Вирок № 51706348, 29.09.2015, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/958/15-к

Провадження №: 1-кп/332/96/15

Вирок

Іменем України

29 вересня 2015 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого - судді Мєркулової Л.О.

при секретарі - Попазовій Н.С.,

за участю прокурора Ахмедової М.П.,

за участю захисника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за обвинуваченням: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, яка має вищу освіту, заміжній, працюючої головним спеціалістом Управління пенсійного фонду України у Заводському районі м. Запоріжжя, зареєстрованої та мешкаючої за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої,

у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 364 ч.1, 366 ч.1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Так, ОСОБА_2, діючи умисно, з корисливих мотивів, у період часу з листопаду до початку грудня 2012 року, обіймаючи посаду головного державного виконавця Заводського ВДВС ЗМУЮ, будучи державним службовцем, вчинила ряд злочинів за наступних обставин.

Згідно із наказом Головного управління юстиції у Запорізькій області від 06.04.2007 року №69/1, ОСОБА_2 призначено на посаду головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції та у відповідності із наказом Головного управління юстиції у Запорізькій області від 15 травня 2009 року № 227/07-09 присвоєно 13 ранг державного службовця.

У відповідності до ст.1 Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24.03.1998 року, державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України. Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених Законом.

Згідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про державну виконавчу службу, державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу у порядку, передбаченому законом.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державну виконавчу службу» , працівники органів державної виконавчої служби є державними службовцями.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу», у разі вчинення державним виконавцем під час виконання службових обов'язків діяння, що має ознаки злочину чи адміністративного правопорушення, він підлягає кримінальній чи адміністративній відповідальності у порядку, встановленому законом.

Згідно ст. 1 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Відповідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених даним Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону та інших Законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.2 ст.25 та ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року, у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення, державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. У разі якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника, боржник за погодженням з державним виконавцем має право у строк до початку примусового виконання рішення реалізувати належне йому майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець цього майна повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби у строк до початку примусового виконання рішення. Після внесення покупцем коштів арешт з проданого майна боржника знімається за постановою державного виконавця. У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

У відповідності до ч.1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» , у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Згідно ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» , виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: 1) є письмова заява стягувача; 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення; 4) стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа; 5) у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника); 6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; 8) коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно; 9) наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

У відповідності до ч.4 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно п.8 ч.1, ч.3 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

У відповідності до ч.1, ч.2 та ч.3 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.

Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, зазначеної в частині другій цієї статті, для їх пред'явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно.

Згідно ч.1, ч.3 ст.51 Закону України «Про виконавче провадження» , у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби. Про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, копії якої не пізніше наступного дня надсилаються до суду, який визнав незаконною постанову державного виконавця, сторонам, а також органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

Так, у 2007 році ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було отримано грошовий кредит у ЗАТ «Альфа-Банк» за кредитним договором №SME0010955 у розмірі 22 000 грн.

Крім того, у 2008 році ними ж було отримано грошовий кредит у ЗОКС «Довіра» за кредитним договором № 9888 у розмірі 124950 гривень, за яким заставним майном виступала квартира АДРЕСА_2, яка належала ОСОБА_3

У подальшому ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зобовязання по грошовим кредитам не виконувалися, у звязку із чим представники ЗАТ «Альфа-Банк» та ЗОКС «Довіра» звернулися із позовом до суду про примусове стягнення грошових коштів, у результаті чого судом були ухвалені рішення про примусове стягнення грошових коштів з ОСОБА_3 та ОСОБА_4

На підставі отриманих рішень суду представники ЗАТ «Альфа-Банк» та ЗОКС «Довіра» звернулися до Заводського відділу Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції для здійснення примусового виконання рішень.

Так, у Заводському ВДВС ЗМУЮ перебувало виконавче провадження №16107778 по виконавчому документу № 6-624 від 18.05.2009 року, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Альфа-банк» заборгованості у розмірі 23940,28 грн., судових витрат по сплаті третейського збору в сумі 370,05 грн., пені в розмірі 7030,09 грн., яке було відкрито державним виконавцем Заводського ВДВС ЗМУЮ ОСОБА_5 від 08.09.2009 року.

30.12.2009 року виконавче провадження завершено державним виконавцем Бабіч С.А. у відповідності до п.2, п.5 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, у Заводському ВДВС ЗМУЮ перебувало виконавче провадження № 25502483 по виконавчому документу № 6-11 від 28.01.2008 року, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ЗАТ «Альфа-банк» заборгованості у розмірі 26556,56 грн., судових витрат 200,00 грн., пені 354,35 грн., яке було відкрито головним державним виконавцем Заводського ВДВС ЗМУЮ ОСОБА_2 від 04.04.2011 року.

10.10.2011 року виконавче провадження завершено вказаним виконавцем у відповідності до п.4 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження».

Окрім того, у Заводському ВДВС ЗМУЮ перебувало виконавче провадження № 29027426 по судовому наказу № 2-н-1629/10. виданого 16.12.2010 року, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ВАТ «Запоріжсталь» заборгованості у розмірі 2202,99 грн., яке було відкрито старшим державним виконавцем Заводського ВДВС ЗМУЮ ОСОБА_6 від 05.10.2011 року.

25.12.2011 року виконавче провадження завершено головним державним виконавцем Заводського ВДВС ЗМУЮ ОСОБА_2 у відповідності до п.5 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».

Також, у Заводському ВДВС ЗМУЮ перебувало виконавче провадження № 30558499 по виконавчому документу № 6-624 від 18.05.2009 року, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Альфа-банк» заборгованості у розмірі 23940,28 грн., судових витрат по сплаті третейського збору в сумі 370,05 грн., пені в розмірі 7030,09 грн., яке державним виконавцем Заводського ВДВС ЗМУЮ ОСОБА_7 було відкрито 06.01.2012 року.

