Постанова № 51690584, 25.09.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2015 р. Справа № 922/3558/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Хачатрян В.С., суддя Черленяк М.І.

при секретарі Кузнєцовій І.В., після перерви - ОСОБА_1

за участю

прокурора Ногіної О.М. посвідчення № 032167 від 11.02.2015 року

представників:

позивача ОСОБА_2 за посвідченням від 22.12.2014 року № С-096, після перерви не зявився

1-го відповідача ОСОБА_3 за дорученням № 01-25/1572 від 20.04.2015 року, після перерви - ОСОБА_4 за дорученням № 01-25/1159 від 20.03.2015 року

2-го відповідача ОСОБА_5 за дорученням від 11.08.2015 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу 2-го відповідача (вх. № 4444 Х/1-32) на рішення господарського суду Харківської області від 17 серпня 2015 року у справі

за позовом Прокурора Богодухівського району Харківської області, м. Богодухів в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації, м. Харків

до 1) Богодухівської райдержадміністрації, м. Богодухів ,

2) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, м. Харків

про визнання недійсними договорів та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 17 серпня 2015 року (суддя Светлічний Ю.В.) позов задоволено. Визнано недійсним розпорядження голови Богодухівської районної державної адміністрації №1372 від 29.12.2007 р. "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі в оренду земель водного фонду ФОП ОСОБА_6 Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки водного фонду площею 95,2200 га, кадастровий номер: 6320886500:04:000:0171 укладений між Богодухівською районною державною адміністрацією та ФОП ОСОБА_6 від 26.01.2008 р. та зареєстрований 13.02.2008 р. за №040868600003. Визнано недійсним договори оренди земельної ділянки водного фонду площею 2,0263 га, кадастровий номер: 6320886500:04:000:0173 укладений між Богодухівською районною державною адміністрацією та ФОП ОСОБА_6 від 26.01.2008р. та зареєстрований 13.02.2008р. за №040868600001. Зобов'язано ФОП ОСОБА_6 повернути Богодухівської районній державній адміністрації земельну ділянку водного фонду площею 95,2200 га, кадастровий номер: 6320886500:04:000:0171. Зобов'язано ФОП ОСОБА_6 повернути Богодухівській районній державній адміністрації земельну ділянку водного фонду площею 2,0263 га, кадастровий номер: 6320886500:04:000:0173. Стягнуто з Богодухівської районної державної адміністрації на користь державного бюджету України 3045,00 грн. судового збору. Стягнуто ФОП ОСОБА_6 на користь державного бюджету України 3045,00 грн. судового збору (а.с.108-115).

2-й відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 17 серпня 2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Вказує на те, що господарським судом помилково не застосовано позовну давність, оскільки Харківська обласна державна адміністрація, в інтересах якої подано позов, як контролюючий орган Богодухівської районної державної адміністрації повинна була знати про існування договору оренди водного об'єкту, як передбачено ст.ЗЗ Закону України "Про місцеві державні адміністрації". Таким чином, позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатись про існування договору оренди водного об'єкту саме позивач, а не прокурор (а.с. 123-133).

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному зясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства. Вказує на те, що Богодухівська РДА прийняла розпорядження про передачу в оренду земельних ділянок водного фонду ФОП ОСОБА_6, в якому затвердила документацію із землеустрою без державної експертизи землевпорядної документації, що є підставою для визнання недійсним вищевказаного розпорядження. На цій підставі просить рішення господарського суду Харківської області від 17 вересня 2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення (а.с. 177-182).

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, у судовому засіданні його представник зазначив, що поняття «водне господарство» та «рибне господарство» не є тотожними, Богодухівська РДА не мала повноважень передавати спірну земельну ділянку, розташовану за межами населеного пункту, в оренду саме для ведення рибного господарства, оскільки такі повноваження відповідно до ч.5 ст. 122 Земельного кодексу України належать Харківській ОДА. На цій підставі просить рішення господарського суду Харківської області від 17 вересня 2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

1-й відповідач підтримує позицію 2-го відповідача та просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Харківської області від 17 серпня 2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Вказує на те, що районна державна адміністрації надсилає обласній державній адміністрації копії розпоряджень голови райдержадміністрації, не пізніше ніж у тижневий термін. Таким чином Харківська обласна державна адміністрація, в інтересах якої подано позов, як контролюючий орган Богодухівської районної державної адміністрації повинна була знати про існування договору оренди водного об'єкту, як передбачено ст.ЗЗ Закону України "Про місцеві державні адміністрації".

