Ухвала суду № 51706762, 24.09.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2015 р.Справа № 820/3841/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Городової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2015р. по справі № 820/3841/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діпнет Україна" до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Діпнет Україна", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000092202 від 27.03.2015 року та №0000082202 від 27.03.2015 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2015р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Діпнет Україна" до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено частково.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000092202 від 27.03.2015 року та №0000082202 від 27.03.2015 року.\

В задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діпнет Україна" (вул. Петровського, 163-Г, м.Дергачі, Дергачівський район, Харківська область, код ЄДРПОУ 38278035) судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2015р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Судове рішення в частині відмови в задоволенні позову сторонами не оскаржується.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 24.09.2015 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань документального підтвердження господарських відносин з ТОВ "Гео-ленд лімітед", ТОВ "Екологічні ресурси України", ТОВ "Старт-Тап", ТОВ "Грінавто", ТОВ "Клондайк-ЛТ", ТОВ "Сервіс грант Груп", ТОВ "Промітей-ТЛ", ТОВ "Дімайтід", ТОВ "Екодром", ТОВ "Мірадон ін трейд", ТОВ "Ніка-Магнум", ТОВ "Старт бізнес груп", їх реальності та повноти відображення в податковому обліку з ПДВ за період з 01.01.2014 року по 31.01.2015 року, за результатами якої складено акт № 262/20-11-11-02/38278035 від 19.03.2015 року (а.с. 26-65).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 138.1, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 411938 грн; п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ "Екологічні ресурси України", ТОВ "Промітей-ТЛ", ТОВ "Дімайтід", ТОВ "Мірадон ін трейд", ТОВ "Сервіс грант Груп" на загальну суму 117609,00 грн (а.с. 64).

На підставі вказаного акту перевірки № 262/20-11-11-02/38278035 від 19.03.2015 року відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 27.03.2015 року № 0000082202 та № 0000092202 (а.с. 66-67).

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, а отже є такими, що підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме актів перевірки № 262/20-11-11-02/38278035 від 19.03.2015 року, фактичною підставою для відображення в акті порушень і винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував викладений в актах висновок відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин, укладених позивачем та його контрагентами.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач у перевіряємий період мав господарські відносини із ТОВ "Екологічні ресурси України", ТОВ "Промітей-ТЛ", ТОВ "Дімайтід", ТОВ "Мірадон ін трейд", ТОВ "Сервіс грант Груп", ТОВ "Гео-ленд лімітед".

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Діпнет Україна" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гео-ленд лімітед" (продавець) укладено договір №61 від 01.07.2014 року. За умовами укладеного договору продавець зобов'язується передати у власність покупця продукцію, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити твар ( а.с. 86-87).

Реальність виконання умов укладеного договору №61 від 01.07.2014 року підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку: видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжним дорученням та оборотно-сальдовою відомістю (а.с. 88-94, 182-198).

Також між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екологічні ресурси України" (продавець) укладено договір №157 від 01.07.2014 року, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар (а.с. 95-96).

Доказами виконання позивачем зобов'язань по укладеному договору від 01.07.2014 року є залучені до матеріалів справи документи первинного та бухгалтерського обліку: видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, оборотно-сальдова відомість (а.с. 97-147, 182-198).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Діпнет Україна" (покупець) уклало договір з Товариством з обмеженою відповідальністю "Промітей-ТЛ" (продавець) договір № 144 від 14.07.2014 року, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та сплатити товар (а.с. 148-149).

Реальність виконання умов зазначеного договору підтверджується наявними у матеріалах справи документами первинного та бухгалтерського обліку: видатковою накладною, податковою накладною, товарно-транспортною накладною, платіжним дорученням, оборотно-сальдовою відомістю (а.с. 150-154, 182-198).

Крім того, 02.06.2014 року між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дімайтід" (продавець) договір № 51, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та сплатити товар (а.с. 155-156)

Реальність виконання умов зазначеного договору підтверджується наявними у матеріалах справи документами первинного та бухгалтерського обліку: видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями та оборотно-сальдовою відомістю (а.с. 157-169, 182-198).

Також між Товариство з обмеженою відповідальністю "Діпнет Україна" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мірадон ін трейд" (продавець) укладено договір №26 від 11.08.2014 року, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар (а.с. 170-171).

Доказами виконання позивачем зобов'язань по укладеному договору від 11.08.2014 року є залучені до матеріалів справи документи первинного та бухгалтерського обліку: видаткова накладна, податкова накладна, платіжне доручення, оборотно-сальдова відомість (а.с. 172-174, 182-198).

Позивачем (покупець) укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю "Стар Бізнес груп" (продавець) договір № 73 від 02.06.2014 року, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та сплатити товар (а.с. 175-176).

Реальність виконання умов зазначеного договору підтверджується наявними у матеріалах справи документами первинного та бухгалтерського обліку: видатковою накладною, податковою накладною, платіжними дорученнями, оборотно-сальдовою відомістю (а.с. 177-198).

У підтвердження наявності ресурсів для зберігання придбаного товару позивачем надано до матеріалів справи договори суборенди від 01.12.2014 року № ПБА1214/81, від 26.11.2013 року №ПБА 1113/73, договір оренди від 01.10.2012 року №2, договори оренди нерухомого майна від 16.12.2013 року № 44/14/4 та від 15.11.2013 року № 13/14/3 (а.с. 70-85).

Суд апеляційної інстанції оцінивши наявні в справі докази, відмітив, що матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, відповідності спірних правочинів вимогам закону відповідачем ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не пред'являлось.

На час укладання та виконання зазначених вище договорів позивач та його контрагенти були зареєстровані як юридичні особи та є платниками податку на додану вартість.

Як підтверджено матеріалами справи, правочини укладені між позивачем та його контрагентів виконано кожною стороною цих договорів, що підтверджується первинними документами, а саме податковими накладними. Сторони претензій одна до одної не мали.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні відповідають вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та не оспорюються відповідачем.

Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.2, п.п. 138.5. 1 п. 138.5 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням наступного: датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Згідно з п. 139 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень відповідач не подав.

Податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

Крім того, слід зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Підприємством позивача правомірно відображено в податковій звітності правові взаємовідносини з вищевказаними суб'єктами господарювання.

Разом з цим колегія судів зазначає, що неможливість проведення зустрічної звірки податківцями у контрагентів позивача не є доказом факту нереальності виконання робіт, товарів (послуг).

Підприємством позивача правомірно відображено в податковій звітності правові взаємовідносини з вищевказаними суб'єктами господарювання.

Разом з цим колегія судів зазначає, що в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Тобто позивач не може нести наслідків невиконання постачальниками їх зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Так, відповідачем не було доведено наявності між позивачем та контрагентами позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Додатково суд апеляційної інстанції взяв до уваги той факт, що згідно з змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті висновок суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій спірних правочинів вмотивований посиланням на проведенні заходи податкових інспекцій на обліку в яких знаходяться контрагенти позивача. Однак в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нереальність укладених суб'єктом господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочинів вимогам закону.

Відповідачем до суду не надано жодних доказів, що укладені між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах договори в судовому порядку оспорювались, є такими, що набули законної сили, рішення судів з приводу визнання вказаних договорів недійсними.

Колегія судів зазначає, що матеріалами справи було підтверджено реальний характер спірних фінансово-господарських операцій та встановлено відсутність підстав для зменшення позивачу суми податкового кредиту та завищення податку на прибуток.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2015р. по справі № 820/3841/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Чалий І.С.Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В.

Повний текст ухвали виготовлений 29.09.2015 р.