати правосуддя.

Згідно із ч.2 ст.4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Частина 1 та 2 статті 17 КАС України визначають, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму; на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

При визначенні юрисдикції справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач; суб'єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.

У відповідності до ч.2 ст.21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Аналіз наведеної норми дає підстави для однозначного висновку про те, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди, яка була завдана лише суб'єктом владних повноважень, а також такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності останнього.

В даному випадку фактично має місце цивільно-правовий спір про відшкодування шкоди, заподіяної державі в особі Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради, який підлягає розгляду за правилами цивільного процесуального законодавства.

Отже, спірні правовідносини не є публічно-правовими і, як наслідок, вирішення такої категорії спорів не регулюється приписами Кодексу адміністративного судочинства України.

Зазначене кореспондується з правовою позицією Верховного Суду України, наведеною у постанові від 18.06.2013 року по справі №21-204а13.

Враховуючи викладене, з урахуванням характеру спірних правовідносин, суб'єктного складу сторін у справі та предмету спору, колегія суддів зазначає, що справа за позовом Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради до ОСОБА_1 про стягнення сплаченої допомоги не може бути розглянута в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю ухвалою скасувати судове рішення суду першої інстанції і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі.

Керуючись п. ст. 157, ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Київського районного суду м. Полтави від 08.06.2015р. по справі №552/2615/15-а- скасувати.

Провадження у справі за позовом Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 про стягнення сплаченої допомоги закрити.

Роз'яснити позивачу його право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бегунц А.О.Судді(підпис) (підпис) Рєзнікова С.С. Старостін В.В.