Вирок № 51700162, 29.09.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

11-кп/775/380/2015(м)

263/7541/15-к

Категорія: ч.3 ст. 185, ст.15 ч.2, ст.186 ч.2 КК України Суддя 1-ої інстанції: Васильченко О.Г.

Доповідач: Преснякова А.А.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 року Колегія суддів судової палати у кримінальних

справах Апеляційного суду Донецької області

у складі: головуючого судді Преснякової А.А.

суддів Меленчука В.С., Демяносова О.В.

при секретарі Багіровій П.А.

за участю прокурора Дойнова М.С.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12015050770001616 від 26.04.2015 року за апеляційною скаргою заступника прокурора Донецької області Бойко Н.О. на вирок Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 30.07.2015 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Маріуполя Донецької області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого:

1. 24.09.2001р. Жовтневим районним судом м.Маріуполя за ст.ст. 141 ч.2, 140 ч.3, 17, 141 ч.3, 42 КК України в редакції 1960р. до 4 років позбавлення волі з випробувальним терміном на 2 роки;

2. 07.10.2003р. Жовтневим районним судом м.Маріуполя за ст.ст. 15 ч.1, 185 ч.3, 186 ч.3, 70 ч.1, 71 ч.1 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі;

3. 15.03.2006р. Жовтневим районним судом м.Маріуполя за ст.ст. 185 ч.3, 71 ч.1 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;

4. 26.01.2010р. Жовтневим районним судом м.Маріуполя за ст.ст. 185 ч.2, 185 ч.3, 263 ч.1, 70 ч.1 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;

5. 18.08.2011р. Приморським районним судом м.Маріуполя за ст.ст. 185 ч.3, 70 ч.4 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;

6. 12.09.2012р. Жовтневим районним судом м.Маріуполя за ст.ст. 185 ч.2, 185 ч.3, 70, 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі умовно-достроково 04.03.2015р. на 09 місяців 18 днів;

визнано винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч.2 ст. 186 КК України та призначено покарання: за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 3 років позбавлення волі, за ст. 15 ч. 2, ст. 186 ч.2 КК України - 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі. Відповідно до вимог ст.71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 12.09.2012 року у виді 3 місяців позбавлення волі та остаточно призначено покарання у виді 4 років 3 місяців позбавлення волі, -

В С Т А Н О В И Л А :

Відповідно до вироку суду, ОСОБА_1, 25.04.2015 року з 18.44год. до 19.12год., з метою таємного викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, проник до сховища приміщення боксу на території гаражів бюро ритуальних послуг «ІНФОРМАЦІЯ_2» по АДРЕСА_3, звідки таємно, повторно викрав майно, яке належить ОСОБА_2, спричинивши останньому матеріальну шкоду на загальну суму 3000 гривень.

Він же, 23.05.2015р. приблизно о 10.35год., у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись біля будинку 75-6 по проспекту Леніна в Жовтневому районі м.Маріуполя, з метою відкритого викрадення чужого майна, підійшов до раніше незнайомого ОСОБА_3 та почав вимагати передати йому мобільний телефон для здійснення дзвінку, а коли останній відмовився, застосував до нього насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, почав руками хапати за руку, у якій той утримував свій мобільний телефон «Нокіа 5030», чим змусив потерпілого передати вказаний мобільний телефон, після чого намагався умисно, відкрито, повторно викрасти його, але не виконав усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, з причин, які не залежали від його волі - був затриманий потерпілим.

Не погодившись з судовим рішенням, заступник прокурора Донецької області Бойко Н.О. подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду в частині призначеного покарання скасувати, у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м`якості та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 за ч.3 ст. 185 КК України покарання у виді 4 років позбавлення волі, за ст. 15 ч.2, ст. 186 ч.2 КК України у виді 5 років позбавлення волі. Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі та згідно з ч.1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом повного складання вказаного покарання та покарання за вироком Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 12.09.2012 року остаточно призначити покарання у виді 5 років 9 місяців 18 днів позбавлення волі.

Апелянт вважає, що при призначенні покарання суд залишив поза увагою, що обвинуваченим вчинено два корисливі злочини, один з яких пов'язаний з відкритим викраденням чужого майна, які відносяться до категорії тяжких, один з них вчинено у громадському місці у стані алкогольного сп`яніння та не врахував те, що потерпілому ОСОБА_2 не відшкодовано заподіяну матеріальну шкоду.