Під час проведення виконавчих дій, 15.02.2012 року державним виконавцем Зоріною А.І. було винесено постанову про арешт майна належного ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та оголошено заборону на його відчуження, яке було внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна.

25 липня 2012 року виконавче провадження завершено державним виконавцем Зоріною А.І. у відповідності до п.5 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому в постанові про закінчення виконавчого провадження державним виконавцем Зоріною А.І., арешт з майна боржника не знімався.

Крім того, у Заводському ВДВС ЗМУЮ перебувало виконавче провадження № 34980417 по судовому наказу № 2-593, виданому 05.05.2009 року, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ЗОКС «Довіра» заборгованості у розмірі 143 262, 00 грн. шляхом реалізації іпотечного майна, належного ОСОБА_3, а саме: квартири АДРЕСА_3, яке 05.11.2012 року було відкрито головним державним виконавцем Заводського ВДВС ЗМУЮ ОСОБА_2

Так, під час здійснення своїх службових повноважень та в силу професійної обізнаності про наявність пяти виконавчих проваджень, щодо боржників ОСОБА_3, які здійснювалися у Заводському ВДВС ЗМУЮ, переслідуючи власні корисні інтереси, ОСОБА_2 вирішила придбати трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_3, у приватному порядку за заниженою ціною.

З метою придбання квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_2, маючи достатній рівень професійних знань щодо порядку здійснення виконавчих дій, усвідомлювала, що для того, щоб придбати вищевказану квартиру, їй необхідно отримати згоду ОСОБА_3 на самостійний продаж зазначеної квартири.

При цьому ОСОБА_2 достовірно знала, в силу займаної нею посади, що на вказану квартиру накладено арешт, і що для зняття арешту необхідно було отримати заяву стягувача, а саме ЗОКС «Довіра» про зняття арешту з квартири і повернення виконавчого листа без виконання. У подальшому, після отримання такого листа можливо було використати його як підставу для зняття арешту з майна боржника.

З метою досягнення свого корисного наміру ОСОБА_2, користуючись службовими повноваженнями, як державний виконавець, приблизно на початку листопада 2012 року офіційно викликала ОСОБА_3 по виконавчому провадженню №34980417, як боржника, та користуючись впливом на нього через авторитет займаної посади державного виконавця, переконала ОСОБА_3, що останній може розрахуватися з усіма борговими зобовязаннями шляхом добровільного продажу квартири. При цьому, переслідуючи власні інтереси, ОСОБА_2 повідомила ОСОБА_3, що йому необхідно звернутися до ЗОКС «Довіра» та отримати їх згоду на добровільний продаж ним квартири.

Будучи, таким чином, зацікавленим у добровільному продажі належної йому квартири, ОСОБА_3 звернувся до ЗОКС «Довіра» та отримав їх згоду на добровільний продаж квартири. Таким чином, ОСОБА_2 реалізувала частину намірів по отриманню квартири, а саме, ввійшла в довіру до ОСОБА_3 та отримала підстави для подальшого законного зняття арешту з майна ОСОБА_3

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_2 повідомила ОСОБА_3, що сама може придбати його квартиру та забезпечити повне погашення його заборгованості.

Для маскування своїх корисливих намірів та введення в оману, ОСОБА_2 запропонувала ОСОБА_3 підписати попередній договір про намір укладання договору купівлі-продажу, на що ОСОБА_3 погодився.

Так, 30 листопада 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, який являвся чоловіком ОСОБА_2, було укладено попередній договір, відповідно до якого обидві сторони мали намір на купівлю-продаж зазначеної квартири за 144000 гривень та погашення ОСОБА_5 та ОСОБА_2 всієї заборгованості по борговим зобовязанням ОСОБА_3

При цьому діючи умисно, з корисливих мотивів, та з метою введення в оману ОСОБА_3 щодо погашення заборгованості, до даного договору були внесені недостовірні відомості, що заборгованість погашається по зведеному виконавчому провадженню №Б-1, по якому нібито боржником виступав ОСОБА_3, а стягувачами були ПАТ «Альфа-Банк», ВАТ «Запоріжсталь», ЗОКС «Довіра», розпочатому у Заводському ВДВС ЗМУЮ. При цьому, ОСОБА_2 було достовірно відомо що зазначене зведене виконавче провадження за №Б-1 від 08.09.2009 року на виконанні у Заводському ВДВС ЗМУЮ не перебувало.

Продовжуючи реалізовувати свій намір, з метою введення в оману ОСОБА_3 щодо погашення його заборгованості та спонукання останнього на продаж належної йому квартири, 06.12.2012 року, у денний час, ОСОБА_2, зловживаючи службовим становищем, діючи умисно, з корисливих мотивів, всупереч інтересам служби, знаходячись у приміщенні Заводського ВДВС ЗМУЮ за адресою м. Запоріжжя, вул. Сеченова, 25а, у своєму службовому кабінеті, зі свого електронного ключа, увійшла до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень (далі ЄДРВП) та за допомогою ЄДРВП виготовила підроблені офіційні документи, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення, а саме внесла зміни до постанови про закінчення виконавчого провадження №16107778, а саме що воно було закінчено 06.12.2012 року головним державним виконавцем Заводського ВДВС ЗМУЮ ОСОБА_2 у відповідності до вимог п.8 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», постанови про закінчення виконавчого провадження №25502483, а саме що воно було закінчено 06.12.2012 року головним державним виконавцем Заводського ВДВС ЗМУЮ ОСОБА_2 у відповідності до вимог п.8 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження».

