Рішення № 51689479, 29.09.2015, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2015 р. Справа № 926/1409/15 За позовом виконуючого обов'язки прокурора Чернівецької області в інтересах держави в особі Управління капітального будівництва Чернівецької обласної державної адміністрації

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Укргазкомплект ЧФ"

про повернення невикористаного авансу та нарахованої пені в сумі 142434,54 грн., розірвання договору генерального підряду

Суддя Гурин М.О.

Представники:

від позивача ОСОБА_1, представник за довіреністю від 14.09.2015р.;

відповідача не з'явився;

від прокуратури ОСОБА_2

СУТЬ СПОРУ: виконуючий обов'язки прокурора Чернівецької області в інтересах держави в особі Управління капітального будівництва Чернівецької обласної державної адміністрації звернувся з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "Укргазкомплект ЧФ" про повернення невикористаного авансу та нарахованої пені в сумі 142434,54 грн., розірвання договору генерального підряду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор посилається на те, що 03.11.2014р. між Управлінням капітального будівництва Чернівецької обласної державної адміністрації (надалі-Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укргазкомплект ЧФ" (надалі - Генпідрядник) укладено договір генерального підряду №236, згідно якого генпідрядник зобовязався на свій ризик власними залученими силами і засобами виконати роботи з капітального ремонту вул.Б.Хмельницького с.Кормань Сокирянського району Чернівецької області і передати замовнику обєкт відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, умов договору та завдання замовника, а замовник, у свою чергу, прийняти виконані роботи та оплатити в межах договірної ціни. Пунктом 2.1. договору зазначено, що загальна вартість підрядних робіт складає 364021,00 грн. Відповідно до п. 4.1. договору №236 замовник проводить платежі за фактично виконані роботи на підставі підписаної уповноваженими представниками сторін та завіреної печатками довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3 та актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в. Згідно п. 4.2. генпідряднику або безпосередньо субпідряднику до початку робіт надається аванс на придбання матеріалів, цей аванс не може перевищувати 30% вартості річного обсягу робіт. Підрядник зобовязаний використати аванс упродовж двох місяців з дня надходження коштів на рахунок. У випадку невикористання авансу протягом зазначеного терміну, підрядник зобовязаний повернути кошти на розрахунковий рахунок замовника. Пунктом 11.1. даного договору встановлено , що строк його дії до 31.12.2014р., але в будь-кому випадку до повного виконання усіх умов, передбачених цим договором. Далі прокурор зазначає, що на виконання п. 4.2. договору №236 замовником проведено перерахування авансового платежу на банківський рахунок підрядника в сумі 109206,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №796 та 837 від 17.11.2014р. Однак, відповідач, в порушення умов договору суму авансових платежів у розмірі 109206,00 грн. не використав, передбачені договором роботи не розпочав. У звязку з вищезазначеним прокурор просить стягнути з відповідача невикористаний аванс у розмірі 109206,00грн., нараховану пеню в сумі 33228,54грн. та розірвати договір генерального підряду №236 від 03.11.2014р.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Чернівецької області від 31.08.2015р., справу до розгляду в судовому засіданні призначено на 15.09.2015р.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 15.09.215р. розгляд справи відкладено на 29.09.2015р.

29.09.2015р. до господарського суду Чернівецької області від представника позивача надійшло клопотання про зменшення розміру позовних вимог, в якому останній просить стягнути суму невикористаного авансу в розмірі 109206,00 грн. та 30204,89 грн. пені.

На призначений день розгляду справи представник позивача просив прийняти подане клопотання про зменшення розміру позовних вимог до розгляду, позовні вимоги задовольнити з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Прокурор підтримав подане позивачем клопотання про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідач у судові засідання не зявлявся, своєї позиції до відома суду по суті заявлених вимог не довів, хоча повідомлявся про судові засідання належними чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження, встановленою за Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На адресу суду повернувся поштовий конверт з повідомленням, надісланий відповідачу за юридичною адресою, з відміткою органу поштового звязку за зазначеною адресою не проживає.

