Ухвала суду № 51703054, 23.09.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/3087/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1585/2015

Категорія 20

Головуючий у 1 інстанції Бородовський С. О.

Суддя-доповідач Горейко М.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючої Горейко М.Д.

Суддів: Бойчука І.В., Проскурніцького П.І.

Секретаря Шемрай Н.Б.

з участю апелянта ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Скол» про стягнення збитків за застосування радянських будівельних норм, визнання додаткової угоди нікчемною, зобов'язання відповідача встановити на вході в квартиру броньовані двері за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 квітня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

02.03.2015 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ПП «Скол» про стягнення збитків за застосування радянських будівельних норм, зобов'язання відповідача підготувати до здачі-прийому квартиру АДРЕСА_1 міської ради, стягнення пені за п. 5.2 договору, визнання додаткової угоди нікчемною, зобов'язання відповідача встановити на вході в квартиру броньовані двері.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 19.11.2007 року між ним та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу однокімнатної квартири №17, загальною площею 44,9 кв.м, на 7 поверсі будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (тепер це квартира АДРЕСА_1 міської ради). Згідно умов даного договору відповідач зобов'язувався не пізніше кінця першого кварталу 2009 року передати йому у власність вищевказану квартиру і всі необхідні документи на неї. Він в свою чергу зобов'язувався оплати вартість квартири, яка згідно договору становить 109 517,83 грн., згідно графіку, наведеного в п. 3.2 договору. На виконання вказаного договору він достроково до 13.10.2008 року здійснив оплату за квартиру. Натомість відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, незаконно збільшив площу квартири та вимагає додатково сплатити 22 300,68 грн. Крім того, позивач зазначив, що 23.12.2010 року між ним та відповідачем була укладена додаткова угода на суму 2 900 грн., відповідно до якої ПП «Скол» зобов'язалось виділити йому кладове приміщення площею 2,9 кв.м, однак виявилось, що дані комори відповідач розмістив на сходових клітках, що суперечить державним будівельним нормам і правилам пожежної безпеки, а тому дану угоду слід визнати нікчемною. У зв'язку з наведеним позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 28.04.2015 року провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_2 до ПП «Скол» про зобов'язання підготувати до здачі-прийому квартиру та стягнення пені за п. 5.2 договору закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

Рішенням цього ж суду від 28 квітня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Скол» про стягнення збитків за застосування радянських будівельних норм, визнання додаткової угоди нікчемною, зобов'язання відповідача встановити на вході в квартиру броньовані двері відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема апелянт зазначає, що при розгляді справи та ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції не врахував, що відповідач не виконав жодного пункту договору купівлі-продажу квартири від 19.11.2007 року, незважаючи на повне виконання ним своїх зобов'язань за даним договором. Суд не взяв до уваги його пояснення з приводу того, що заборгованість на суму 22 300,68 грн., яка виникла у нього перед відповідачем в результаті перерахунку загальної площі квартири та корегування її вартості, не має жодного офіційного підтвердження, а його клопотання про зобов'язання відповідача надати відповідні підтверджуючі документи залишилось поза увагою суду.

З наведених підстав апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позов до ПП «Скол» задовольнити.

В засіданні апеляційного суду апелянт доводи апеляційної скарги підтримав з наведених у ній мотивів.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та день розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомив.

З урахуванням положень ст. 305 ЦПК України колегія суддів ухвалила про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши доповідача, пояснення апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу дії ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апелянтом оскаржується рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Скол» про стягнення збитків за застосування радянських будівельних норм, визнання додаткової угоди нікчемною, зобов'язання відповідача встановити на вході в квартиру броньовані двері, а тому саме в цій частині переглядається справа апеляційним судом.

Судом першої інстанції установлено та вбачається з матеріалів справи, що 19.11.2007 року між ОСОБА_2 та ПП «Скол» був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до якого продавець ПП «Скол» зобов'язався передати у власність покупця ОСОБА_2 квартиру, яка буде створена в майбутньому, а саме однокімнатну квартиру №17, загальною площею 44,9 кв.м, на 7 поверсі будинку, що розташована в житловому будинку, який знаходиться за будівельною адресою: АДРЕСА_1. Планове закінчення будівництва та введення в експлуатацію визначено IV квартал 2008 року (а.с. 6-7).

Згідно додаткової угоди про доповнення до договору від 19.11.2007 року на дольову участь у будівництві житлового будинку по АДРЕСА_1 від 23.12.2010 року сторони погодили проведення та оплату додаткових робіт, а саме виділення кладового приміщення, площею 2,9 кв.м з проведенням оплати його вартості в розмірі 2900 грн. до 06.03.2011 року (а.с. 19).

Також встановлено, що 25.10.2011 року відповідач ПП «Скол» надіслав позивачу листа, в якому повідомив останнього про те, що за результатами обмірів площ житлових приміщень в житловому будинку по АДРЕСА_1 проведених Обласним бюро технічної інвентаризації, остаточна площа його квартири №106 становить 51,3 кв.м, у зв'язку з чим станом на 24.10.2011 року за результатами перерахунку загальної площі квартири та коригуванням її вартості за ним рахується заборгованість в сумі 22 300,68 грн. (а.с. 10).