22 вересня 2015 року апеляційна скарга по справі слухалась по суті та у звязку з необхідністю подати сторонами додаткових обґрунтувань у судовому засіданні оголошено перерву до 25 вересня 2015 року.

Після перерви представник позивача у судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Приймаючи до уваги належне повідомлення сторін про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати апеляційну скаргу у справі відповідно до ст.75 ГПК України без участі представника позивача за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Розпорядженням Богодухівської районної державної адміністрації № 482 від 07 червня 2007 року надано дозвіл ФОП ОСОБА_6 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) під водоймою загальною площею 111,0547 га на території Іваношийчинської сільської ради за межами населеного пункту для передачі в оренду для рибогосподарських потреб терміном на 25 років ( а.с.22).

Розпорядженням голови Богодухівської районної державної адміністрації №1372 від 29.12.2007 року ФОП ОСОБА_6 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) під водоймою на території Іваношийчинської сільської ради за межами населеного пункту загальною площею 111,0547 га, надано ФОП ОСОБА_6 на умовах оренди строком на 25 років земельну ділянку під водоймою для рибо господарських потреб загальною площею 111,0547 га на території Іваношийчинської сільської ради за межами населеного пункту (а.с.23-24).

З матеріалів справи вбачається, що на підставі вказаного розпорядження №1372 від 29.12.2007 року укладено Договори оренди земельних ділянок водного фонду від 26.01.2008 року, а саме Договір оренди земельної ділянки площею 2,0263 га (6320886500:04:000:0173) та Договір оренди земельної ділянки площею 95,2200 га (6320886500:04:000:0171), які 13.02.2008 зареєстровані в Харківській регіональній філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах, про що в Державному реєстрі земель зроблено запис.

Відповідно до п.2.1 Договору оренди земельної ділянки водного фонду від 26.01.2008 року кадастровий № 6320886500:04:000:0173 в оренду передається земельна ділянка з земель водного фонду на якій розташований водний обєкт з гідротехнічною спорудою, параметри якої визначені водогосподарським паспортом. Загальна площа земельної ділянки 2,0263 га, в тому числі: землі сільськогосподарського угіддя (пасовища) 0,4767 га, забудовані землі (під гідротехнічними спорудами) 0,9201 га, відкриті заболочені землі (болота) 0,6295 га (а.с.25-28)

Згідно з п.2.1 Договору оренди земельної ділянки від 26.01.2008 року кадастровий № 6320886500:04:000:0171 в оренду передається земельна ділянка з земель водного фонду на якій розташований водний обєкт з гідротехнічною спорудою, параметри якої визначені водогосподарським паспортом. Загальна площа земельної ділянки 95,2200 га, в тому числі: землі сільськогосподарського угіддя (пасовища) 27,5647 га, забудовані землі (під гідротехнічними спорудами) 1,0086 га, під водою 64,0381 га, відкриті заболочені землі (болота) 0,7100 га, ліси та інші лісовкриті площі 1,8986 га (а.с.30-33).

Відповідно до п.3.1 Договорів, вони укладаються строком на 25 років, починаючі з дати їх реєстрації (а.с.25,30).

З позовної заяви вбачається, що в обґрунтування позовних вимог прокурор Богодухівського району посилається на те, що під час перевірки законності передачі в оренду та використання земель водного фонду на території Богодухівського району Харківської області, встановлено, що Розпорядження №1372 від 29.12.2007 року прийняте с порушенням норм чинного законодавства, оскільки Богодухівська райдержадміністрація не мала повноважень розпоряджатися земельною ділянкою із земель державної власності для таких потреб як риборозведення, та розпоряджатися земельною ділянкою, яка надана в оренду на підставі ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України мала право виключно Харківська обласна державна адміністрація (а.с.5-11).