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка належним чином повідомленого Відповідача і ненадання ним витребуваних документів у світлі достатності наданого судом часу для реалізації процесуальних прав останнім у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливають на таку кваліфікацію.

Ознайомившись із заявою представника позивача про зменшення позовних вимог, суд встановив.

Згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, суд приймає заяву представника позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив таке.

03.11.2014р. між Управлінням капітального будівництва Чернівецької обласної державної адміністрації (надалі-Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укргазкомплект ЧФ" (надалі - Генпідрядник) укладено договір генерального підряду №236, згідно якого генпідрядник зобовязався на свій ризик власними залученими силами і засобами виконати роботи з капітального ремонту вул.Б.Хмельницького с.Кормань Сокирянського району Чернівецької області і передати замовнику обєкт відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, умов договору та завдання замовника, а замовник, у свою чергу, прийняти виконані роботи та оплатити в межах договірної ціни.

Пунктом 11.1. даного договору встановлено , що строк його дії до 31.12.2014р., але в будь-кому випадку до повного виконання усіх умов, передбачених цим договором.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З огляду на вищевикладене, дослідивши договір генерального підряду № 236 від 03.11.2014р., суд встановив, що даний договір є укладеним, оскільки між сторонами існувала домовленість, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків, досягнуто згоди з усіх істотних умов договору.

Крім того, статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Враховуючи вищевказане, договір №236 є дійсним.

В пункті 2.1 Договору сторони погодили вартість підрядних робіт, яка складає 364021,00 грн. Крім того, утримання служби замовника здійснюється в межах 2,5 %, передбачених державними нормами (пункт 5.8.13 ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013) та листом Держбуду України від 04.10.2000 № 7/7-1010 і становить 7,478 тис. грн. (без ПДВ).

Відповідно до пункту 2.2 Договору договірна ціна є динамічною і може переглядатися за згодою сторін в частині вартості, що не виконана і не сплачена, укладанням в письмовій формі додаткової угоди в період чинності Договору.

Крім того, обсяги робіт можуть зменшуватися в залежності від реального фінансування видатків (пункт 2.6 Договору).

Генпідрядник зобовязався розпочати виконання робіт протягом пяти робочих днів з дня підписання Договору (пункт 3.1 Договору).

Відповідно до п. 4.1. договору №236 замовник проводить платежі за фактично виконані роботи на підставі підписаної уповноваженими представниками сторін та завіреної печатками довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3 та актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в.

Згідно п. 4.2.договору, генпідряднику або безпосередньо субпідряднику до початку робіт надається аванс на придбання матеріалів, цей аванс не може перевищувати 30% вартості річного обсягу робіт. Підрядник зобовязаний використати аванс упродовж двох місяців з дня надходження коштів на рахунок. У випадку невикористання авансу протягом зазначеного терміну, підрядник зобовязаний повернути кошти на розрахунковий рахунок замовника.

На виконання умов Договору замовником проведено перерахування авансу на банківський рахунок підрядника в сумі 109206,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями №796 та 837 від 17.11.2014р.

Відповідно до пункту 3.2 Договору генпідрядник зобовязався виконати роботи при наявності фінансування до 31.12. 2014 р.

Таким чином, генпідрядник повинен був до 31.12. 2014 р. використати аванс і як підтвердження цього надати акти приймання виконаних будівельних робіт, або у випадку не використання коштів повернути їх не пізніше зазначеної вище дати.

Однак, відповідач в строк до 31.12.2014р будівельні роботи не виконав, довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3 та акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в для підпису позивачу не надав, невикористаний аванс не повернув.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням їх результату замовникові.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Абзацом 2 пункту 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764 передбачено, що замовник перераховує підряднику аванс, якщо це передбачено договором (контрактом). Розмір авансу не може перевищувати 30 % вартості річного обсягу робіт. Підрядник зобов'язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після одержання авансу. По закінченні тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику.