Частиною 1 ст. 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апелянт не надав суду належних доказів на підтвердження його доводів про те, що відповідачем обрахунок площі його квартири проведено відповідно до радянських будівельних норм, а не відповідно до ДБН В.2.2-15-2005, внаслідок чого загальна площа квартири збільшилась на 6,4 кв.м.

За інформацією відповідача в листі від 25.10.2011 р. за №3054 (а.с. 10), адресованого позивачу, остаточна площа квартири останнього становить саме 51,3 кв.м за результатами обмірів площ житлових приміщень, проведених Обласним бюро техінвентаризації.

Умовами п. 3.3. Договору від 19.11.2007 року сторони погодили, що загальна сума договору, передбачена п. 3.1. договору, може бути змінена продавцем, тобто відповідачем, виходячи зокрема з результатів обмірювань, зроблених ОБТІ фактичної загальної площі квартири.

Відтак, підписавши договір купівлі-продажу, позивач погодився на зміну розміру ціни договору, виходячи з результатів обмірів, здійснених ОБТІ.

Доказів наявності у квартирі відхилень від будівельних норм, внаслідок яких збільшилась площа квартири, позивачем також не надано суду.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 11.06.2014 року встановлено, що відповідно до сертифікату НОМЕР_1 від 30.12.2011 року будівництво багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1, загальною площею 13855,6 кв.м відповідає проектній документації (а.с. 41).

Оскільки позивач не довів застосування відповідачем радянських будівельних норм ні при будівництві будинку, ні при проведенні остаточних обмірів площі квартири позивача, які б спричинили останньому збитки, то суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відмову в позові.

При цьому, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 в частині стягнення збитків за застосування радянських будівельних норм, суд першої інстанції виходив з того, що на момент укладення спірного договору законом було заборонено укладення договору купівлі-продажу квартири, яка ще не була створена, в будинку, який не був прийнятий в експлуатацію, за рахунок залучених коштів фізичних осіб. У зв'язку із забороною укладати договори інвестування в житлове будівництво, що встановлена в ст. 4 ЗУ «Про інвестиційну діяльність», інакше як у спосіб, передбачений законом, і порушення цієї вимоги сторонами, нотаріус не мав повноважень на посвідчення спірного договору, а тому такий договір є нікчемним.

Колегія суддів з таким висновком суду не погоджується, оскільки жодна з сторін не заявляла про нікчемність вказаного договору, він є фактично виконаним, забудовником збудовано будинок АДРЕСА_1, здано його в експлуатацію, квартира №106 в цьому будинку, яку придбав позивач, готова до здачі-приймання і не передана позивачу тільки у зв'язку з не проведенням ним доплати за фактичну площу квартири.

Проте, прийняте по суті правильне рішення не може бути скасоване з формальних підстав.

Відмовляючи в позові ОСОБА_2 в частині визнання нікчемною додаткової угоди про доповнення до договору від 19.11.2007 року на дольову участь у будівництві житлового будинку, а саме виділення кладового приміщення та його оплату, суд виходив з того, що оскільки основний договір є нікчемним, то додаткова угода до цього договору також є нікчемною.

З вищенаведених підстав колегія суддів не погоджується з мотивами обґрунтування судом відмови в позові, проте висновок суду першої інстанції про відмову позивачу в наведеній частині позову є правильним, виходячи з наступного.

Позивач 23.12.2010 року, підписуючи додаткову угоду до договору, погодив з відповідачем всі умови договору. Його доводи про те, що відповідач в порушення будівельних норм ДБН В.1.1-7-2002 облаштував кладові приміщення в сходових клітках, не підтверджені належними та допустимими доказами і спростовуються сертифікатом відповідності НОМЕР_1 від 30.12.2011 року.

Оскільки позивачем не надано суду доказів нікчемності додаткової угоди, то колегія суддів погоджується з висновком суду про відмову позивачу в наведеній частині позову.

Правильним є і висновок суду про відмову в позові в частині зобов'язання відповідача встановити на вході в квартиру броньовані двері.

Відповідно до переліку робіт, визначених п.п. 2 п. 2.3. договору купівлі-продажу від 19.11.2007 року (а.с. 6) в квартирі повинні бути встановлені вхідні двері - броньовані.

Як ствердив апелянт в суді в квартирі вмонтовані металічні двері, однак, на його думку, вони не броньовані, бо мають малу вагу, а броньовані двері так важити не можуть.

Так як договором не встановлено точного опису вхідних дверей, а позивачем всупереч положень ст. 60 ЦПК України не надано суду доказів, що встановлені відповідачем вхідні двері в квартиру позивачу не відповідають умовам договору, то суд правильно дійшов висновку про відмову в позові.

Рішення суду відповідає встановленим судом обставинам, порушення норм матеріального та процесуального права судом не встановлено.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване рішення залишити без зміни.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313- 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Бойчук І.В.

Проскурніцький П.І.