Після чого ОСОБА_2 виготовлені за зазначених вище обставин постанови роздрукувала, проставила свої підписи та надала на узгодження начальнику Заводського ВДВС ЗМУЮ ОСОБА_8, який узгодивши їх, проставив на них гербову печатку Заводського ВДВС ЗМУЮ та повернув ОСОБА_2

У той же день, ОСОБА_2, при аналогічних обставинах, виготовила підроблені офіційні документи, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення, а саме постанову про закінчення виконавчого провадження №29027426, згідно якої воно було закінчено головним державним виконавцем Заводського ВДВС ЗМУЮ ОСОБА_2 06.12.2012 року у відповідності до п.8 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», а також лист від імені начальника Заводського ВДВС ЗМУЮ ОСОБА_8 від 06.12.2012 року за вих. №31594, в якому були зазначені недостовірні відомості, що зведене виконавче провадження №Б-1 від 08.09.2009 року, де боржником виступає ОСОБА_3, завершено.

В подальшому вона, знаходячись на своєму робочому місці, роздрукувала виготовлені при зазначених вище обставинах підроблені документи, а саме постанову та лист, підписала їх та надала на узгодження і підпис начальнику Заводського ВДВС ЗМУЮ ОСОБА_8 Останній узгодив постанову та підписав лист і проставив на них гербову печатку Заводського ВДВС ЗМУЮ, після чого повернув зазначені документи ОСОБА_2

Таким чином, ОСОБА_2, будучи службовою особою та використовуючи своє службове становище, діючи умисно, з корисливих мотивів, всупереч інтересам служби, склала завідомо неправдиві офіційні документи, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення і звільняють від обовязків, які вона в подальшому, з метою засвідчення виконання своїх зобовязань, повинна була передати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 для спонукання їх до продажу квартири АДРЕСА_4 за 144000 гривень, при цьому не маючи наміру до погашення заборгованості ОСОБА_3 перед іншими стягувачами.

Також, ОСОБА_2, продовжуючи реалізовувати свої злочинні наміри, зловживаючи службовим становищем, діючи умисно, з корисливих мотивів, всупереч інтересам служби, 06.12.2012 року, у денний час, без винесення відповідних постанов та їх подальшого долучення до виконавчого провадження №30558499, вилучила з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна запис від 15.02.2012 року, внесений державним виконавцем Заводського ВДВС ЗМУЮ ОСОБА_7 про арешт майна належного ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та оголошення заборони на його відчуження.

Своїми діями ОСОБА_2 діючи умисно, з корисливих мотивів, усунула всі перешкоди, які могли виникнути при здійсненні купівлі квартири №48 в ббудинку № 63а по вул. Республіканській в м. Запоріжжя, належної на праві приватної власності ОСОБА_3

Після чого, на підставі раніше отриманої при реалізації злочинного наміру заяви стягувача ЗОКС «Довіра» від 05.12.2012 року про повернення виконавчого документа та зняття арешту з іпотечного майна, а саме квартири АДРЕСА_2, державний виконавець Бабіч А.О., 06.12.2012 року, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, всупереч інтересам служби, винесла постанову про повернення виконавчого документа, у відповідності до п.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження», і таким чином закінчила виконавче провадження №34980417 по судовому наказу № 2-593 виданому 05.05.2009 року, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ЗОКС «Довіра» заборгованості у розмірі 143 262, 00 грн.

Далі, 07.12.2012 року, в денний час, безпосередньо перед нотаріальним укладанням договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, ОСОБА_2, реалізуючи свій намір, знаходячись в приміщенні будинку № 69 по вул. Лізи Чайкіної в м. Запоріжжя, з метою введення в оману та можливості придбання квартири за 144000 гривень і запевнення ОСОБА_3 і ОСОБА_4 щодо подальшого виконання своїх зобовязань з погашення заборгованості у повному обсязі, згідно із попереднім договором, передала ОСОБА_3 виготовлені при вищезазначених обставинах підроблені офіційні документи - постанови та лист.

Після чого, у той же день між ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено нотаріальний договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_5, яка належала на праві приватної власності ОСОБА_3, згідно з яким ОСОБА_5 та ОСОБА_2 придбали у ОСОБА_3 зазначену квартиру за 144000 гривен, без зазначення зобовязань про погашення загальної суми заборгованості, як на тому наполягала ОСОБА_2, мотивуючи це тим, що необхідно зменшити суму договору з метою здійснення меншої сплати податків та зборів, тоді як наміру виплачувати загальну суму заборгованості ОСОБА_2 не мала.

Так, по виконавчим провадженням, що перебувають у Заводському ВДВС ЗМУЮ залишаються не погашеними зобовязання ОСОБА_3, а саме: виконавче провадження №35478762, по виконавчому документу №6-624 від 18.05.2009 року виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Альфа-банк» заборгованості у розмірі 23940,28 грн., судових витрат по сплаті третейського збору в сумі 370,05 грн., пені в розмірі 7030,09 грн., яке державним виконавцем Заводського ВДВС ЗМУЮ ОСОБА_9 було відкрито від 04.12.2012 року. 25.03.2013 року виконавче провадження завершено у відповідності до п.5 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження»; виконавче провадження №36237765, по постанові №34980417, виданої 13.11.2012 року, про стягнення з ОСОБА_3 на користь Заводського ВДВС ЗМУЮ виконавчого збору у розмірі 14326,20 грн., яке державним виконавцем Заводського ВДВС ЗМУЮ ОСОБА_2 було відкрито від 07.12.2012 року.

28.12.2012 року виконавче провадження завершено вказаним виконавцем у відповідності до п.5 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження»; виконавче провадження №38772798, по виконавчому листу №332/460/13, виданого 25.03.2013 року, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ЗОКС «Довіра» заборгованості (відсотків по кредиту) у розмірі 57 488,19 грн., яке державним виконавцем Заводського ВДВС ЗМУЮ ОСОБА_2 було відкрито від 11.07.2013 року.

