Постанова № 51689726, 18.07.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2012 № 5011-37/1172-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Тищенко О.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

ОСОБА_1

при секретарі Дмитрина Д.О

за участю представників

від позивача: ОСОБА_2, дов. № 116/10 від 26.12.2011р.

від відповідача: ОСОБА_3 дов. № 23/2012/02/16-4 від 16.02.2012 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Дочірньої компанії Газ України Національної компанії Нафтогаз України

на рішення Господарського суду м. Києва

від 25.04.2012 року

у справі № 5011-37/1172-2012 (суддя Гавриловська І.О.)

за позовом Дочірньої компанії Газ України Національної компанії Нафтогаз України

до Публічного акціонерного товариства Київенерго

про стягнення 16 650 837,32 грн.

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Дочірньої компанії Газ України Національної компанії Нафтогаз України до Публічного акціонерного товариства Київенерго про стягнення 16 650 837,32 грн., з яких 14 619 925,69 грн. заборгованість за поставлений природний газ, 1 567 343,55 грн. пеня, 54 272, 84 інфляційних втрат та 409 295,24 грн. 3% річних.

Вимоги позивача обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобовязання за договором поставки природного газу № 06/11-130 БО-41 від 28 січня 2011 року, у звязку з чим у відповідача виникла заборгованість за поставлений природний газ у розмірі 14 619 925,69 грн. З огляду на наявність зазначеної заборгованості позивачем нараховано відповідачу 1 567 343,55 грн. пені, 54 272, 84 інфляційних втрат та 409 295,24 грн. 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.04.2012 року у справі № 5011-37/1172-2012 позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 14 619 925,69 грн. основного боргу та 56 527, 54 грн. витрат на сплату судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що протягом січня 2011 року по серпень 2011 року позивачем було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 473 456 560,04 грн., який було оплачено лише частково у розмірі 458 836 634,35 грн., у результаті чого у останнього утворилась заборгованість у розмірі 14 619 925, 69 грн. У ході судового розгляду відповідачем було визнано факт наявності заборгованості перед позивачем за поставлений природній газ у розмірі 14 619 925, 69 грн.

У задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача за прострочення виконання покладених на нього договірних зобовязань 1 567 343,55 грн. пені, 54 272, 84 інфляційних втрат та 409 295,24 грн. 3% річних, було відмовлено з підстав існування особливого порядку організація проведення між сторонами взаєморозрахунку відповідно до положень ст. 34 Закону України „Про Державний бюджет України на 2011 рік" та постанови Кабінету Міністрів України № 503 від 11.05.11 „Про затвердження Порядку перерахування у 2011 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувались або погоджувались відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування", в силу яких за відсутності належного фінансування не доведено факт заподіяння збитків позивачу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 25.04.2012 року у справі № 5011-37/1172-2012 в частині відмови задоволення вимог про стягнення 1 567 343,55 грн. пені, 54 272, 84 інфляційних втрат та 409 295,24 грн. 3% річних, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ДК «Газ України» про стягнення 1 567 343,55 грн. пені, 54 272, 84 інфляційних втрат та 409 295,24 грн. 3% річних задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник стверджує, що спірний договір є двостороннім правочином, за змістом якого ДК «Газ України» взяла на себе обовязок поставити природний газ відповідачу, а останній в свою чергу взяв на себе обовязок прийняти та оплатити природний газ на умовах та в строки встановлені договором, при цьому даний правочин не розповсюджується на бюджетні відносини, а вчасність надходження коштів відповідачу для погашення йому різниці в тарифах не впливає на порядок строки проведення розрахунків, оскільки дана обставини не обумовлена умовами договору. Враховуючи не виконання відповідачем в добровільному порядку зобовязань з вчасного погашення заборгованості у розмірі 14 619 925,69 грн. вважає за правомірне стягнення з відповідача 1 567 343,55 грн. пені, 54 272, 84 інфляційних втрат та 409 295,24 грн. 3% річних.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2012 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.06.2012 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2012 року було задоволено клопотання представників сторін та продовжено розгляд спору у справі № 5011-37/1172-2012 на пятнадцять днів до 01.08.2012 року.

