Ухвала суду № 51706532, 16.09.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2015 р. Справа № 815/1768/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Кіселик Д.С.,

за участю представника позивачаМакаренко Н.А. і представника відповідача Бутрик А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

19.03.2014 року ПАТ «Одеська ТЕЦ» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.12.2013 року №0001962202, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 188 802 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки викладені в акті перевірки є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, а відтак і прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0001962202 від 12.12.2013 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10.04.2014 року адміністративний позов ПАТ «Одеська ТЕЦ» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001962202 від 12.12.2013 року.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області 28.04.2014 р. подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.04.2014 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ВАТ «Одеська ТЕЦ» зареєстровано 31.08.2001 року виконавчим комітетом Ленінського району м. Одеси та реорганізовано у ПАТ 09.03.2010 року, код ЄДРПОУ 05471158. Підприємство знаходиться на обліку платників податків у ДПІ у Суворовському районі м. Одеси та є платником ПДВ.

В листопаді 2013 року співробітниками ДПІ у Суворовському районі м.Одеси, згідно із наказом від 15.11.2013р. №430 та повідомленням від 15.11.2013р. №87/15-54-22-02, було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПАТ «Одеська ТЕЦ» по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «Вістол» за період з 01.07.2013 року по 31.07.2013 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт №1080/15-54-22-02/05471158 від 27.11.2013 року, в якому було зафіксовано порушення ПАТ «Одеська ТЕЦ» вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2 ст.201 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2013 року на суму 188 802 грн.

На підставі цих висновків акту перевірки №1080/15-54-22-02/05471158 від 27.11.2013 року, уповноваженою особою відповідача було винесено податкове повідомлення-рішення №0001962202 від 12.12.2013 року про зменшення ПАТ «Одеська ТЕЦ» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у звітному періоді - липень 2013 року - на загальну суму 188 802 грн.

Не погоджуюсь з зазначеним рішенням податкового органу, позивач оскаржив його спочатку в адміністративному порядку, а потім і до суду.

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно з протиправності спірного рішення відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, цілком погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

А згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Як слідує з положень п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, з 01.01.2011 р. він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до приписів п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім НБУ) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Положеннями ж п.75.1 ст.75 ПК України, в свою чергу, передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Як вбачається зі змісту вимог п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у т.ч. у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

А у відповідності до п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України також встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Проте, згідно з п.198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

Відповідно до приписів п.200.1 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно ж із п.200.3 ст.200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у т.ч. розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктами 201.1,201.2,201.4 ст.201 ПК України, в свою чергу, визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у 2-х примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг). Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з п.201.10,201.6 ст.201 ПКУ, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Крім того, положеннями п.44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Так, судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, у серпні 2011 року ТУ Держпромгірнагляду по Одеській області було проведено планову перевірку дотримання вимог по забезпеченню належного утримання будівель та споруд ПАТ «Одеська ТЕЦ», в ході якої було виявлено, зокрема, незадовільний стан частини покрівель та відводу атмосферних і талих вод з даху будівель, у тому числі і над котлом №8, про що був складений акт планової перевірки виробничого об'єкту від 19.08.2011 року.

Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 26.11.2012 року «Про підготовку обладнання електростанцій і теплових мереж до їх надійної та ефективної роботи в 2013 році та в осінньо-зимовий період 2013/2014 року» був затверджений графік виконання ремонту основного обладнання теплових електроцентралей на 2013 року, зокрема, ПАТ «Одеська ТЕЦ».

На виконання зазначеного наказу та з урахування виявлених ТУ Держпромгірнагляду по Одеській області несправностей виробничих об'єктів підприємства, ПАТ «Одеська ТЕЦ» своїм наказом від 07.03.2013 року №138 затвердило «План ремонту основного і допоміжного обладнання та організаційно-технічних заходів з підготовки ПАТ «Одеська ТЕЦ» до ОЗП 2013-2014 років» та «Графік ремонту основного обладнання ПАТ «Одеська ТЕЦ» в 2013 році», відповідно до яких заплановано здійснити, зокрема, капітальний ремонт покрівлі турбінного відділення з елементами реконструкції, ремонт обмурівки фронтової похилої стелі котла №8, поточний ремонт деаератора №11.