03.10.2013 року виконавче провадження завершено нею у відповідності до п.5 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження»; виконавче провадження №37648781, по судовому наказу №2-н-1629/10 виданого 16.12.2010 року, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ВАТ «Запоріжсталь» заборгованості у розмірі 2202,99 грн., яке державним виконавцем Заводського ВДВС ЗМУЮ ОСОБА_9 було відкрито від 23.04.2013 року.

31.05.2013 року виконавче провадження завершено вказаним виконавцем у відповідності до п.5 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, головний державний виконавець Заводського ВДВС ЗМУЮ ОСОБА_2, зловживаючи своїм службовим становищем, умисно, з корисливих мотивів, всупереч інтересам служби, завдала матеріальної шкоди інтересам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на суму 105357,80 грн., а саме інтересам ПАТ «Альфа-Банк» на суму 31 340,42 грн., ВАТ «Запоріжсталь» на суму 2 202,99 грн., Заводському ВДВС ЗМУЮ на суму 14 326,20 грн., ЗОКС «Довіра» на суму 57 488,19 грн., яка в 100 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян і є істотною шкодою.

Окрім цього, ОСОБА_2 з метою введення в оману ОСОБА_3 щодо погашення його заборгованості та спонукання останнього на продаж належної йому квартири, 06.12.2012 року, у денний час, зловживаючи службовим становищем, діючи умисно, з корисливих мотивів, знаходячись у приміщенні Заводського ВДВС ЗМУЮ за адресою м. Запоріжжя, вул. Сеченова, 25а, у своєму службовому кабінеті, зі свого електронного ключа, увійшла до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень та за допомогою ЄДРВП виготовила підроблені офіційні документи, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення, а саме внесла зміни до постанови про закінчення виконавчого провадження №16107778, а саме що воно було закінчено 06.12.2012 року головним державним виконавцем Заводського ВДВС ЗМУЮ ОСОБА_2 у відповідності до вимог п.8 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», постанови про закінчення виконавчого провадження №25502483, а саме що воно було закінчено 06.12.2012 року головним державним виконавцем Заводського ВДВС ЗМУЮ ОСОБА_2 у відповідності до вимог п.8 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження».

Після чого ОСОБА_2 виготовлені за зазначених вище обставин постанови роздрукувала, проставила свої підписи та надала на узгодження начальнику Заводського ВДВС ЗМУЮ ОСОБА_8, який узгодивши їх проставив на них гербову печатку Заводського ВДВС ЗМУЮ та повернув ОСОБА_2

У той же день, ОСОБА_2, при аналогічних обставинах, виготовила підроблені офіційні документи, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення, а саме постанову про закінчення виконавчого провадження №29027426, згідно якої воно було закінчено головним державним виконавцем Заводського ВДВС ЗМУЮ ОСОБА_2 06.12.2012 року у відповідності до п.8 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», а також лист від імені начальника Заводського ВДВС ЗМУЮ ОСОБА_8 від 06.12.2012 року за вих. №31594, в якому були зазначені недостовірні відомості, що зведене виконавче провадження №Б-1 від 08.09.2009 року де боржником виступає ОСОБА_3 завершено. В подальшому вона знаходячись на своєму робочому місці роздрукувала виготовлені при зазначених вище обставинах підроблені документи, а саме постанову та лист, підписала їх та надала на узгодження і підпис начальнику Заводського ВДВС ЗМУЮ ОСОБА_8 Останній узгодив постанову та підписав лист і проставив на них гербову печатку Заводського ВДВС ЗМУЮ, після чого повернув зазначені документи ОСОБА_2

Таким чином, ОСОБА_2 будучи службовою особою та використовуючи своє службове становище, діючи умисно, з корисливих мотивів, склала завідомо неправдиві офіційні документи, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення і звільняють від обовязків, які вона 07.12.2012 року, у денний час, перед укладанням договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_6, знаходячись в приміщенні б.69 по вул. Лізи Чайкіної в м. Запоріжжя, з метою введення в оману та можливості придбання квартири за 144000 гривень і запевнення ОСОБА_3 і ОСОБА_4 щодо виконання зобовязань з погашення заборгованості, передала ОСОБА_3

Згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи Д/№57 від 25.02.2015 року підписи у графі «Головний державний виконавець Бабіч А.О.» у постановах про закінчення виконавчого провадження від 06.12.2012 року по виконавчим провадженням №16107778, №25502483, №29027426, вилучених у ОСОБА_3, виконані ОСОБА_2

Згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи Д/№57 від 25.02.2015 року підписи у графі «ЗАТВЕРДЖУЮ» Начальник Заводський відділ державної виконавчої служби ОСОБА_8М.» у постановах про закінчення виконавчого провадження від 06.12.2012 року по виконавчим провадженням №16107778, №25502483, №29027426 та листі від імені начальника Заводського ВДВС ЗМУЮ ОСОБА_8 в якому повідомлялося, що зведене виконавче провадження №Б-1 від 08.09.2009 року по якому виступає боржником ОСОБА_3 завершено, вилучених у ОСОБА_3, виконані ОСОБА_10

Згідно з висновком судової технічної експертизи № 21 від 25.02.2015 року відбитки округлих печаток «Міністерство юстиції України Ідентифікаційний код №35037081 Заводський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції» у постановах про закінчення виконавчого провадження від 06.12.2012 року по виконавчим провадженням №16107778, №25502483, №29027426 та листі від імені начальника Заводського ВДВС ЗМУЮ ОСОБА_8 в якому повідомлялося, що зведене виконавче провадження №Б-1 від 08.09.2009 року по якому виступає боржником ОСОБА_3 завершено, нанесені рельєфним кліше експериментальні і вільні відбитки якої надані на дослідження.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч.1 ст.364 КК України, які виразились в умисному з корисливих мотивів використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, та за ч.1 ст.366 КК України, які виразились у службовому підробленні, тобто у складанні і видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.

Допитана у судовому засіданні ОСОБА_2 свою провину у предявленому обвинувачені не визнала . Суду пояснила, що ініціатором продажу квартири АДРЕСА_7 був сам ОСОБА_3 Після того, як вона викликала його до ВДВС та повідомила про його заборгованість перед ЗОКС «Довіра» він самостійно звернувся до ЗОКС «Довіра» для укладання іпотечного договору з метою продажу квартири АДРЕСА_8 для погашення заборгованості. На початку грудня 2012 року ЗОКС «Довіра» повідомила, що вони домовилися з ОСОБА_3 про укладання попередньої угоди в агентстві нерухомості з приводу продажу вищевказаної квартири. Потім вони оформили договір купівлі-продажу вищевказаної квартири у нотаріуса, де були присутні ОСОБА_3, вона та її чоловік ОСОБА_5

Постанови про закінчення виконавчого провадження відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вона винесла помилково, а своєї вини у використанні службового становища всупереч інтересам служби не визнала. Також не визнала, що завдала збитки потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в сумі 105 357,80 грн.

Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_2 повністю оспорює фактичні обставини справи, суд визнає необхідним дослідження спершу доказів обвинувачення, а потім докази сторони захисту по справі і провести судове слідство у справі щодо всіх фактичних обставин.

На підтвердження вини ОСОБА_2 у вчинені злочинів, передбачених ч.1 ст.364 та ч.1 ст.366 КК України, сторона обвинувачення посилалася на показання свідків, письмові докази, висновки експертів, показання потерпілих. Сторона захисту надала письмові докази на спростування доводів обвинувачення, дослідженням яких встановлено наступне.

Допитані у судовому засіданні потерпілі та свідки надали наступні показання.

Потерпілий ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що в серпні 2012 року до них звернувся державний виконавець з вимогою погашення заборгованості і з метою накладання арешту на квартиру АДРЕСА_9. ОСОБА_2 запросила його дружину по телефону прийти до виконавчої служби та розібратися. У своєму кабінеті ОСОБА_2 розяснила йому, що він сам може без виконавчої служби домовитися з КС «Довіра» про продаж вищезазначеної квартири. При укладанні договору купівлі-продажу у нотаріуса були присутні він з дружиною, ОСОБА_5, чоловік ОСОБА_2, касир з КС «Довіра», агент з нерухомості, мати ОСОБА_2. Квартира була продана за 144000 грн.

Крім заборгованістю перед КС»Довіра», він має заборгованість перед ПАТ «Запоріжсталь», перед «Альфа-банк» на загальну суму приблизно 200000 грн. Перед укладанням договору ОСОБА_2 передала йому постанови про закінчення виконавчого провадження та запевнила їх,що заборгованість погашена. У 20-х числах січня 2013 року їм подзвонив представник «Альфа Банк» і повідомив про заборгованість. Після цього, вони взнали, що заборгованість перед ПАТ «Запоріжсталь» , «Альфа Банком» не погашена. Коли звернулися до ОСОБА_2, то вона спочатку пояснила, що у звязку із святами, гроші ще не надійшли, а пізніше заявила, що вона купила квартиру за договором купівлі-продажу і про гроші не знає нічого Просив суворо покарати ОСОБА_2 .

Потерпіла ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що в серпні 2012 року їй особисто зателефонувала ОСОБА_2 з приводу заборгованості за кредитом і запросила прийти до неї в службу. Вона сама запропонувала її чоловіку домовитися з КС «Довіра» про продаж квартири АДРЕСА_10. Тільки при укладанні договору купівлі-продажу вони взнали, що ОСОБА_2 та її чоловік покупають їх квартиру. Також просила покарати Бабіч строго.

Свідок ОСОБА_11, яка працює юрисконсультом в ПАТ «Альфа Банк», судовому засіданні пояснила, що вона як юрист «Альфа Банк» звернулася до ОСОБА_3 з приводу погашення заборгованості. Він надав їй оригінал постанови про закінчення виконавчого провадження. Коли вона звернулась до ВДВС Заводського району, то ОСОБА_2 пояснила, що вона помилково винесла постанову про закінчення виконавчого провадження. Після цього, вона отримала відповідь про те, що арешт з квартири знятий. При зустрічі з ОСОБА_2 остання повідомила, що вона все зробила на законних підставах.

Свідок ОСОБА_12, який працює юристом ЗОКС «Довіра», суду пояснив, що ОСОБА_3 отримав кредит у КС «Довіра» У нього утворилась заборгованість і потім було укладено договір іпотеки. У грудні 2012 році був укладений договір купівлі продажу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ОСОБА_7 знімається у випадку при закінченні провадження.

Свідок ОСОБА_13, яка є матірю ОСОБА_2, суду пояснила, що її донька з чоловіком купили у грудні 2012 року квартиру АДРЕСА_11, але ціна квартири їй невідома.

Свідок ОСОБА_14, яка працює бухгалтером в ЗОКС «Довіра» суду пояснила, що при укладанні договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_11 у грудні 2012 року, вона була присутня і після отримання грошей видала приходні ордери.

Свідок ОСОБА_8, який у 2012 році працював начальником Заводського ВДВС суду пояснив, що завіряв постанови державного виконавця Бабіч А.О, але в їх зміст він не вникав. Від подальших показів відмоився.

Свідок ОСОБА_15, який працює начальником управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області обласного управління юстиції, суду пояснив, що такої нумерації як № Б-1 зведеного виконавчого провадження не існує. Від подальших пояснень відмовився.