У судовому засіданні 20.06.2012 року було оголошено перерву до 18.07.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 25.04.2012 року у справі № 5011-37/1172-2012 скасувати у частині відмови задоволення вимог про стягнення 1 567 343,55 грн. пені, 54 272, 84 інфляційних втрат та 409 295,24 грн. 3% річних, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення 1 567 343,55 грн. пені, 54 272, 84 інфляційних втрат та 409 295,24 грн. 3% річних задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 25.04.2012 р. у справі № 5011-37/1172-2012.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

28 січня 2011 року між дочірньою компанією "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (покупець, правонаступником якої є ПАТ «Київенерго») укладено договір поставки природного газу Тепловим мережам Київенерго для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання № 06/11-130 БО-41 від 28.01.11 р., відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві для Теплових мереж Київенерго імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в п. 1.2. даного договору.

Згідно п. 1.1 договору газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також для суб'єктів господарювання.

Відповідно до додаткової угоди № 4 до Договору поставки природного газу Тепловим мережам Київенерго для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання № 06/11-130 БО-41 від 28.01.11 р. обсяг поставки очікуваного природного газу було збільшено до 225 832,932 тис. куб. м.

Пунктом 3.1. вищевказаного договору в редакції додаткової угоди № 1 від 04.04.11 р. до нього передбачено, що ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 2 553,20 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ -2 %;

- ПДВ за ставкою 20 %;

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільчими трубопроводами -259,70 грн., крім того ПДВ -20 %. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 2 863,96 грн., крім того ПДВ -20 %, всього з ПДВ -3 436,75 грн.

Згідно з п. 3.2. договору поставки природного газу № 130 БО-41 від 28.01.11 р., сторони домовились, що ціна за 1000,0 куб.м. газу встановлюється на рівні граничної ціни за газ та/або тарифів, затверджених уповноваженим державним органом. У разі зміни уповноваженим державним органом граничної ціни на газ та/або тарифів, сторонами в обов'язковому порядку застосовується нова ціна на газ та/або тарифи.

У відповідності до п. 4.1. договору поставки природного газу № 130 БО-41 від 28.01.11 р., розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 (тридцять три) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. 4.2. вищезазначеного договору, при невиконанні покупцем вимог, передбачених у п. 4.1 цього договору, постачальник має право обмежити або припинити постачання газу покупцю.

Пунктами 4.3. та 4.4. договору поставки природного газу № 06/11-130 БО-41 від 28.01.11 р. встановлено, що у платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості за цим договором постачальник зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за спожитий газ, поставлений в минулі періоди за цим договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу; кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.

У відповідності до п. 4.5. договору поставки природного газу № 06/11-130 БО-41 від 28.01.11 р., звіряння розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу покупцем та акта приймання-передачі газу протягом 10 днів з моменту вимоги однієї із сторін. Зазначене оформляється актом звіряння, з урахування вартості робіт з відключення та відповідних оплат, у разі виконання таких робіт.

Пунктом 2.2. вищевказаного додатку в редакції додаткової угоди № 4 від 30.08.11 р. до договору поставки природного газу № 06/11-130 БО-41 від 28.01.11 р. визначено, що обсяг газу, визначений згідно з п. 2.1 цього додатку, є підставою для визначення обсягу газу, переданого за договором у пунктах приймання-передачі.

Приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником.

Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки, покупець зобов'язується постачальнику для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця і погоджені газотранспортним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу.

Разом з актами приймання-передачі газу покупець в обов'язковому порядку надає копію документу щодо підтвердження повноважень особи, яка підписує акт. Така копія повинна бути завірена підписом керівника або уповноваженої ним особи та скріплена печаткою підприємства з обов'язковим зазначенням дати звіряння, яка має бути не раніше дати складення первинного документа.

Відповідно до п. 2.3. додатку № 1 до договору поставки природного газу № 06/11-130 БО-41 від 28.01.11 р., у разі відмови покупця від надання та/або підписання 3-стороннього акта приймання-передачі газу, фактично переданим вважається обсяг газу, зазначений в наданому постачальнику газотранспортним підприємством реєстрі фактично протранспортованих обсягів газу.

Згідно з п. 10.1. договору поставки природного газу № 06/11-130 БО-41 від 28.01.11 р., даний договір набирає чинності з моменту йог підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін, поширює дії на відносини, що склались між сторонами з 01.01.11 р. і діє до 31.12.11 р. включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного виконання.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції на виконання умов договору № 06/11-130 БО-41 від 28.01.11 р., позивачем було поставлено покупцеві протягом січня 2011 р. - серпня 2011 р. природний газ на загальну суму 473 456 560,04 грн., що підтверджується трьохсторонніми актами прийому-передачі природного газу від 31.01.11 р., від 28.02.11 р., від 31.03.11 р., від 30.04.11 р., від 31.05.11 р., від 30.06.11 р., від 31.07.11 р. та 31.08.11 р., підписаними та засвідченими печатками сторін.

