Ухвала суду № 51706049, 22.09.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

22 вересня 2015 р. Справа № 815/2163/15

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л. М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Жук С.І.при секретаріПолянській А.М.

за участю сторін: ПозивачОСОБА_5 (паспорт)Представник Прокуратури Одеської областіСтаценко В.М. (посвідчення)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24.06.2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Генеральної прокуратури України, прокуратури Приморського району м. Одеси Одеської області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, -

встановиЛА:

В квітні 2014 року позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Генеральної прокуратури України про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі.

24.06.2015 року колегія суддів в судовому засіданні на підставі п. 4 ч. 2 ст. 156 КАС України поставила на обговорення питання про зупинення провадження у справі у зв'язку із ти, що в провадженні Конституційного Суду України перебуває справа за подання 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 3, 6 ст. 1, ч. 1 - 4, 8 ст. 3 п. 2 ч. 5 ст. 5, п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади".

Заслухавши думки учасників процесу, позивач та його представник висловились проти зупинення провадження по справі, представник відповідача

висловився, що дане питання можливо вирішити суду на власний розсуд.

Судом першої інстанції винесено ухвалу про зупинення провадження по справі до вирішення Конституційним судом України справи за конституційним поданням 47 народних депутатів щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 3, 6 ст. 1, ч. 1 - 4, 8 ст. 3 п. 2 ч. 5 ст. 5, п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади".

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції позивач оскаржив його. У свої апеляційній скарзі позивач зазначає, що зупинення провадження порушує його право на розумний строк розгляду справи і вирішення його позовних вимог та просив скасувати вказану ухвалу і направити справу до суду першої інстанції на продовження розгляду.

В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги, в свою чергу представник відповідач заперечив проти апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до матеріалів справи наказом Генеральної прокуратури України №210к від 23.03.2015 року, старшого радника юстиції ОСОБА_5 звільнено з посади прокурора Приморського району м. Одеси Одеської області у зв'язку з припиненням трудового договору відповідно до п. 7-2 ч.1 ст. 36 КЗпП України. Підставою для звільнення зазначено п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади".

Тобто підставою для звільнення з посади позивача був пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади".

Згідно матеріалам справи, на розгляді колегії суддів Конституційного Суду України знаходиться конституційне подання Верховного Суду України та 47 народних депутатів щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої, шостої статті 1, частин першої, другої, третьої, четвертої, восьмої статті 3, пункту 2 частини п'ятої статті 5, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади". Тобто, предметом вказаного конституційного подання стали, в тому числі норми Закону № 1682-VII, які були підставою для звільнення позивача із посади.

В силу п.4 ч.2 статті 156 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі наявності інших причин за обґрунтованим клопотанням сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - до терміну, встановленого судом.

Невідповідність правових актів Конституції України, порушення встановленої Конституцією України процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності, перевищення конституційних повноважень при їх прийнятті відповідно до ст.15 Закону України від 16 жовтня 1996 року №422/96 "Про Конституційний Суд України" (далі - ЗУ № 422/96) є підставами для прийняття Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності правових актів повністю чи в їх окремих частинах.

Згідно з ч. 2 ст. 61 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР Конституційний Суд України може визнати неконституційним правовий акт повністю або в окремій його частині.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 61 "Про Конституційний Суд України" в разі якщо в процесі розгляду справи за конституційним поданням чи конституційним зверненням виявлено невідповідність Конституції України інших правових актів (їх окремих положень), крім тих, щодо яких відкрито провадження у справі, і які впливають на прийняття рішення чи дачу висновку у справі, Конституційний Суд України визнає такі правові акти (їх окремі положення) неконституційними.

Частина 2 статті 73 Закону України "Про Конституційний Суд України" визначає, що в разі якщо ці акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним судом рішення про їх неконституційність.

Таким чином, до повноважень Конституційного Суду України віднесено перевірка відповідності законів Конституції України, та у випадку визнання їх неконституційним, вони втрачають чинність.

Враховуючи викладене, Конституційний Суд України, за результатами розгляду конституційного подання, може визнати окремі положення Закону України "Про очищення влади" такими, що не відповідають Конституції України, а може прийти до протилежного висновку.

Колегія суддів бере до уваги доводи апеляційної скарги, щодо того, що суд першої інстанції порушує право на розумний строк розгляду справи і таке посилання позивача грунтується на нормах діючого законодавства України та міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і які є частиною національного законодавства.

Статтею 6 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Кожен має право на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена, частина друга статті 6 КАС України. Це означає, що адміністративний суд, до підсудності якого віднесено справу, не має права створювати перешкоди для доступу до суду чи в інший спосіб позбавляти особу права на розгляд її справи.

В стаття 8 КАС України зазначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

2. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Принцип верховенства права поеднуеться з невід'ємними правами людини, що зазначено в Загальній декларація прав людини від 1948 року - «...надзвичайно важливо, щоб права людини були захищені верховенством права». У свою чергу, Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп визначає Верховенство права як панування права у суспільстві, що вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність.

Відповідно до Європейської конвенції про захист прав і свобод людини і громадянина основою права, передбаченого ст. 6 Конвенції є принцип верховенства права - визнання найвищою цінністю прав і свобод, законних інтересів людини і громадянина, серед яких особливе місце відведено праву на доступ до неупередженого, безстороннього суду, розгляд справи у розумний строк та винесення справедливого рішення у справі.

Одною із вимог принципу верховенства права є захист від свавілля - це означає, що втручання суб'єктів владних повноважень у права людини має підлягати ефективному контролю. Це має бути судовий контроль, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури. У зв'язку із судовим контролем важливою є вимога про доступ до суду. З вимогою про доступ до суду несумісними є надмірні затримки зі здійсненням правосуддя та виконанням судових рішень (п. 65 рішення у справі "Фаєд проти Сполученого Королівства" від 21 вересня 1994 року).

Порушення пункту 1 статті 6 (Право на справедливий суд) Конвенції було констатовано Європейським судом у рішеннях у справах «Ткаченко проти України», «Самойлович проти України» та «Кісельов проти України» у зв'язку з незабезпеченням національними органами розгляду справ заявників протягом розумного строку.

Вимога про розгляд справ у розумний строк (але не більше двох місяців) міститься у ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства. Крім того, про розумний строк йдеться також у правилах про підготовку адміністративної справи до розгляду (ч. 2 ст. 110) та проведення попереднього судового засідання (ч. 1 ст. 111). Згідно з п. 11 ст. 3 КАС України, розумний строк - це найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах. Позивач по справі наполягав саме на захисті порушених прав у публічно-правових відносинах у найкоротший строк.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про не обґрунтованість позиції суду першої інстанції щодо необхідності зупинення провадження у справі до вирішення Конституційним Судом України справи за конституційним поданням Верховного Суду України та 47 народних депутатів щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої, шостої статті 1, частин першої, другої, третьої, четвертої, восьмої статті 3, пункту 2 частини п'ятої статті 5, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади".

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2015 року про зупинення провадження у справі - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2015 року про зупинення провадження у справі -скасувати.

Справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Генеральної прокуратури України, прокуратури Приморського району м. Одеси Одеської області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді - направити до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючийсуддя Підписано з окремою думкоюГ.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя С.І. Жук