Свідок ОСОБА_16, яка працює наступником начальника Заводського ВДВС, суду пояснила, що вона може охарактеризувати Бабіч А,О. як працівника, який сумлінно та належним чином виконує свої службові обовязки. Інша інформація їй невідома.

Свідок ОСОБА_17, який працює начальником Заводського ВДВС, суду пояснив, що в діях ОСОБА_2 було встановлено порушення, а саме: постанови про закінчення виконавчого провадження від 06.12.2012 року та довідка винесені з порушенням Інструкції з організації примусового виконання рішень, Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень. Внесена в них інформація не відповідає дійсності, та і її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Свідок ОСОБА_18, який працює директором АН Консультант, суду пояснив, що до них в агентство нерухомості поступила інформація від КС «Довіра» з пропозицією знайти покупця на квартиру. Потім до них звернулися ОСОБА_2 та її чоловік з метою пошуку квартири для своєї сімї. Була оприлюднена заява і приблизно через тиждень в грудні 2012 року було оформлено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_12.

Оцінюючи усю сукупність досліджених у судовому засіданні доказів, які були зібрані на досудовому слідстві і подані в судовому засіданні, у їх взаємозвязку з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності, суд прийшов до висновку, що обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.366, ч.1 ст.364 КК України знайшло частково своє підтвердження.

Обовязок доказування обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу, у відповідності до положень ч.1 ст.92 КПК України покладається на слідчого, прокурора.

Згідно висунутого обвинувачення, ОСОБА_2 є субєктом відповідальності як службова особа, оскільки згідно наказу Головного управління юстиції у Запорізькій області від 06.04.2007 року № 69/1 призначена на посаду головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_2 обвинувачується за ч.1 ст.364 КК України у тому, що являючись службовою особою, умисно, з корисливих мотивів, всупереч інтересам служби, завдала матеріальної шкоди інтересам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на суму 105357,80 грн., а саме інтересам ПАТ «Альфа-Банк» на суму 31340,42 грн., ВАТ «Запоріжсталь» на суму 2202,99 грн.; Заводському ВДВС на суму 14326,20 грн.; ЗОКС «Довіра» на суму 57488,19 грн., яка в 100 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян і є істотною шкодою.

Зловживання службовим становищем визнається злочином за наявності в сукупності таких ознак, як використання службовою особою службового становище всупереч інтересам служби в інтересах третіх осіб, спричинення тяжких наслідків охоронюваним законом інтересам держави. Відсутність однієї із ознак свідчить про відсутність складу злочину.

Згідно ч.1 ст.364 КК України( в редакції станом на листопад 2012 року) зловживання владою або службовим становищем,є умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Субєктивна сторона злочину, передбаченого ч.1 ст.364 КК України, передбачає наявність умислу в діях винної особи, а також корисливих чи інших особистих інтересів або інтересів третіх осіб.

Обвинувальний акт не містить доказів того, яким чином ОСОБА_2 своїми діями завдала матеріальної шкоди, крім ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ще й ПАТ «Альфа Банк» на суму 31340,42 грн., ВАТ «Запоріжсталь» на суму 2202,99 грн., Заводському ВДВС Запорізького МУЮ на суму 14326,20 грн., КС «Довіра» на суму 57 488,19 грн., а усього на загальну суму 105 357,80 грн., які навіть не визнані потерпілою стороною по даному кримінальному провадженні.

У судовому засіданні із показань обвинуваченої ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 встановлено, що в провадженні державного виконавця Бабіч А.О. знаходилось на виконанні виконавчий документ, згідно якого стягувачем виступала КС «Довіра», а боржниками виступали ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Саме з приводу заборгованості перед КС «Довіра» ОСОБА_2 і запросила до себе у відділ боржників ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яким вона розяснила і запропонувала самостійно вирішити питання з КС «Довірою» про продаж квартири, на яку було укладено іпотечний договір між КС «Довіра» та ОСОБА_3, з метою погашення заборгованості.

Із заяви ЗОКС «Довіра» від 18.10.2012 року (а.с.2 т.3) встановлено, що вони звернулися до Заводського ВДВС з заявою про відкриття виконавчого провадження та про звернення стягнення на предмет іпотеки , а саме квартиру АДРЕСА_13.

Із листа головного державного виконавця Бабіч А.О. на адресу ОСОБА_3 та ЗОКС «Довіра» від 05.11.2012 року (а.с. 5 т.3) вбачається, що вона своїм листом повідомила боржника про наявність заборгованості перед ЗОКС «Довіра» і направила постанову про відкриття виконавчого провадження, а також було попереджено, що у разі несплати боргу у встановлений у постанові трок стягнення буде звернено на належне майно, кошти, доходи.

Із вимоги головного державного виконавця Бабіч А.О. (а.с. 8 т.3) від 06.11.2012 року встановлено, що боржника ОСОБА_3 було запрошено до державного виконавця для сплати боргу по виконавчому документу, видному Заводським районним судом м.Запоріжжя про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ЗОКС «Довіра» суми заборгованості в розмірі 142534 грн.

Із заяви ЗОКС «Довіра» від 05.12.2012 року (а.с.14 т.3) встановлено, що стягувач просить повернути без подальшого виконання виконавчий лист про стягнення заборгованості з ОСОБА_3

Із постанови головного державного виконавця Бабіч А.О. від 06.12.2012 року (а.с.17 т.3) встановлено, що на підставі п.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий лист, виданий 05.05.2009 року, про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ЗОКС «Довіра» заборгованості в сумі 142534 грн., повернуто стягувачу.

