Ухвала суду № 51705022, 14.09.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2015 року Справа № 140295/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.

суддів Сапіги В.П., Яворського І.О.

за участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехгаз ЛХЗ» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртехгаз ЛХЗ» (надалі - ТзОВ «Укртехгаз ЛХЗ») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова (надалі - ДПІ у Сихівському районі м.Львова) про скасування податкового повідомлення-рішення

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято з порушенням норм законодавства, оскільки правильність сплати податку на додану вартість підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно безтоварності господарських операцій із контрагентом ПП «Міоком» є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. На підтвердження розміру податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем під час проведення перевірки були надані всі первинні документи, які відповідачем не були взяті до уваги.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2012 року задоволено позовні вимоги. Суд виходив з того, що підтвердженням господарської операції позивача з ПП «Міоком» є договір №45 від 01.09.2010 року, специфікація №1 від 02.09.2010 року, акти здачі - приймання виконаних послуг, податкові та видаткові накладні, рахунок - фактура, виписки з особових рахунків, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, договір про надання транспортних послуг. Застосовано практику Верховного Суду України та практику Європейського Суду з прав людини у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії».

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, сторона відповідача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Покликання маються на те, що згідно проведеного аналізу контрагента позивача, ПП «Міоком» знято з обліку платників податків 20.09.2011 року та скасовано державну реєстрацію 30.09.2011 року. З пояснень директора вказаного підприємства, зареєстрував таке за винагороду, будь - якою господарською діяльністю не займався. Подібні пояснення засновника вказаного підприємства ОСОБА_1 При виході на юридичну адресу ПП «Міоком» встановлена відсутність такого за місцем реєстрації.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасника розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, що у період з 17.10.2011 року по 28.11.2011 року ДПІ у Сихівському районі м. Львова проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Укртехгаз ЛХЗ», про що складено Акт № 233/23-7/35721095 від 04.11.2011 року.

14.11.2011 року відповідачем на підставі вказаного акта перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0002902321, яким відповідно до п. п. 7.2.3. п. 7.2., п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 179190 грн., у тому числі основний платіж 143352 грн., штрафні (фінансові) санкції 35838 грн.

Згідно з п. 1.7. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно з п. п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п. п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п. п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи та як зазначено судом першої інстанції, на підтвердження дотримання вимог п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» стосовно господарських відносин з контрагентом ПП «Міоком» позивачем надано копії:

- договору № 45 від 01.09.2010 року, укладеного ПП «Міоком»(виконавець) та ТзОВ «Укртехгаз ЛХЗ»(замовник), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець бере на себе здійснення технічного обслуговування, а саме заміну ізоляційного матеріалу (пінополіуретану);

- специфікацій №1 від 02.09.2010 року та № 2 від 15.09.2010 року до договору № 45 від 01.09.2010 року;

- актів здачі-приймання виконаних послуг № 18/1 та № 18/2 від 30.09.2010 року;

- податкових накладних № 331 від 30.09.2010 року на суму 380400 грн., № 332 від 30.09.2010 року на суму 99000 грн. та № 308 від 20.09.2010 року на суму 380712 грн.;

- видаткової накладної № 308 від 20.09.2010 року на суму 380712 грн.;

- рахунку-фактури № СФ-199 від 20.09.2010 року на суму 380712 грн.;

- актів приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів;

- виписок за особовим рахунком від 15.11.2010 року, від 17.11.2010 року, від 19.11.2010 року, від 23.11.2010 року, від 25.11.2010 року та від 26.11.2010 року про оплату товарів та послуг відповідно до договору № 45 від 01.09.2010 року;

- реєстрів отриманих та виданих податкових накладних;

- договору про надання транспортних послуг № 11/02 від 11.02.2010 року, укладеного між ТзОВ «Укртехгаз ЛХЗ» (замовник) та ФО-П ОСОБА_2 (перевізник) з додатками;

- актів здачі-прийняття робіт відповідно до договору № 11/02 від 11.02.2010 року.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що зазначені вище первинні документи, наявні в матеріалах справи, вказують на реальність здійснення господарської операції та її відповідності основній меті господарської діяльності контрагентів.

Крім того, під час розгляду справи в судовому засіданні представником позивача надано копії рішень господарського суду Запорізької області від 05.07.2011 року та від 20.09.2011 року, за якими банкрута ПП «Міоком» ліквідовано. На час здійснення господарських операцій з позивачем зазначений контрагент ще здійснював господарську діяльність. Покликання апелянта на ознаки фіктивності ПП «Міоком» колегією суддів до уваги не беруться, позаяк таке не підтверджено жодними доказами.

Верховний Суд України у постанові від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10 зазначає, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, Європейський Суд з прав людини у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило б справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що ДПІ у Сихівському районі міста Львова жодних позовів про визнання недійсним правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом подано не було, а відтак такий є дійсними.

Вказана позиція не суперечить висновку Верховного Суду України викладеному в судовому рішенні від 18.11.2014 року, відповідно до якого, застосування наслідків недійсного правочину, які були укладені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, передбачених частиною третьою ст. 228 ЦК України, мають застосовуватися до правочинів, недійсність яких встановлюється судом.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги вцілому суттєвими не являються і не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2012 року у справі № 2а-835/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

Судді В.П. Сапіга

І.О. Яворський

Повний текст виготовлено 21.09.2015 року