28.01.2014р. позивач звернувся до відповідача з претензією про повернення невикористаного авансу. Відповідач 29.01.2015 надав відповідь на претензію, в якій зазначив, що роботи на виконання Договору будуть розпочаті при настанні сприятливих погодних умов.

Доказів повернення суми невикористаного авансу у розмірі 109206,00грн. відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, вимога позивача в частині стягнення суми невикористаного авансу у розмірі 109206,00грн. заснована на договірних відносинах між сторонами і є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені суд зазначає наступне.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 8.5 Договору передбачено, що генпідрядник несе наступну майнову відповідальність перед замовником: за порушення строків використання авансу нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день її нарахування, від суми невикористаного авансу за кожний день прострочення, починаючи з наступного дня.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобовязання мало бути виконано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач правомірно нарахував відповідачу пеню за двома платежами, а саме, згідно платіжного доручення №796 від 17.11.2014р. за період з 27.01.2015р. по 27.07.2015р. в розмірі 13734,27 грн. та платіжного доручення №837 від 17.11.2015р. за період з 01.02.2015р. по 31.07.2015р. в розмірі 16470,62 грн., що в сумі становить 30204,89 грн., у звязку з чим дана вимога підлягає задоволенню.

Згідно ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 320 Господарського кодексу України надано право замовнику вимагати розірвання договору підряду, у разі якщо підрядник не береться своєчасно за виконання договору або виконує роботу настільки повільно, що закінчення її до строку стає явно неможливим.

Пунктом 10.2 Договору передбачено, що замовник має право розірвати Договір в односторонньому порядку з правом на компенсацію збитків у разі, якщо Генпідрядник не розпочав виконання робіт протягом 5-ти днів з дня отримання авансу, відстав від виконання передбачених графіком робіт на 20 днів чи не використав аванс в установлений термін.

Судом з достовірністю встановлено, що в порушення умов договору відповідач протягом 5-ти днів з дня отримання авансу в строк до 31.12.2014р. будівельні роботи не виконав, довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3 та акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в для підпису позивачу не надав, що є підставою для розірвання Договору генерального підряду №236 від 03.11.2014 р.

За приписами статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. (ст. 34 ГПК України).

При вирішення даного спору судом приймається до уваги те, що під належністю доказу розуміється наявність обєктивного звязку між змістом судових доказів і фактами, що є обєктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Виходячи із змісту ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Із врахуванням вищевикладених норм та фактичних обставин справи, суд вважає що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Судові витрати покласти на відповідача з вини якого спір безпідставно доведено до вирішення в судовому порядку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати Договір генерального підряду №236 від 03.11.2014р., укладений між Управлінням капітального будівництва Чернівецької обласної державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю Укргазкомплект ЧФ.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Укргазкомплект ЧФ (58008, м.Чернівці, вул.Переяславська, 7а, р/р 26001051610303 ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 356282, код 38791778) на користь Управління капітального будівництва Чернівецької обласної державної адміністрації (58013, м.Чернівці, вул. Червоноармійська, 194-А, р/р 35422106006327 в ГУДКСУ в Чернівецькій області, МФО 856135, код 04014252) суму невикористаного авансу в розмірі 109206,00 грн. та пеню в сумі 30204,89грн.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Укргазкомплект ЧФ (58008, м.Чернівці, вул.Переяславська, 7а, р/р 26001051610303 ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 356282, код 38791778) в доход державного бюджету судовий збір в розмірі 4006,22 грн., отримувач коштів УДКСУ у м. Чернівцях, код отримувача 37978173, банк отримувача ГУДКСУ у Чернівецькій області, код банку 856135, рахунок отримувача 31210206783002, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу: судовий збір, господарський суд Чернівецької області, код 03500074, пункт 2.1.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 29.09.2015р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення підписане та оформлене відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України 01.10.2015 р.

Суддя М.О. Гурин