Ухвала суду № 51692382, 30.09.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/1322/15 Справа № 206/5264/15-к Слідчий суддя - Сухоруков А.О. Суддя-доповідач - Алькова С.М.

Категорія: ст.199 КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2015 року

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Судді - доповідача Алькової С.М.

Суддів: Чернусь К.П., Риб»янця С.А.

секретаря судового засідання: Зичкової К.О.

за участю:

прокурора Гутарова Д.О.

слідчого Власенко В.А.

захисника ОСОБА_2

підозрюваного ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську матеріали апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 18 вересня 2015 року захисника ОСОБА_2, в інтересах

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Партизанське Дніпропетровського району Дніпропетровської області, не працюючого, не одруженого, громадянина України, маючого середньотехнічну освіту, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України судимості не має,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ Самарського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області Власенко В.А. та обрано відносно ОСОБА_3, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, а саме до 16 листопада 2015 року включно з визначенням застави у розмірі 243 600 гривень.

Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя посилається на обґрунтованість підозри ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином та доведеність органів досудового розслідування, щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник ОСОБА_2, в інтересах підозрюваного ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції, постановити нову ухвалу, якою обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник зазначив, що орган досудового слідства інкримінує підозрюваному ОСОБА_3 підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, не маючи жодного належного доказу в розумінні ст.ст. 84-85 КПК України у рахунок причетності підозрюваного до таємного викрадення майна потерпілого ОСОБА_5 із домоволодіння, а також спричинення майнової шкоди потерпілому ОСОБА_5, у зв'язку із таємним викраденням у нього власних речей на загальну суму 168 799 грн., які у цей же день були під сохранну розписку йому й повернуті, тобто потерпілому ОСОБА_5 майнової шкоди не завдано. Таким чином, суд, під час судового засідання, при розгляді клопотання слідчого не встановив та не виявив жодного доказу, що міг би свідчити, стверджувати причетність підозрюваного до вчинення правопорушення, у якому його орган досудового слідства необґрунтовано підозрює. Отже, суд необґрунтовано відмовив у застосуванні такого запобіжного заходу, як домашній арешт, передбачений ст. 181 КПК України, обґрунтував його відмову власними припущеннями та самовільно, упереджено надуманими ризиками, що є саме по собі істотним порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, доводи захисника, підозрюваного, які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили скасувати ухвалу слідчого судді; думку прокурора, який вважав за необхідне залишити ухвалу слідчого судді без змін, а вимоги скарги без задоволення; пояснення слідчого; перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню.

Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів, в провадженні СВ Самарського РВ ДМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015040700001459 від 17.09.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.

17 вересня 2015 року ОСОБА_3 було затримано згідно вимог ст. 208 КПК України, цього ж дня останньому було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.

18 вересня 2015 року слідчий СВ Самарського РВ ДМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області Власенко В.А. звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В силу ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має містити як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи винною та інших обставин (ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України , під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Ухвалою суду першої інстанції задоволено клопотання слідчого та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_3, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 60 днів, а саме до 16 листопада 2015 року з визначенням застави у розмірі 243 600 гривень.

Апеляційним переглядом встановлено, що слідчий суддя, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у відповідності до викладених вимог кримінального процесуального закону, вислухавши доводи учасників судового провадження, належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні слідчого, що також відповідає правовим позиціям, викладеним в п.49 рішення ЄСПЛ "Ніколова проти Болгарії".

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Колегія суддів вважає вірним висновок слідчого судді, що інший, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігти наявним ризикам у кримінальному провадженні.

Також, суд першої інстанції у відповідності до вимог ч.3 ст. 183 КПК України вмотивовано, з урахуванням наявних підстав та обставин визначив щодо ОСОБА_3, розмір застави у кримінальному провадженні.

Крім того, при обранні запобіжного заходу щодо ОСОБА_3, слідчий суддя об'єктивно взяв до уваги обставини щодо особи підозрюваного, передбачені ст. 178 КПК України.

Доводи сторони захисту щодо відсутності ризиків у даному кримінальному провадженні, які б виправдовували тримання під вартою підозрюваного є необґрунтованими, оскільки наявність існуючих ризиків,передбачених ст. 177 КПК України підтверджуються наданими матеріалами кримінального провадження, які також були предметом дослідження судом першої інстанції.

З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких сторона захисту просить скасувати ухвалу районного суду, не знайшли свого підтвердження під час здійснення апеляційного розгляду і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.

Таким чином, порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді не вбачається, суд обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3, характеризуючи даних про особу підозрюваного, наявності у кримінальному провадженні реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип до особистої свободи підозрюваного, обрав їй запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, тому колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою, вмотивованою і такою, що не підлягає скасуванню, а в задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 18 вересня 2015 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Самарського РВ ДМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області Власенко В.А., та обрано відносно ОСОБА_3, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 16 листопада 2015 року з визначенням застави у розмірі 243 600 гривень - залишити без змін.

Судді:

С.М. Алькова К.П. Чернусь С.А. Риб»янець