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно приписів ч. 1 ст. 14 Конституції України, ст. 1 Земельного кодексу України земля - є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюються в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

У ч.1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

На підставі ч. 2 ст. 125 ЗК України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ЗК України право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Згідно "Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004р. № 677 (який був чинним на момент виникнення спірних відносин) проект відведення земельної ділянки не розробляється у разі, коли земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення; земельна ділянка набувається у власність шляхом купівлі-продажу, дарування, міни, на підставі інших цивільно-правових угод, успадкування, без зміни її меж та цільового призначення; земельна ділянка придбана на конкурентних засадах (за результатами земельних торгів).

З Постанови Верховної Ради України № 1390-ХІУ від 14.01.2000 р. «Про Концепцію розвитку водного господарства України» вбачається, що водне господарство - галузь, завданням якої є забезпечення потреб населення і народного господарства у водних ресурсах, збереження, охорона та відтворення водного фонду, попередження шкідливої дії вод і ліквідація її наслідків.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» рибне господарство - галузь економіки, завданнями якої є вивчення, охорона, відтворення, вирощування, використання водних біоресурсів, їх вилучення (добування, вилов, збирання), реалізація та переробка з метою одержання харчової, технічної, кормової, медичної та іншої продукції, а також забезпечення безпеки мореплавства суден флоту рибної промисловості.

Частиною 1 ст. 51 Водного кодексу України передбачено, що у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні. водойми.

Наведені норми свідчать про те, що потребу у веденні водного господарства не слід ототожнювати з потребами та цілями, для яких надаються у користування на умовах оренди водні об'єкти згідно зі ст.51 Водного кодексу України, зокрема, для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальниx і оздоровчих цілях.

Відповідно до ч.3 ст.122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення лісового і водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

Згідно з ч. 4 ст.122 Земельного кодексу України Обласні державні адміністрації надають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Розпорядженням голови Богодухівської державної адміністрації Харківської області передано в оренду земельну ділянку водного фонду саме для ведення рибного господарства, завданнями якого є вивчення, охорона, відтворення, вирощування, використання водних біоресурсів, їх вилучення (добування, вилов, збирання), реалізація та переробка з метою одержання харчової, технічної, кормової, медичної та іншої продукції, а також забезпечення безпеки мореплавства суден флоту рибної промисловості (ст.1 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів").

Колегія суддів вважає, що з аналізу діючого законодавства вбачається, що поняття «водне господарство» та «рибне господарство» не є тотожними. Приймаючі до уваги наведене, у Богодухівської РДА були відсутні повноваження передавати спірні земельні ділянки, розташовані за межами населеного пункту, в оренду саме для ведення рибного господарства, оскільки такі повноваження відповідно до ч.4 ст. 122 Земельного кодексу України належали Харківській обласної державної адміністрації. Аналогічного висновку дійшов Вищий господарський суд України у постанові від 24.02.2015 у справі №913/1086/14.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України зазначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.

Згідно ч.1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

На підставі наведеного та приймаючі до уваги, що земельна ділянка передана з порушенням вимог ст. 122 Земельного кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги обґрунтовані.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що 2-м відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції подано клопотання про пропущення строку позовної давності на подання даної позовної заяви, з посиланням на те, що відповідно до Регламенту Харківської обласної державної адміністрації районні державні адміністрації надсилають перелік розпоряджень та їх копії за місяць на сьомий день наступного місяця, у звязку з чим Харківська обласна державна адміністрація ще у 2007 році знала про існування Розпорядження Богодухівської районної державної адміністрації №1372 від 29.12.2007.

