Ухвала суду № 51692309, 22.09.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8076/15 Справа № 191/2407/15 Головуючий у 1 й інстанції - Бондаренко Г.В. Доповідач - Ткаченко І.Ю.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2015 року м. Дніпропетровськ

22 вересня 2015 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Рудь В.В., Повєткіна В.В.

при секретарі - Левцунову І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення суми

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 - представника відповідача ОСОБА_3

на ухвалу судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області про забезпечення позову від 15 липня 2015 року, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2015 року було задоволено частково клопотання представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_7 про забезпечення позову.

Забезпечено позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно та заборони реєстрації виникнення, переходу, припинення речових прав на нерухоме майно, яке належить на праві власності відповідачу ОСОБА_3, а саме:

- квартиру № 69, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, АДРЕСА_1;

- будинок АДРЕСА_2;

- земельну ділянку площею 0,0810 га (кадастровий номер:НОМЕР_1), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, м. Підгороднє, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область;

- ? частину нежитлових приміщень в нежитловій будівлі літ.А-3, на першому поверсі приміщення 28,29,І, площею 43,6 кв.м., на третьому поверсі приміщення 41-57,ІІ, площею 827,9 кв.м., всього загальною площею 871,5 кв.м., які розташовані за адресою : АДРЕСА_2

Забезпечено позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно та заборони реєстрації виникнення, переходу, припинення речових прав на нерухоме майно, яке належить на праві власності відповідачу ОСОБА_4, а саме:

- будівлю котельні , яка розташована за адресою : Дніпропетровська область, АДРЕСА_3;

- будинок АДРЕСА_4.

В іншій частині заяви про забезпечення позову - відмовлено (а.с.14-15).

З даною ухвалою не погодився ОСОБА_3, та через свого представника ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі, посилаючись на незаконність ухвали, порушення норм процесуального права, апелянт ставить питання про її скасування в частині забезпечення позову відносно майна ОСОБА_3 і постановлення в цій частині нової ухвали, якою відмовити у задоволенні клопотання про забезпечення позову відносно майна ОСОБА_3 (а.с.18-21).

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, ухвалу в зазначеній частині скасувати та передати питання щодо розгляду заяви про забезпечення позову в частині, яка скасована, на новий розгляд до суду 1 інстанції.

Ухвалою судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2015 року клопотання представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_7 про забезпечення позову та накладено арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_3, ОСОБА_4 в межах заявленої в позові суми 7662400 грн. 00 коп. було задоволено частково (а.с. 14-15).

Задовольняючи клопотання представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_7 про забезпечення позову, суддя 1 інстанції керувався ст.. ст.. 151-152 ЦПК України та посилався на те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Однак, із вказаними висновками погодитись неможливо.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", згідно із п.1 ч.1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або інших осіб. Згідно із п.4 цієї ж Постанови розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно із абзацом 3 п.7 зазначеної Постанови, ухвала про забезпечення позову постановляється відповідно до ст.. 209 ЦПК України, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов до висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Із ухвали вбачається, що вона фактично не має обґрунтування як необхідності застосування заходів забезпечення позову, так і необхідності застосування саме таких видів забезпечення позову як накладення арешту та заборони реєстрації виникнення, переходу, припинення речових прав на нерухоме майно, а має лише посилання щодо існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Крім того, при постановленні ухвали не було враховано, що відповідно до п.5.6.1Інструкції про проведення виконавчих дій арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмеженні права користування майном або його вилученні в боржника та передачі на зберігання іншим особам, і що застосування саме такого засобу забезпечення позову як арешт - позивачем належним чином не вмотивовано, і може призвести до безпідставної заборони користуватись майном та передачу його іншим особам.

Суддя ж, постановляючи ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача ОСОБА_3 та заборони реєстрації виникнення, переходу, припинення речових прав на нерухоме майно, не врахував зазначені норми закону, не обґрунтував необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту й одночасної заборони, не пересвідчився, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, як що існує, то яка саме, не з'ясував вартості майна, яким було забезпечено позов, що свідчить про можливе порушення необхідної співмірності при застосуванні заходів забезпечення позову та взагалі його необхідності.

За таких обставин та із врахуванням того, що суддею 1 інстанції вирішено питання забезпечення позову з порушенням норм процесуального права, ухвала в частині яка оскаржується підлягає скасуванню, згідно із п.3 ч.1 ст. 312 ЦПК України, з передачею питання щодо розгляду заяви про забезпечення позову в частині, яка скасовується, на новий розгляд до суду 1 інстанції.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Ухвалу судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області про забезпечення позову від 15 липня 2015 року - скасувати в частині забезпечення позову відносно майна, належного ОСОБА_3, та передати питання щодо розгляду заяви про забезпечення позову в цій частині на новий розгляд до суду 1 інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: