Ухвала суду № 51700362, 29.09.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/995/2015(м)

263/2389/15-ц

Категорія 46 Головуючий у 1 інстанції Турченко О.В.

Доповідач Ігнатоля Т.Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого - Ігнатоля Т.Г.,

суддів - Кочегарової Л.М., Зайцевої С.А.,

при секретарі - Герасимовій Г.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом Маріупольської міської ради до ОСОБА_1, треті особи: комунальне комерційне підприємство «Керуюча компанія «Західна», служба у справах дітей Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської ради, про усунення перешкод у користуванні власністю

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 травня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2015 року Маріупольська міська рада звернулася до суду з даним позовом, в якому посилалася на те, що на підставі рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 01 листопада 2013 року, яке набрало сили 27 січня 2014 року, за Маріупольською міською радою визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1. Оскільки за зазначеною адресою зареєстрована ОСОБА_1 та її син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, які фактично у квартирі не проживають, заборгованість по квартирній платі складає 7073,40 грн., Маріупольська міська рада просила усунути перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні належною на праві власності квартирою шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право користування нею та виселення відповідачки з дитиною з квартири.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 травня 2015 року позов Маріупольської міської ради задоволено. Усунуто Маріупольській міській раді перешкоди в користуванні та розпорядженні квартирою АДРЕСА_1 у м. Маріуполі шляхом визнання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування даною квартирою та їх виселення з квартири.

В апеляційній скарзі представник відповідачки ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Зокрема, зазначає, що суд розглянув справу, незважаючи на заяву відповідачки про відкладення її розгляду у зв'язку з хворобою, чим порушив вимоги процесуального законодавства. Крім того, судом не враховано, що, згідно інформації з реєстру прав власності на нерухоме майно від 24 червня 2015 року, спірна квартира на даний час знаходиться у власності ОСОБА_1 Не відповідають дійсності висновки суду про не проживання відповідачки у спірній квартирі, з посиланням на пояснення свідка ОСОБА_4, з яким у відповідачки неприязні відносини. ОСОБА_1 разом із сином дійсно тимчасово виїхала за межі міста та взята на облік, як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції. Посилання позивача на наявність заборгованості по квартирній платі в сумі 7073,40 грн. спростовуються квитанціями про сплату заборгованості, які маються в матеріалах справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідачки ОСОБА_2, яка підтримала доводи скарги та просила її задовольнити, заперечення представника позивача Катан І.М., яка просила скаргу відхилити, а рішення суду залишити без зміни, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК У країни апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає , що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06 вересня 2014 року власником квартири АДРЕСА_2 є Маріупольська міська рада. Дата державної реєстрації права власності - 26 серпня 2014 року ( а.с. 10).

Згідно особового рахунку НОМЕР_1, виданого 01 жовтня 2014 року ККП «КК Західна», за адресою: м. Маріуполь, провулок Трамвайний, 16-7 зареєстрована на підставі рішення суду від 14 жовтня 2011 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, та її син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8).

Відповідно до відомостей, які містяться в акті №2177 від 02 жовтня 2014 року, складеного ККП «КК «Західна», ОСОБА_1 із сином ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 - не проживають (а.с. 7).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що право власності ОСОБА_1 на спірну квартиру припинено, право власності Маріупольської міської ради визнано на підставі рішення суду, а тому, міська рада, як новий власник, має право вимагати усунення перешкод у користуванні своєю власністю.

Колегія суддів вважає, що вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, правильно застосував норми матеріального права і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову Маріупольської міської ради. В рішенні повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними та ґрунтуються на законі.

Згідно з положеннями ст.ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджується своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Пунктом 3 ч.1 ст.346 цього Кодексу передбачено, що право власності припиняється у разі припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі.

Відповідно до ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і має право розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Відповідно до ст. 386 ЦК держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна квартира належала ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 20 грудня 2000 року в порядку приватизації. ОСОБА_6 є батьком ОСОБА_1

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 14 жовтня 2011 року за ОСОБА_1 визнано право власності на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_4 після смерті батька - ОСОБА_6 ( а.с. 3-5).

На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 зареєструвала своє право власності на спірну квартиру в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно 3 квітня 2012 року ( а.с. 73,118).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 1 листопада 2013 року, яке набрало чинності на підставі ухвали Донецького апеляційного суду від 27 січня 2014 року, визнано незаконним наказ управління міського майна Маріупольської міської ради від 20 грудня 2000 року №19811/п, в частині приватизації ОСОБА_6 двокімнатної квартири АДРЕСА_2. Визнано незаконним свідоцтво про право власності на житло від 20 грудня 2000 року, видане управлінням міського майна Маріупольської міської ради на ім'я ОСОБА_6 Визнано за Маріупольською міською радою право власності на квартиру АДРЕСА_2. Ухвалюючи таке рішення, суд виходив з того, що приватизація спірної квартири ОСОБА_6 була проведена на підставі недійсної довіреності, а тому, угода не відповідає вимогам закону і, відповідно до ст.48 ЦК України, повинна бути визнана недійсною. Тобто, цим рішенням було встановлено, що право власності на спірну квартиру ОСОБА_6 набув неправомірно (а.с. 6).

Враховуючи встановлені обставини справи та вимоги закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову Маріупольської міської ради, оскільки право власності відповідачки ОСОБА_1 на спірну квартиру, яке було набуто в порядку спадкування, припинено на підставі рішення суду, у зв'язку з тим, що право власності спадкодавця ОСОБА_6 на квартиру було визнано незаконним, тому, її володіння цією квартирою є неправомірним. Доказів наявності домовленості про користування квартирою між відповідачкою та власником квартири - Маріупольською міською радою не надано. Сам по собі факт реєстрації відповідачки у квартирі не породжує для неї права користування цим жилим приміщенням, а тому, будучи в ньому зареєстрованою разом з неповнолітнім сином, відповідачка чинить перешкоди власнику спірної квартири у користуванні та розпорядженні своєю власністю, у зв'язку з чим вона та неповнолітній ОСОБА_3 підлягають визнанню такими, що втратили право користування спірним житлом і виселенню з квартири.

Вказаний висновок узгоджується з роз'ясненнями, які містяться у п.34 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року №5, відповідно до яких власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.

Посилання в скарзі на те, що в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно з 3 квітня 2012 року міститься інформація про право власності ОСОБА_1 на спірну квартиру, є безпідставними, оскільки це право відповідачки припинено на підставі рішення суду від 1 листопада 2013 року.

Доводи апеляційної скарги про наявність доказів з боку відповідачки по оплаті заборгованості по квартирній платі, про незаконність складеного ККП «КК «Західна» акту про непроживання відповідачки у спірній квартирі, не впливають на правильність висновків суду щодо заявленого позову.

Розгляд справи у відсутність відповідачки, яка була належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, на що посилається в скарзі апелянт, не потягло за собою ухвалення незаконного рішення та порушення прав відповідачки.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що висновки суду відповідають обставинам справи, рішення суду постановлено у відповідності з нормами матеріального права, в ньому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи та є безумовною підставою для скасування рішення, у справі не встановлено. тому, рішення суду підлягає залишенню без зміни, а апеляційна скарга - відхиленню.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 313- 315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 травня 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Т.Г.Ігнатоля

Судді: Л.М.Кочегарова

С.А.Зайцева