Ухвала суду № 51706549, 21.09.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2015 р.Справа № 638/17933/14-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Старостіна В.В. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.06.2015р. по справі № 638/17933/14-а

за позовом ОСОБА_1

до Харківського обласного військового комісаріату , Державної казначейської служби України, Держави України в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання протиправними бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області на виконання постанови Харківського адміністративного суду від 02.04.2014 р. по справі № 2011/20244/12, та порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду,

ВСТАНОВИЛА:

Заявник, ОСОБА_1, звернувся до суду з заявою про визнання протиправними бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області на виконання постанови Харківського адміністративного суду від 02.04.2014 року по справі №2011/20244/12 та порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду, в якій просив суд: визнати бездіяльність (дії) Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2014 року по справі №2011/20244/12 незаконною та такою, що порушує права ОСОБА_1 як людини; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 12.09.2012 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 з розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсії 3714, 50 грн. відповідно до довідки Харківського обласного військового комісаріату від 01.03.2013 року №ФХ 116205; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 12.09.2012 року виплати ОСОБА_1 донараховані суми пенсійних виплат; нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати суми перерахунку пенсії з 12.09.2012 року розрахував суму компенсації за методикою відповідно до статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати»; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, як суб'єкта владних повноважень подати протягом п'яти днів, з дня набрання постановою законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено частиною 1 статті 267 КАС України; стягнути на користь ОСОБА_1 спричинену моральну шкоду в сумі 32886 грн. з Державного бюджету України через Державну казначейську службу шляхом безпосереднього списання коштів з Єдиного казначейського рахунку; вийти за межі вимог у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів заявника.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.06.2015 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 до держави України в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в Харківській області, Харківського обласного військового комісаріату, Державної казначейської служби України про визнання протиправними бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області на виконання постанови Харківського адміністративного суду від 02.04.2014 року по справі №2011/20244/12 та порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду - відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення судом норм процесуального права та прав позивача як людини, які передбачені ч. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову - про задоволення заяви в повному обсязі.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області надано письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Представники сторін в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Враховуючи зміст ст.ст. 263, 267 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та обставини, викладені у заяві, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Стаття 267 КАС України встановлює повноваження адміністративного суду щодо здійснення контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах з метою забезпечення їх повного, правильного і своєчасного виконання. Вказана стаття передбачає дві процесуальні форми контролю адміністративного суду за виконанням судових рішень в адміністративних справах, це судовий контроль за ініціативою суду, що ухвалив відповідне судове рішення та судовий контроль за ініціативою осіб, які беруть участь у справі, чи інших заінтересованих осіб. В силу принципу офіційності суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, у тому ж кількісному і, якщо це можливо, персональному складі має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, який програв справу і на якого покладено певні обов'язки, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Це може бути зроблено у тому ж самому судовому рішенні (у резолютивній частині) або в письмовій ухвалі.

За приписами ч. 9. ст. 267 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду. Таку заяву може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідною постановою суду. У разі відповідності заяви вимогам, визначеним ст. 267 КАС України, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. При цьому у разі невідповідності заяви визначеним вимогам вона ухвалою суду, повертається заявнику.

Колегія суддів вважає за доцільне відмітити, що КАС України передбачає загальні і спеціальні способи судового контролю. Загальні способи контролю мають усі суди, незалежно від спеціалізації, і вони полягають у розгляді скарг на рішення, дії чи бездіяльність державних виконавців. Загальний судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому ст. 181 КАС. Спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачені ст. 267 КАС, зокрема до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення; накладання штрафу за невиконання судового рішення; визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або на порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 03.02.2014 року по справі №2011/20244/12 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області після отримання довідки про розмір грошового забезпечення (на підставі наказу МОУ №377) для перерахунку пенсій, провести з 11.09.2012 року перерахунок пенсії і виплачувати йому пенсію з урахуванням посадового окладу згідно наказу МОУ №377 в подальшому до змін у законодавстві. Також зобов'язано здійснити виплату недоплаченої пенсії з 11.09.2012 року по день проведення перерахунку з урахуванням компенсації втрати частини доходів та стягнути на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 28230 грн. з Державного бюджету України.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2014 року постанову Дзержинського районного суду від 03.02.2014 року було скасовано та прийнято нову постанову, якою позов було задоволено частково. Визнано бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області протиправною. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 12.09.2012 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням підвищення посадового окладу у розмірі відповідно до наказу Міністра оборони України від 27.07.2008 року №377, здійснити дії щодо виплати донарахованих сум. В іншій частині в задоволенні позову було відмовлено.

На виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2014 року по справі №2011/20244/12 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області проведено перерахунок пенсії з 12.09.2012 року. Сума заборгованості по вказаному перерахунку складає 3815,50 грн. З 01.01.2014 року пенсія ОСОБА_1 виплачується в розмірі, обчисленому на підставі рішення суду (Розрахунок на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №ФХ116205 за Дорученням №Д ФХ116205/14).

Відповідно до статті 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Отже, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів при відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у відповідача, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки відповідач не мав фінансової можливості протягом встановленого строку виконати судове рішення.

У зв'язку з фактичною неможливістю виконання бюджетними державними органами судових рішень про стягнення, виплату коштів Верховною Радою України 05.06.2012 року було прийнято Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Відповідно до положень частини 1 статті 3 вказаного Закону виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Тобто списання коштів з рахунків державного органу на виконання судових рішень проводиться лише за умови наявності таких коштів.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що невиконання судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Вищевказаний висновок також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 26.05.2015 року у справі №21-199а15 та від 24.03.2015 року у справі № 21-66а14.

Так, за правилами частини 1 статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку, що оскільки в Управління були поважні причини невиконання судового рішення, то судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні вказаних вимог заяви.

Колегія суддів зауважує, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2014 року зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 12.09.2012 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 саме з урахуванням підвищення посадового окладу у розмірі відповідно до наказу Міністра оборони України «Про затвердження схем розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних сил України від 27.07.2008 № 377, а не з певного розміру грошового забезпечення для обчислення пенсії.

Тобто, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виконало постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2014 року в межах покладених на нього зобов'язань. Вимога ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати суми компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати суми пенсії з 12.09.2012 року вже була предметом розгляду при винесенні постанови Дзержинського районного суду від 03.02.2014 року, яка була скасована постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2014 року.

Щодо вимоги заявника в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, як суб'єкта владних повноважень подати протягом п'яти днів, з дня набрання постановою законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено частиною 1 статті 267 КАС України, колегія суддів зауважує на таке.

Відповідно до частини першої статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу вказаної норми вбачається, що питання про надання звіту про виконання постанови вирішує суд, який прийняв судове рішення по суті спору не на користь суб'єкта владних повноважень.

Цій нормі кореспондують положення абзацу 6 п. 4 ч. 1 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким постанова складається з резолютивної частини із зазначенням встановленого судом строку для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій (перебіг цього строку починається з дня набрання постановою законної сили або після одержання її копії, якщо постанова виконується негайно).

Згідно з абзацом 4 п. 4 ч. 1 статті 207 названого Кодексу у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіт про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може під час прийняття постанови у справі.

Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскільки у постановах Дзержинського районного суду м. Харкова від 03.02.2014 року та Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2014 не було зобов'язано відповідача надати звіт про виконання судового рішення, тому заява позивача про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення, подана після прийняття постанови у справі, задоволенню не підлягає.

Щодо вимог заявника про відшкодування моральної шкоди колегія суддів зауважує на таке.

Згідно з статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (далі - Постанова) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Заявником в ході розгляду справи не зазначено, в чому безпосередньо полягає ця шкода, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вимоги заявника в частині відшкодування моральної шкоди також не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 10 статті 267 КАС України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 до держави України в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в Харківській області, Харківського обласного військового комісаріату, Державної казначейської служби України про визнання протиправними бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області на виконання постанови Харківського адміністративного суду від 02.04.2014 року по справі №2011/20244/12 та порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Згідно із частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.06.2015р. по справі № 638/17933/14-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бегунц А.О.Судді(підпис) (підпис) Старостін В.В. Рєзнікова С.С.

Повний текст ухвали виготовлений 28.09.2015 р.