Крім цього, у Заводському ВДВС було відкрито виконавче провадження по виконавчому листу на підставі постанови головним державним виконавцем Бабіч А.О. від 11.07.2013 року (а.с.40 т.3), виданому 25.03.2013 року, про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ЗОКС «Довіра» заборгованості в сумі 57488,19 грн.; виконавче провадження за виконавчим листом, виданого 18.05.2009 року, на підставі постанови державного виконавцем ОСОБА_9 від 04.12.2012 року (а.с.55 т.3) про стягнення з ОСОБА_3 на користь ЗАТ «Альфа Банк» 30970,37 грн.; виконавче провадження за виконавчим листом, виданим 16.12.2010 року про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ВАТ «Запоріжсталь 2202,99 грн. По вищезазначеним виконавчим провадженням виконавчі листи було повернуто стягувачу у звязку з неможливістю встановлення місцезнаходження боржника.

На теперішній час жодного виконавчого провадження у Заводському ВДВС Запорізького МУЮ про стягнення з боржників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 грошових коштів не перебуває.

В судовому засіданні не доведено умисного вчинення ОСОБА_2 неправомірних дій, тобто зловживання службовим становищем, що завдало істотної шкоди потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що є свідченням відсутності в її діях складу злочину, передбаченого ч.1 ст.364 КК України і виключає можливість притягнення її до кримінальної відповідальності.

Суд критично оцінює посилання в обвинувальному акті на те, що ОСОБА_2 вирішила придбати за заниженою ціною квартиру АДРЕСА_12.

Згідно довідки про вартість вищезазначеної квартири, яка надана адвокатом ОСОБА_1 у судовому засіданні, яка видана ТОВ «Укрекспертиза» від 25.09.2015 року станом на грудень 2012 року найбільш вірогідна ринкова вартість вищезазначеної квартири складає 145000 грн.

Цей факт підтверджено і рецензією звіту про оцінку майна, яка проведена на вимогу першого заступника прокурора м. Запоріжжя від 15.09.2014 року регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (а.с. 29 т.2), згідно якої звіт з оцінки майна трьохкімнатної квартири АДРЕСА_13, проведеного ТОВ «Брок сервіс плюс» за заявкою ОСОБА_3 про ринкову вартість вищевказаної квартири - 143311 грн.( а.с.45-68 т.2), визнано таким, що не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у звіті.

Таким чином, ОСОБА_2 не встановлювала свою ціну при продажі квартири, звіт про оцінку спірної квартири заказав і надав до нотаріуса сам ОСОБА_3. тому стороною обвинувачення не доведено умисного вчинення ОСОБА_2 неправомірних дій, тобто зловживання службовим становищем всупереч інтересам служби з корисливих мотивів.

Як встановлено із обвинувального акту, вина ОСОБА_2 полягає в тому, під час здійснення службових повноважень, користуючись службовими повноваженнями, як державний виконавець, офіційно викликала ОСОБА_3 як боржника і ввійшовши в довіру запропонувала йому підписати попередній договір про намір укладання договору купівлі-продажу, але як встановлено із попереднього договору від 30.11.2012 р. (а.с.6 т.2) ОСОБА_2 не підписувала попередню угоду і навіть не була присутня при її укладанні.

Але, це прямий обовязок ОСОБА_2, який передбачений в ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: Державний виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, надає сторонам виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження, розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; розяснює сторонам їхні права і обовязки; має право проводити перевірку виконання боржниками рішень; має право викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід.

Потерпілий ОСОБА_3 сам звернувся до ЗОКС «Довіра», уклав попередній договір, саме ЗОКС «Довіра» виступила ініціатором пошуку покупця.

Не доведеним залишилося і доводи обвинувачення про те, що ввівши в оману ОСОБА_3, переконала ОСОБА_3, що останній може розрахуватися з усіма борговими зобовязаннями шляхом добровільного продажу спірної квартири.

Але, потерпілий ОСОБА_3 сам заказав звіт по оцінки майна, а саме вищезазначеної квартири, знав вартість належної йому квартири і знав про існуючу загальну заборгованість.

Отже , дії державного виконавця Бабіч А.О. були направлені на своєчасне виконання рішення і з тільки з цією метою вона, виконуючи свої службові обовязки, розяснила та запропонувала ОСОБА_3 шлях до скорішого погашення заборгованості.

Із договору купівлі продажу квартири АДРЕСА_12 від 07.12.2012 року (а.с.37 т.2) встановлено, що договір укладено з дотриманням усіх вимог Закону, посвідчено приватним нотаріусом, що свідчить про дійсне волевиявлення ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_3 щодо істотних умов укладання договору.

У своїх поясненнях потерпілий ОСОБА_3 суду пояснив, що загальна сума заборгованості його перед різними установами становить приблизно біля 200000 гривень. Його квартира АДРЕСА_12 коштує приблизно 143 000-145000 грн.

Після укладання договору з ОСОБА_2 та її чоловіком, грошові кошти, які передала ОСОБА_2 у нотаріуса були передані в ЗОКС «Довіра» на погашення заборгованості в розмірі 143000 грн.

Стороною обвинувачення не наведено доводів та доказів того, якими своїми діями ОСОБА_2 завдала істотну шкоду в розмірі 105 357,80 грн. потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_4: вона повністю розрахувалась з Бойками за продану квартир, заборгованість ОСОБА_4 перед ЗОКС «Довіра» була погашена, вартості вищевказаної квартири не вистачило б на погашення іншої заборгованості в сумі 105357,80 грн.

Суд вважає, що сума в розмірі 105357,80 грн. це заборгованість, яка виникла з вини самих потерпілих ОСОБА_4 і яку вони повинні сплатити ВАТ «Запоріжсталь», ПАТ «Альфа Банк», ЗОКС «Довіра».

