Рішення № 51702732, 04.09.2015, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

№ 308/12865/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

04.09.2015 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Домніцького В.В.,

при секретарі судового засідання Єфремової М.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із вищезазначеною позовною заявою посилаючись на те, що між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір. З метою забезпечення виконання позичальником взятих на себе зобовязань за укладеним договором між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір, за умовами якого іпотекодавець передав іпотекодержателю обєкт нерухомого майна. Взяті на себе зобов'язання з повернення отриманого кредиту та сплати відсотків за його користування позичальник належним чином не виконує, у звязку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

У судове засідання представник позивача не зявився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, при цьому зазначив, що позовні вимоги підтримує повністю просить суд їх задоволити та не заперечує проти заочного розгляду справи.

У судове засідання відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце слухання справи, не зявився, причини неявки суду не повідомив, а тому суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

14.12.2005 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № MKK7GA00000185, відповідно до умов якого, останній отримав кредитні кошти у розмірі 6254,00 доларів США строком до 13.12.2009 року із сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 1,33 % на місяць.

Згідно умов договору позичальник взяв на себе зобов'язання повертати кредит та відсотки за його користування, сплатити винагороду (комісію) в строк та в порядку, встановленому договором, а саме, щомісячно в період сплати, шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок погашати рівними частинами на протязі всього строку дії кредитного договору належні до сплати платежі за договором.

Для забезпечення виконання позичальником ОСОБА_1 зобовязань за кредитним договором № MKK7GA00000185 від 14.12.2005 року між кредитором та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, відповідно до якого іпотекодавець відповідач передав іпотекодержателю обєкт нерухомого майна, а саме будинок за адресою: м. Ужгород, вул. Другетів, 170, вартістю 33000,00 грн., площею 66,90 кв.м, житловою площею 36,70 кв.м., що належить йому на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності № 291 від 28.09.2005 року.

24.03.2014 року в звязку з неналежним виконанням взятих на себе зобовязань за кредитним договором № MKK7GA00000185 від 14.12.2005 року банком надіслано позичальнику досудову вимогу про погашення заборгованості за вказаним кредитним договором із попередженням про можливі наслідки невиконання договірних зобовязань, у тому числі щодо можливого задоволення вимог кредитора, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, однак, така була проігнорована останнім.

З наданого позивачем розрахунку слідує, що заборгованість позичальника за кредитним договором № MKK7GA00000185 від 14.12.2005 року, станом на 04.09.2014 року складає 16499,30 доларів США, що еквівалентно 206571,24 грн.

Оцінивши докази, зібрані та досліджені у ході судового розгляду справи, у їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 7 Закону України «Про іпотеку» визначено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобовязанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобовязання.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У ході судового розгляду справи встановлено, що позичальник взяті на себе зобовязання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за кредитним договором належним чином не виконує, що є підставою для задоволення вимог кредитора за рахунок предмета іпотеки.

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону, тощо.

За умовами договору іпотеки іпотекодавцем також надано повноваження іпотекодержателю на здійснення дій з продажу предмету іпотеки від імені іпотекодавця будь-якій особі у разі порушення основного зобовязання.

Відповідно до розяснень, що містяться в п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних договорів» від 30.03.2012 року № 5 в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки резолютивна частина рішення суду має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у резолютивній частині рішення в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги, що боржник своїх зобовязань за кредитним договором не виконує, суд прийшов до переконання про наявність підстав для задоволення вимог кредитора, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Щодо вимоги позивача про виселення мешканців будинку за адресою: м. Ужгород, вул. Другетів, 170, суд прийшов до наступного.

Згідно ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Статтею 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до розяснень, що містяться в п. 43 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних договорів» № 5 від 30.03.2012 року при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке. Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 ЖК України, статей 39 - 40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Враховуючи, що у ході судового розгляду справи встановлено наявність обставин, які перешкоджають позивачу в реалізації його законного права на задоволення своїх вимог, як кредитора, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачених п. 43 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних договорів» № 5 від 30.03.2012 року, суд вважає, що вимога позивача в частині виселення відповідача з будинку за адресою: м. Ужгород, вул. Другетів, 170, є обґрунтованою і підлягає до задоволення.

Разом з тим, позовна вимога в частині виселення з вказаного будинку інших осіб, які проживають та/або зареєстровані в будинку задоволенню не підлягає, так як, позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо необхідності та можливості виселення цих осіб.

Витрати по сплаті судового збору підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог частини 1 статті 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 88, 209, 212-215, 218, 226, 294 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Звернути стягнення на предмет іпотеки будинок площею 66,90 кв.м, житловою площею 36,70 кв.м., який розташований за адресою: м. Ужгород, вул. Другетів, 170, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» з укладенням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення Публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для здійснення продажу предмета іпотеки, у рахунок погашення заборгованості позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором № MKK7GA00000185 від 14.12.2005 року в розмірі 16499,30 доларів США, що еквівалентно 206571,24 грн.

3. Виселити ОСОБА_1 з будинку, який розташований за адресою: м. Ужгород, вул. Другетів, 170.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» 2431,11 грн. (дві тисячі чотириста тридцять одна грн. 11 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Головуючий В.В. Домніцький