Крім того, обвинувачений був звільнений від відбуття покарання умовно-достроково 04.03.2015р. і вже через місяць, 25.04.2015р., він знову вчинив тяжкі злочини, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення та неможливість його виправлення за умови призначення покарання майже в мінімальних межах санкцій ч.3 ст. 185 та ч.2 ст. 186 КК України, у тому числі за сукупністю злочинів та вироків.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав апеляційні вимоги у повному обсязі, обвинуваченого, який просив апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок суду без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1, дав належну юридичну оцінку його діям і у відповідності із вимогами норм КК України кваліфікував його дії за ч.3 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч.2 ст. 186 КК України. Справа розглянута судом першої інстанції у відповідності з вимогами ч.3 ст.349 КПК України.

Фактичні обставини вчинених обвинуваченим ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, доведеність його провини і кваліфікація злочинних дій, які не оспорюють, в апеляційному порядку не перевіряються, відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України.

Разом з тим, призначаючи покарання, суд першої інстанції в не достатній мірі врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання і не мотивував свій висновок про призначення ОСОБА_1 покарання у мінімальному розмірі, встановленому в санкції частини відповідної статті кримінального закону, що передбачає відповідальність за вчинені ним кримінальні правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України та роз'яснень, викладених у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року, вирішуючи питання про вид та розмір покарання щодо особи, яка визнається винною у вчиненні злочину, суди зобов'язані дотримуватися загальних засад призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання; приймати до уваги ступінь тяжкості вчиненого винною особою злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При постановлені вироку суд взяв до уваги, що ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий, судимості у встановленому законом порядку не зняті та не погашені, за місцем проживання характеризується негативно, не працює. Обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнав повне визнання своєї вини обвинуваченим та щире каяття. Обставиною, що обтяжує покарання суд визнав скоєння обвинуваченим злочину у стані алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим прийшов до висновку, що ОСОБА_1 слід визначити покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції статей обвинувачення.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки суд призначив покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі обвинуваченого.

До такого висновку колегія прийшла виходячи з того, що суд першої інстанції не в достатньому ступені взяв до уваги, що вчинені ОСОБА_1 кримінальні правопорушення за формою провини у відповідності зі ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких, один із злочинів він вчинив знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, раніше неодноразово судимий за умисні корисливі злочини, судимості не погашені та не зняті у встановленому законом порядку, будучи звільненим від відбуття покарання умовно-достроково, вже через місяць повторно вчинив аналогічні умисні корисливі злочини, що свідчить про його стійке небажання стати на шлях виправлення.

При таких обставинах, висновок суду про призначення обвинуваченому покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України у виді 4-х років позбавлення волі, а за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 3 років позбавлення волі, тобто у мінімальному розмірі, встановленому в санкціях частин відповідних статтей кримінального закону є помилковим і зроблений без належного урахування конкретних обставин справи, тяжкості скоєного й даних про особу винного.

У відповідності із ч.2 ст.409 КПК України, підставами для скасування або зміни вироку при розгляді справи у суді апеляційної інстанції є невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Згідно із ст.414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею закону України, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість, або суворість.

З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги вимоги ст. 420 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне вирок суду першої інстанції в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_1 покарання скасувати, у зв'язку з необхідністю застосування більш суворого покарання та постановити новий вирок в цій частині.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1, колегія суддів враховує ступінь тяжкості і обставини вчинених ним кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України є тяжкими, суспільну небезпеку вчинених правопорушень і тяжкість наслідків, матеріальна шкода потерпілому не відшкодована, особу останнього, який за місцем проживання характеризується посередньо, неодноразово судимий за умисні корисливі злочини, серед яких є і тяжкі, суспільно-корисливою працею не займається, не має стійких соціальних зв'язків, на шлях виправлення не став та не бажає становитися.

Колегією суддів враховується щире каяття обвинуваченого у вчиненому та визнається обставиною, що пом'якшує покарання.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 67 КК України, обставиною, яка обтяжує покарання визнається скоєння ОСОБА_1 кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння.

Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги прокурора та вважає за необхідне призначити покарання ОСОБА_1 необхідного та достатнього для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів,-

З А С У Д И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 30.07.2015 року щодо ОСОБА_1 в частині призначення покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_1 покарання:

- за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі,

- за ст. 15 ч. 2, ст. 186 ч.2 КК України - 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити покарання ОСОБА_1 у виді 5 років позбавлення волі.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного цим вироком покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 12.09.2012 року та остаточно призначити покарання ОСОБА_1 у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі, з відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі закритого типу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в слідчому ізоляторі м.Маріуполя залишити без зміни.

В іншій частині вирок Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 30.07.2015 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення вироку, а засудженим у той самий строк з дня вручення йому копії вироку.

Судді

Преснякова А.А. Меленчук В.С. Демяносов О.В.