Тому, суд вважає, що відсутній причинний звязок між тим, що вони продали належну їм квартиру ОСОБА_2, а заборгованість в повному обсязі не була погашена, оскільки їм було відомо про розмір їх заборгованості, про що свідчать листи державного виконавця Бабіч А.О. про повернення виконавчого документу стягувачу, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження.

Крім цього, арешт на вищезазначену квартиру було накладено за заявою ЗОКС «Довіра» на підставі укладеного іпотечного договору з ОСОБА_3, а знятий арешт був не внаслідок злочинних дій ОСОБА_2, на думку сторони обвинувачення, а у звязку з погашенням заборгованості боржника ОСОБА_3 кредитній спілці «Довіра».

Суд вважає, що ці всі доводи доведеності вини ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.364 КК України, є припущення сторони обвинувачення і ніякими доказами не підтверджено.

Таким чином, аналіз перерахованих вище доказів на підставі обєктивно зясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду і оцінені судом, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення не здобуто і не надано переконливих доказів вчинення ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч.1 ст.364 КК України, а тому ОСОБА_2 за ч.1 ст.364 КК України підлягає виправданню.

Щодо обвинувачення ОСОБА_2 у скоєнні злочину за ч.1 ст.366 КК України, а саме складання і видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, суд вважає обвинувачення доведеним.

Дослідженими судом доказами встановлено неправомірність складених обвинуваченою ОСОБА_2 офіційних документів, які посвідчують певні факти, саме: постанови про закінчення виконавчого провадження №29027426, згідно якої воно було закінчено головним державним виконавцем Заводського ВДВС ЗМУЮ ОСОБА_2 06.12.2012 року у відповідності до п.8 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», а також лист від імені начальника Заводського ВДВС ЗМУЮ ОСОБА_8 від 06.12.2012 року за вих. №31594, в якому були зазначені недостовірні відомості, що зведене виконавче провадження №Б-1 від 08.09.2009 року де боржником виступає ОСОБА_3 завершене.

Із висновку судово-почеркознавчої експертизи Д/№57 від 25.02.2015 року встановлено, що підписи у графі «Головний державний виконавець Бабіч А.О.» у постановах про закінчення виконавчого провадження від 06.12.2012 року по виконавчим провадженням №16107778, №25502483, №29027426, вилучених у ОСОБА_3, виконані ОСОБА_2, а також підписи у графі «ЗАТВЕРДЖУЮ» Начальник Заводський відділ державної виконавчої служби ОСОБА_8М.» у постановах про закінчення виконавчого провадження від 06.12.2012 року по виконавчим провадженням №16107778, №25502483, №29027426 та листі від імені начальника Заводського ВДВС ЗМУЮ ОСОБА_8 в якому повідомлялося, що зведене виконавче провадження №Б-1 від 08.09.2009 року по якому виступає боржником ОСОБА_3 завершено, вилучених у ОСОБА_3, виконані ОСОБА_10

Із висновку судової технічної експертизи № 21 від 25.02.2015 року встановлено, що відбитки округлих печаток «Міністерство юстиції України» Ідентифікаційний код №35037081 Заводський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції» у постановах про закінчення виконавчого провадження від 06.12.2012 року по виконавчим провадженням №16107778, №25502483, №29027426 та листі від імені начальника Заводського ВДВС ЗМУЮ ОСОБА_8 в якому повідомлялося, що зведене виконавче провадження №Б-1 від 08.09.2009 року по якому виступає боржником ОСОБА_3 завершено, нанесені рельєфним кліше експериментальні і вільні відбитки якої надані на дослідження.

При призначенні обвинуваченій ОСОБА_2 покарання за ст.366 ч.1 КК України, суд враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який у відповідності до ст.12 КК України є злочином невеликої тяжкості;

- дані про особу обвинуваченої, яка за місцем мешкання характеризується позитивно, працює, раніше не притягувалася до кримінальної відповідальності; має молодий вік;

- обставинами, що помякшують покарання ОСОБА_2, суд визнає нявність у неї хвороби, про що свідчить листок непрацездатності, з якого вбачаться, що вона проходила лікування в урології;

- обставини,що обтяжують покарання ОСОБА_2, судом не встановлено.

З урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_2 без відбування покарання та про звільнення її від відбування покарання з випробуванням в силу ст.75 КК України, оскільки в останньому своєму слові вона фактично розкаялась, що не мала наміру завдати матеріальну шкоду потерпілим.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 на суму 105357,80 грн. суд вважає таким, що не знайшов свого підтвердження і обгрунтування у судовому засіданні, оскільки потерпілий не надав доказів для підтвердження суми збитків: яким чином ОСОБА_2 завдала йому матеріальної шкоди, якщо заборгованість в сумі 105357,80 грн. виникла не з вини ОСОБА_2 аз вини потерпілого, який не виконав свого обовязку за кредитним договором.

Тому, позов ОСОБА_3 суд залишає без розгляду згідно ст.128 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 369, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України та призначити покарання у вигляді 2 років обмеження волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком на 1 рік із звільненням від відбування основного покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 1 рік, з покладенням на підставі ст. 76 п. 2, 3 КК України обовязків: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та місця роботи.

Визнати ОСОБА_2 невинуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.364 КК України та виправдати у звязку з недоведеністю в її діяннях складу злочину, передбаченого ч.1 ст.364 КК України.

Запобіжний захід ОСОБА_2 особисте зобовязання залишити до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 на суму 105357,80 грн. залишити без розгляду та розяснити потерпілому, що він має право предявити його в порядку цивільного судочинства.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя 06.02.2015 року на квартиру АДРЕСА_12 залишити до набрання вироком законної сили.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається засудженій та прокурору.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області через Заводський районний суду м. Запоріжжя шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Л.О.Мєркулова