В свою чергу ПАТ «Київенерго» зобов'язання з оплати за поставлений природний газ за договором поставки № 06/11-130 БО-41 від 28.01.11 р. виконало частково, сплативши 458 836 634,35 грн., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 14 619 925,69 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати за поставлений природний газ ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» звернулось до суду з позовом до ПАТ «Київенерго» про стягнення 14 619 925,69 грн. основного боргу, 1 567 343,55 грн. пені, 54 272,84 грн. інфляційних нарахувань та 409 295,24 грн. трьох відсотків річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і обєктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний звязок, Київський апеляційний господарський суд вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як було встановлено судом першої інстанції позивач взяті на себе зобов'язання за договором поставки природного газу виконав належним чином, проте відповідачем в свою чергу зобов'язання з оплати отриманого обсягу природного газу у повному обсязі здійснено не було, у результаті чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 14 619 925,69 грн.

Крім того у судовому засіданні 25.04.2012 року дана обставина представником відповідача була визнана такою, що відповідає дійсності.

Отже з урахування вищенаведеного колегія апеляційної інстанцій вважає обґрунтованими висновок суду першої інстанції щодо задоволення вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 14 619 925,69 грн.

Що стосується правомірності нарахування відповідачу 1 567 343,55 грн. пені, 54 272, 84 інфляційних втрат та 409 295,24 грн. 3% річних. за прострочення вчасного виконання покладених на нього зобовязань по оплаті поставленого природного газу, суд зазначає наступне.

Як зазначено вище, сторони у договорі передбачили, що остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 20 числа, наступного за місяцем поставки газу.

З урахуванням того, що обов'язок відповідача з проведення остаточного розрахунку за надані послуги залежить від документального оформлення сторонами обсягів наданих послуг за договором, а саме - від дати складання акту приймання-передачі природного газу, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що сторони договору вказівкою на дату укладення (підписання) відповідного акту приймання-передачі газу визначили час (дату), з яким позивач та відповідач пов'язують настання обов'язку відповідача сплатити грошові кошти за поставлений товар та право позивача їх отримати.

У спірному договорі сторони також визначили, що під час його виконання вони керуються Законом України „Про нафту і газ, Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1729 „Про забезпечення споживачів природним газом, Правилами подачі та використання природного газу в народному господарстві України, затвердженими наказом Держкомнафтогазу України від 01 листопада 1994 року № 355, іншими нормативними документами, які регламентують поставку та розподіл природного газу.

Крім того абзацом 2 пункту 1.1. договору сторонами погоджено, що газ який постачається позивачем, використовується відповідачем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання, а використання газу для інших потреб не є предметом даного договору.

З огляду на зазначене, до правовідносин, які склались між позивачем та відповідачем, слід застосовувати також положення Закону України "Про теплопостачання", яким визначено основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

Статтею 8 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік, а також коштів на проведення науково-дослідних робіт з удосконалення систем теплопостачання та енергозбереження.

У статті 20 Закону України «Про теплопостачання» встановлено загальні засади формування тарифів на теплову енергію, згідно з якою тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері теплопостачання. У разі, якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.

Даною правовою нормою передбачено спосіб компенсації різниці в тарифах на теплову енергію, що не впливає на чинність умов укладеного сторонами договору, не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання договірних зобов'язань та прострочення виконання грошового зобов'язання. Відсутність субвенцій з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах не є обставиною непереборної сили і не може бути підставою звільнення відповідача від передбаченої договором господарсько-правової відповідальності.

Аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 20.10.2011 р. у справі №35/170 та від 12.10.2011 р. у справі №17/191.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 7.3.1 договору передбачено, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1 договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача за прострочення виконання зобовязання по сплаті за отриманий природний газ пені в розмірі 1 567 343, 55 грн. (48 167,87 грн. 19 днів прострочення сплати суми 5 965 060,91 грн.; 417 039,16 грн. 31 день прострочення сплати суми 34 019 292,08 грн.; 274 861, 57 грн. 38 днів прострочення сплати суми 18 019 292,08 грн., 697 151,16 грн. 85 днів прострочення сплати суми 2 399 366,39 грн.) розрахованої позивачем за подвійною обліковою ставкою встановленою Постановою НБУ від 09.08.2010р. № 377 (7, 75%) у період з 02.08.2011 року. по 31.01.2012 року (розрахунок суми пені із зазначенням кількості днів прострочення перевірений судом та наведений у позовній заяві).

Здійснивши розрахунок пені за прострочення виконання зобовязання по сплаті за отриманий природний газ у період з 02.08.2011 року по 31.01.2012 року, колегія суддів встановила, що розрахунок пені позивача є арифметично вірним та становить 1 567 343, 55 грн.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що оскільки основним видом діяльності відповідача є надання послуг з постачання теплової енергії споживачам - фізичним та юридичним особам, які несвоєчасно та не у повному обсязі розраховуються за надані послуги, зважаючи на існуючу різницю в тарифах на теплову енергію внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджуються органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, а також несвоєчасне перерахування з державного бюджету субвенцій на її погашення, та виходячи з того, що вказані обставини впливають на своєчасність та повноту виконання зобов'язань відповідача перед контрагентами, в тому числі і перед позивачем, то відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, та п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд може зменшити розмір пені.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Часиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У п. 42 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008 року, норми ст. 233 ГКУ ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття «значно» та «надмірно» є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Заборгованість за Договором виникла у звязку з різницею в тарифах на теплову енергію, що постачалась населенню, внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджені відповідним органом місцевого самоврядування і її погашення мало місце в порядку реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.11 р. № 503, якою затверджено «Порядок перерахування у 2011 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію».

Таким чином, тарифна політика, яка не здійснюється відповідачем, не забезпечила у спірний період відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, що, в свою чергу, сприяло виникненню боргу у відповідачем перед позивачем.

Судова колегія дійшла висновку, що дані обставини мають істотне значення та є підставою для зменшення розміру пені, що підлягає стягненню, на 50 %, внаслідок чого пеня за прострочення оплати за поставлений позивачем природний газ становить 783 671,775 грн.

Аналогічна правова позиціє наведена у постанові Вищого господарського суду України від 16 лютого 2012 р. у справі № 6/338.

Апелянтом також було заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в розмірі 409 295,24 грн. та інфляційних втрат в розмірі 54 272,84 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних є правомірним.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, провівши математичний розрахунок, дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача трьох відсотків річних в розмірі 409 295,24 грн. та інфляційних втрат в розмірі 54 272,84 грн.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних за неналежне виконання зобовязань за договором поставки природного газу, підлягають частковому задоволенню у розмірі 783 671,775 грн. пені, 54 272, 84 інфляційних втрат та 409 295,24 грн. 3% річних

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга Дочірньої компанії Газ України Національної компанії Нафтогаз України підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду м. Києва від 25.04.2012 року у справі № 5011-37/1172-2012 частковому скасуванню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати, понесені під час розгляду справи судом першої інстанції в розмірі у розмірі 4 822,41 грн. (розрахунок судового збору, що підлягає стягненню за наслідками часткового скасування рішення першої інстанції - 56 527,54 15 867 165,54/16 659837,32*64380= 4 789,27).

У звязку з частковим задоволенням апеляційної скарги позивача, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на відповідача (16 659837,32- 14 619925)/ 16 659837,32 * 64380/2= 3 941,50).

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії Газ України Національної компанії Нафтогаз України задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 25.04.2012 року у справі № 5011-37/1172-2012 скасувати частково, виклавши резолютивну частині рішення в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код 00131305) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) 14 619 925 (чотирнадцять мільйонів шістсот дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот двадцять п'ять) грн. 69 грн. основного боргу, пеню у розмірі 783 671,77 грн. (сімсот вісімдесят три тисячі шістсот сімдесят одну гривню 77 коп.), трьох відсотків річних у розмірі 409 295,24 грн. (чотириста девять тисяч двісті девяносто пять гривень 24 коп.), інфляційних втрат в розмірі 54 272,84 грн. (пятдесят чотири тисячі двісті сімдесят дві гривні 84 коп.) судового збору за розгляд позовної заяви в розмірі 4 789, 27 грн. (чотири тисячі сімсот вісімдесят девять гривень 27 коп.), судового збору за розгляд апеляційної скарги у розмірі 3 941,50 (три тисячі девятсот сорок одна гривня 50 коп.).»

3. Повернути Дочірній компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 16 448,61 грн. (шістнадцять тисяч чотириста сорок вісім гривень 61 коп.), перерахований до Державного бюджету України згідно платіжного доручення №205 від 26.04.2012р.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду м. Києва

5. Матеріали справи № 5011-37/1172-2012 повернути до Господарського суду м. Києва.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддяТищенко О.В.

СуддіСмірнова Л.Г.

ОСОБА_1