Для виконання зазначених ремонтних робіт, ПАТ «Одеська ТЕЦ» (замовник) було укладено з ТОВ «Вістол» (підрядник):

1) договір підряду №179 від 20.05.2013 року, за яким підрядник зобов'язується на свій ризик, своїми силами та засобами та зі своїх матеріалів виконати капітальний ремонт покрівлі турбінного та котельного відділень з елементами реконструкції, а замовник прийняти та оплатити роботи;

2) договір підряду №239 від 17.07.2013 року, за яким підрядник зобов'язується на свій ризик та своїми матеріалами виконати роботи по заміні обмурівки та металоконструкцій фронтового уклонного даху котла ТП-170 ст. №8, а замовник прийняти та оплатити роботи;

3) договір підряду №240 від 17.07.2013 року, за яким підрядник зобов'язується на свій ризик та своїми матеріалами виконати роботи по поточному ремонту деаератора №11, а замовник прийняти та оплатити роботи.

Факт реального отримання ПАТ «Одеська ТЕЦ» підрядних робіт від підприємства-контрагента ТОВ «Вістол» за зазначеними договорами та сплати відповідних грошових коштів за отримані роботи, у тому числі і ПДВ, підтверджуються належними чином оформленими та підписаними сторонами: податковими накладними, відображеними в реєстрах отриманих податкових накладних за липень 2013 року, договірними цінами, локальними кошторисами, відомостями ресурсів до зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва, розрахунками вартості робіт, підсумковими відомостями ресурсів, актами проміжного приймання-передачі ремонтно-будівельних робіт, проектами виробництва робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт, даними бухгалтерського обліку підприємства, банківськими платіжними дорученнями.

Як вбачається з матеріалів справи та спірного акту перевірки №1080/15-54-22-02/05471158 від 27.11.2013 року, висновок про наявність порушення податкового законодавства з боку підприємства позивача у вигляді завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту з ПДВ за липень 2013 року на загальну суму 188802 грн. по взаємовідносинам з підприємством-контрагентом ТОВ «Вістол» було зроблено податковим органом з огляду на наявність інформації, зазначеної в акті ГУ Міндоходів у Луганській області №2/22/32926534 від 13.11.2013 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Вістол» з питань дотримання вимог чинного податкового, законодавства в частині нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.10.2010 року по 30.09.2013 року», згідно якого, у ТОВ «Вістол» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності: основні фонди, виробничі потужності, складські приміщення, транспортні засоби; підприємство не здійснює фінансово-господарську діяльність; з наданих до перевірки податкових накладних ТОВ «Вістол» за перевіряємий період вбачається, що підприємство придбавало в основному продукти харчування. Також, у висновках цього акту ГУ Міндоходів у Луганській області зазначено про завищення податкових зобов'язань ТОВ «Вістол» з ПДВ у загальній сумі 36744 444 грн. та податкового кредиту у сумі 34997092 грн.

Зазначені обставини, на думку податкового органу, свідчать про те, що договори підряду, укладені між ПАТ «Одеська ТЕЦ» та ТОВ «Вістол» не мають реального характеру та спрямовані на здійснення операцій з метою штучного формування податкового кредиту; а наданими ПАТ «Одеська ТЕЦ» первинними документами не підтверджується фактичність здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та ТОВ «Вістол». Також в обґрунтування відсутності реального здійснення господарських операції між ПАТ «Одеська ТЕЦ» та його постачальником ТОВ «Вістол» представник відповідача в судовому засіданні посилався ще й на те, що в окремих актах проміжного приймання-передачі ремонтно-будівельних робіт за укладеними договорами не зазначена дата складання документу.

