Ухвала суду № 51706588, 21.09.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2015 р.Справа № 818/1251/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Рєзнікової С.С. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.05.2015р. по справі № 818/1251/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамейя"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Керамейя" (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.03.2015 року №000025150218391 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 17393грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 8697грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 26.05.2015 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.03.2015 року №000025150218391 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 17393грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 8697грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамейя" (40020, м. Суми, вул. Курська,18, код ЄДРПОУ 34327895) судовий збір в сумі 182грн.70коп. (сто вісімдесят дві грн. сімдесят коп.).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Представники сторін в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ДПІ у м. Сумах проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Керамейя" (код ЄДРПОУ 34327895) з питань достовірності від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту та нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2014 року, за результатами якої складено акт від 27.02.2015 року №79/18-19-15-02/34327895 та встановлено порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4, п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України внаслідок завищення підприємством заявленої суми бюджетного відшкодування за листопад 2014 року на суму 17393грн.

За наслідками перевірки 26.03.2015 року контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення №000025150218391 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 17393грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 8697грн. (а.с.9-10).

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з безпідставності та необґрунтованості висновків податкового органу про відсутність реальності здійснення позивачем господарських операцій з спірним контрагентом, з огляду на наявність всіх первинних документів, які свідчать про правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та суми бюджетного відшкодування.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

З наведених положень вбачається, що право на податковий кредит у позивача виникає у зв'язку зі сплатою ним податку на додану вартість у складі ціни товару (послуг), що підтверджується податковими накладними. При цьому датою виникнення такого права на податковий кредит є дата сплати коштів за товари (роботи, послуги), або дата отримання від постачальника податкової накладної.

Згідно вимогами пунктів 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України.

Аналіз вказаних норм свідчить, що бюджетному відшкодуванню підлягає сума податку фактично сплаченого отримувачем товарів та послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів за умови виникнення у такого платника права на податковий кредит.

Як свідчать письмові докази, позивачем згідно з договором поставки №101 від 22.01.2013 року отримано від ТОВ "Сумиелектросервіс" насоси, тепло-випромінювачі, кабелі, лампи, наконечники без ізоляції, проводи, корпуси ПК, лампи, розетки, пульти розподільчі, кнопки червоні, кнопки зелені, вимикачі, автоматичні вимикачі, ізоляційні стрічки, світильники, прожектори, сутінкові реле, стартери, контактори, про що виписані податкові накладні від 15.10.2014 року №36, від 15.10.2014 року №35 та від 27.10.2014 року №59 на загальну суму ПДВ 17392грн.55коп. (а.с.48-49,51, 54-58).

Пунктом 1.2 договору поставки визначено, що асортимент товару: перелік найменувань товару, його кількість та ціна обумовлюються в рахунках-фактурах, виставлених згідно з даним договором, у специфікації або у видаткових накладних, які погоджуються сторонами попередньо та є невід'ємними частинами цього договору. Датою поставки товару відповідно до пункту 3.4 договору вважається дата, вказана у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Отримання товару підтверджується видатковими накладними: №РН-0000556 від 15.10.2014 року на загальну суму 17965,51грн., в т.ч. ПДВ - 2994,25грн.; №РН-0000557 від 15.10.2014 року на загальну суму 23448,60грн., в т.ч. ПДВ - 3908,10грн.; №РН-0000584 від 27.10.2014 року на зальну суму 62941,22грн., в т.ч. ПДВ - 10490,20грн., в яких зазначено найменування товару, його кількість та ціна (а.с.45,50).

На виконання вказаного договору виписані рахунки-фактури (а.с.98-100) та складені специфікації (а.с.114-116).

Придбаний товар було використано позивачем у власній господарській діяльності, про що свідчать акти списання №1373 від 31.10.2014 року, №1376 від 31.10.2014 року, №1371 від 31.10.2014 року, №1380 від 31.10.2014 року, №1378 від 31.10.2014 року, №1374 від 31.10.2014року (а.с.76-81).

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про те, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення є висновки відповідача про те, що суми податкового кредиту, задекларовані позивачем по відносинах з ТОВ "Сумиелектросервіс", не підтверджені належними документами, оскільки під час перевірки підприємством не надані товарно-транспортні накладні (а.с.31-36).

Проте, колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта, з огляду на наступне.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568), товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.4, 11.6 вказаних Правил (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку для платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних можуть свідчити лише про факт порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов'язане з дотриманням вимог податкового законодавства.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом, та як наслідок, правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 26.03.2015 року №000025150218391 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 17393грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 8697грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятого податкового повідомлення-рішення, яке є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 26.05.2015 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.05.2015р. по справі № 818/1251/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бегунц А.О.Судді(підпис) (підпис) Рєзнікова С.С. Старостін В.В.

Повний текст ухвали виготовлений 28.09.2015 р.