Господарським судом першої інстанції відмовлено у задоволенні клопотання 2-го відповідача з тих підстав, що суду не надано доказів про отримання позивачем розпорядження голови Богодухівської районної державної адміністрації №1372 від 29.12.2007 р., а прокурор Богодухівського району Харківської області, який подає до суду позовну в інтересах держави в особі Харківської обласної адміністрації дізнався про вищевказане розпорядження тільки при проведенні перевірки у 2015 році.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Таким чином, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у ч.1 ст. 1 ЦК України, та у господарських відносинах ст. 3 Господарського кодексу України.

Приймаючі до уваги, що п. 10 ч. 2 ст. 16, ст. 21 ЦК України, абзац 3 ч. 2 ст. 20 ГК України передбачають визнання недійсними актів державних та інших органів, що суперечать законодавству і порушують права та законні інтереси осіб, як спосіб захисту цивільних прав, то до позовних заяв юридичних осіб і зазначених громадян про визнання недійсними таких актів застосовується загальна позовна давність.

Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди. Таким чином, прокурор, як представник держави, в особі відповідного органу, може бути наділений лише правами, належними особі, яку він представляє.

Дія правового інституту позовної давності та положення щодо наслідків її спливу, встановлені законом, розповсюджуються на всіх учасників судового процесу, у тому числі на прокурора. Такої ж позиції дотримується Верховний суд України у постанові по справі за №5011-32/13806-2012 від 27.05.2014 року.

Відповідно п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів Вищий господарський суд України", якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 33 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" обласні державні адміністрації в межах своїх повноважень спрямовують діяльність районних державних адміністрацій та здійснюють контроль за їх діяльністю. Голови районних державних адміністрацій регулярно інформують про свою діяльність голів обласних державних адміністрацій, щорічно та на вимогу звітують перед ними.

У судовому засіданні представник 1-го відповідача пояснив, що відповідно до положень ст. 33 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" районна державна адміністрації надсилає обласній державній адміністрації копії розпоряджень голови райдержадміністрації не пізніше ніж у тижневий термін.

Таким чином, Харківська обласна державна адміністрація, в інтересах якої подано позов, як контролюючий орган Богодухівської районної державної адміністрації повинна була знати про існування Розпорядження голови Богодухівської районної державної адміністрації №1372 від 29.12.2007 року ще у 2008 році, як передбачено ст. ЗЗ Закону України "Про місцеві державні адміністрації".

Також 1-м позивачем подано суду апеляційної інстанції Лист № 04-26-33 вих-11 від 24.03.2011 року, з якого вбачається, що Богодухівською районною державною адміністрацією ще у 2011 року надані всі Розпорядження голови Богодухівської райдержадміністрації, що прийняті у січні-грудні 2007 року (а.с.178).

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прокурор і позивач знали про існування Розпорядження голови Богодухівської районної державної адміністрації №1372 від 29.12.2007 року.

Відповідно до п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» № 10 від 29.05.2013 року зазначено, що за змістом ч.1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Під час розгляду справи колегією суддів встановлено, що права позивача порушені, проте позовна давність спливла і про це 2-м відповідачем подано в суді першої інстанції та підтримано в суді апеляційної інстанції заяву, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позову у звязку із спливом строку позовної давності.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що Розпорядження голови Богодухівської районної державної адміністрації №1372 від 29.12.2007 р. "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі в оренду земель водного фонду ФОП ОСОБА_6 вичерпало свою дію укладенням 26.01.2008 року Договорів оренди земельних ділянок, які весь час добросовісно виконуються 2-м відповідачем та бюджет без затримок отримує грошові кошти за оренду водоймищ, про що зазначено представниками відповідачів у судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи (а.с. 165-176).

Враховуючи вищенаведені обставини та норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги 2-го відповідача, у звязку з неправильним застосуванням норм матеріального права скасуванням рішення господарського суду Харківської області від 17 серпня 2015 року та прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 4 ст. 104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу 2-го відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 17 серпня 2015 року у справі № 922/3558/15 скасувати та прийняти нове рішення.

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили

Повна постанова складена 30.09.2015 року.

Головуючий суддя Шепітько І.І.

Суддя Хачатрян В.С.

Суддя Черленяк М.І.