Представники ж позивача, в свою чергу, в судових засіданнях проти вказаних висновків відповідача заперечували та зазначили, що при укладанні договору із ТОВ «Вістол» позивач діяв з належною обачністю та обережністю щодо обрання контрагента та здійснення господарської діяльності. Ним було перевірено відомості щодо реєстрації ТОВ «Вістол» в Єдиному державному реєстрі ЮО та ФОП, знаходження на податковому обліку в податкових органах, наявності свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Крім того, представники ПАТ «Одеська ТЕЦ» також наполягали на тому, що договори підряду контрагентом позивача фактично виконувалися, про що складались відповідні первинні документи, а результати цих господарських операцій належним чином відображались у бухгалтерському та податковому обліку підприємства.

До того ж, слід звернути увагу й на той факт, що поіменний список співробітників ТОВ «Вістол», які були допущені до виконання ремонтних робіт на об'єктах ПАТ «Одеська ТЕЦ» в кількості 17 осіб був затверджений відповідною вказівкою головного інженера ПАТ «Одеська ТЕЦ» від 13.06.2013 року. Податкові ж накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит по взаємовідносинам із ТОВ «Вістол», були відповідно до вимог податкового законодавства складені підприємством - платником податків, що було зареєстровано платником ПДВ із зазначенням індивідуального податкового номеру, за яким цього платника податків можливо ідентифікувати.

Що ж стосується актів проміжного приймання-передачі ремонтно-будівельних робіт, то представники позивача з цього приводу зазначили, що певні недоліки в їх оформленні не можуть слугувати достатньою підставою для висновку податкового органу про невиконання зазначених в них робіт. Крім того, вказані проміжні акти лише свідчать про хід виконання зазначених у них робіт та не відносяться до фінансово-господарських документів, на підставі яких виконані ремонтно-будівельні роботи з поліпшення основних фондів підприємства обліковуються в бухгалтерському обліку підприємства (такими документами є лише акти приймання виконаних робіт).

Також, судовою колегією по справі встановлено наступне.

Так, згідно з інформацією ГУ Міндоходів у Луганській області, ТОВ «Вістол» перебуває на обліку Старобільської ОДПІ та знаходиться за юридичною адресою, підприємство на момент здійснення господарських правовідносин з ПАТ «Одеська ТЕЦ» було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі ЮО та ФОП як юридична особа, а також підприємство є платником ПДВ на підставі Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ та постійно надає податкову звітність. Вид діяльності ТОВ «Вістол» з виконання робіт у сфері будівництва та архітектури був передбачений в якості виду господарської діяльності за КВЕД цього підприємства у статутах та реєстраційних документах; підприємство мало ліцензію серії АВ №556804, видану Інспекцією ДАБК у Луганській області, на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури. Згідно звіту 1 ДФ на підприємстві у 2 кварталі 2013 року працювало 18 штатних працівників та 53 особи за цивільно-правовими договорами.

Окремо необхідно зазначити й про те, що інформація, яка міститься у виписаних контрагентом позивача податкових накладних, на підставі яких позивач сформував свій податковий кредит, дає повну можливість ідентифікувати як підприємство позивача, так і його контрагента за індивідуальними податковими номерами платників ПДВ, а отже ці податкові накладні на виконання господарських договорів були видані належною особою та відповідають усім необхідним вимогам податкового законодавства України.

Крім того, судами обох інстанцій з матеріалів справи встановлено, що ТОВ «Вістол» вартість виконаних підрядних робіт та податкового кредиту, сплаченого ТОВ «Одеська ТЕЦ» в ціні придбаних робіт, було відображено в якості податкових зобов'язань у відповідній податковій звітності з ПДВ.

До того ж, як вбачається з матеріалів справи, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19.12.2013 року у справі №812/10014/13-а/13-а, яка набрала чинності, було визнано безпідставним коригування ГУ Міндоходів у Луганській області показників податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту, задекларованих ТОВ «Вістол» у податкових деклараціях з ПДВ, зокрема, за липень 2013 року на підставі акту перевірки №2/22/32926534 від 13.11.2013 року та зобов'язано податковий орган поновити відповідні дані. У цьому судовому рішенні також було зазначено і про відсутність будь-яких кримінальних проваджень стосовно посадових осіб підприємства за фактами здійснення господарської діяльності з контрагентами.

Зворотнього педставником ДПІ у Суворовському районі м. Одеси під час судового розгляду даної справи спростовано не було, а також не було наведено жодних фактичних обставин, які б свідчили про факт невиконання ТОВ «Вістол» своїх зобов'язань за вищезазначеними договорами підряду.

Статтею 83 ПК України визначено, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

При цьому, як вже зазначалося вище, судами обох інстанцій під час судового розгляду даної справи було встановлено, що податковим органом в ході проведення позапланової невиїзної перевірки позивача фактичність виконання будівельно-ремонтних робіт ТОВ «Вістол» не перевірялась, реальність змін майнового стану ПАТ «Одеська ТЕЦ» за наслідками взаємовідносин із зазначеним контрагентом не встановлювалась та будь-яких заходів для цього не вживалось.

Крім того, одночасно необхідно зауважити й про те, що недоліки в оформленні певних документів не є підставою для висновків про неможливість вважати їх такими, що не підтверджують господарські операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Така думка суду узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України з цього питання (листи №742/11/13-11 від 02.06.2011р. та від 01.11.2011р. №1936/11/13-11).

До того ж, судова коелгія зазначає і про те, що в силу приписів податкового законодавства України органам Державної податкової служби України, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано права визнання в односторонньому порядку господарських правочинів недійсними або фіктивними при перевірці діяльності платників податків. Рішення суду, яке набрало законної сили, щодо недійсності (фіктивності) правочину між позивачем та його контрагентами податковим органом до суду не надано. Також, відповідачем не надано в обґрунтування своїх висновків і доказів про суперечність спірних операцій інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч.3 ст.228 ЦК України. Не навів відповідач і жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача та його контрагента, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту придбання-продажу робіт, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача по господарським відносинам зі своїм контрагентом були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Таким чином, за вказаних вище обставин, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає висновки податкового органу у спірному акті перевірки №1080/15-54-22-02/05471158 від 27.11.2013р. щодо порушення підприємством позивача вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2 ст.201 ПК України та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту з ПДВ за липень 2013 року на суму 188802 грн., не ґрунтуються на законі та фактичних обставинах, що мають суттєве значення, оскільки наявними в матеріалах справи доказами підтверджується саме правомірність формування позивачем цього податкового кредиту та від'ємного значення з даного податку по господарським операціям з ТОВ «Вістол» у липні 2013 року.

Одночасно, при прийнятті остаточного рішення по даній справі, судова коелгія приймає до уваги ще й ту обставину, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2013 року у справі №815/8439/13-а, яка набрала законної сили, було визнано протиправним та скасовано наказ ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 15.11.2013р. №430 «Про проведення позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Одеська ТЕЦ» та визнано протиправними дії ДПІ у Суворовському районі м. Одеси, пов'язані з проведенням цієї позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Одеська ТЕЦ» та складанням спірного акту перевірки №1080/15-54-22-02/05471158 від 27.11.2013р., на підставі якого було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001962202 від 12.12.2013р.

Таким чином, в зв'язку з вищевикладеним, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обгрунтовнаого висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м.Одеси №0001962202 від 12.12.2013 року та необхідність його скасування.

І на останнє, судова колегія приймає до уваги та ще раз вважає за необхідне наголосити на тому, що згідно з вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст.204 ЦК України), а відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має виключно індивідуальний характер. Тобто, якщо контрагент позивача або його контрагенти у 2-й чи 3-й ланках ланцюга, не виконали своїх податкових зобов'язань, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

При чому, слід зазначити, що вищенаведені висновки повністю узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії та практикою Європейського Суду з прав людини.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного Управляння Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко