Постанова № 51689417, 28.09.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2015 р. Справа№ 910/16206/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Коршун Н.М.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Гуназа Ю.Є. (довіреність б/н від 15.07.2014 р.)

від відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва

на рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2015 р.

у справі №910/1620615 (суддя Турчин С.О.)

за позовом Приватного підприємства «Автопетролеум»

до Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Автопетролеум» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва про стягнення з відповідача 107435,03 грн. інфляційних втрат та 5451,28 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.08.2015 р. позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з відповідача на користь позивача 107435,03 грн. інфляційних втрат, 5451,28 грн. 3% річних та 2257,73 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі представника відповідача.

Колегія суддів зазначає, що ухвалами від 31.08.2015 р. та від 14.09.2015 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

05.08.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛО-КАРТА» (продавець) та Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва (покупець) укладено договір поставки продуктів нафтоперероблення рідких № 2/11Т.

Згідно п. 2.2 договору, продавець зобов'язався передати, а покупець прийняти і оплатити продукти нафтоперероблення рідкі (далі - товар) по смарт-картам продавця за системою «літрового гаманця», в асортименті, кількості і за цінами, зазначеними у накладних та/або актах приймання-передачі, що є невід'ємною частиною даного договору на умовах відстрочки платежу. Одиниця виміру товару - літр.

Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва за видатковими накладними, які зазначені нижче, отримано товар на загальну суму 1025071,64 грн.: № ЦБКК-А015427 від 22.08.2011 р. на суму 50686,50 грн.; № ЦБКК-А016213 від 31.08.2011 р. на суму 144137,00 грн.; № ЦБКК-О019934 від 27.09.2011 р. на суму 30496,20 грн.; № ЦБКК-О017797 від 27.09.2011 р. на суму 144034,64 грн.; № ЦБКК-О021217 від 31.10.2011 р. на суму 39900,00 грн.; № ЦБКК-О021686 від 31.10.2011 р. на суму 52847,30 грн.; № ЦБКК-О023912 від 30.11.2011 р. на суму 200822,77 грн.; № ЦБКК-0000139 від 30.12.2011 р. на суму 196237,23 грн.; № ЦБКК-0001056 від 31.01.2012 р. на суму 166110,00 грн.

Пунктом 5.1 договору визначено, що оплата за отриманий товар здійснюється покупцем на підставі видаткової накладної протягом 10 (десяти) банківських днів від дати її підписання.

Додатковою угодою № 6 від 29.12.2012 р. до договору сторони дійшли згоди продовжити дію договору в частині розрахунків до 31.12.2013 р.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав зобов'язання по сплаті отриманого товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість у розмірі 188957,47 грн.

24.04.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛО-КАРТА» (цедент) та Приватним підприємством «Автопетроліум» (цесіонарій) було укладено договір відступлення права вимоги (цесії) № 222/АП-14.

Відповідно до п. 1 вказаного договору № 222/АП-14, в порядку та на умовах, визначених цим договором, цедент відступає цесіонарію, а останній набуває право вимоги, належне цеденту і стає кредитором за зобов'язанням по оплаті в сумі 188957,47 грн. заборгованості боржника, перед цедентом за кошти, які не були повернуті боржником.

Згідно п. 2 договору № 222/АП-14, цесіонарій набуває право вимагати від боржника належне виконання оплати заборгованості в розмірі 188957,47 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки продуктів нафтоперероблення рідких № 2/11Т, позивач раніше звертався до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району міста Києва основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.03.2015 р. у справі № 910/18274/14, позов задоволено повністю, стягнуто з Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва на користь Приватного підприємства «Автопетроліум» 188957,47 грн. основного боргу, 14573,00 грн. пені, 21856,66 грн. інфляційних втрат, 2811,07 грн. 3% річних, 4563,97 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 р. рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2015 р. скасовано в частині стягнення пені у розмірі 14573,00 грн.; стягнуто з Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва на користь Приватного підприємства «Автопетроліум» 188957,47 грн. основного боргу, 21856,66 грн. інфляційних втрат, 2811,07 грн. 3% річних та 4272,51 грн. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, позивач вказує, що на момент подання позову відповідачем рішення суду у справі № 910/18274/ 14 не виконане, а тому позивач, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України набув право на стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за період з 01.07.2014 р. по 16.06.2015 р.

Статтею 35 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.

У постанові Верховного Суду України від 20.01.2011 р. у справі № 10/25 зазначено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

У постанові Верховного Суду України від 24.10.2011 р. у справі №16/5/5022-103/2011(2/43-654) зазначено, що приписи статті 625 ЦК не заперечують можливості звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищено в порядку індексації та процентів річних від простроченої суми в період виконання судового рішення, оскільки право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За змістом ст.ст. 598 - 609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Основна заборгованість відповідача станом на дату подання позову не сплачена. Доказів протилежного суду не надано.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 5451,28 грн. та інфляційних втрат у розмірі 107435,03 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У своїй апеляційній скарзі відповідач зазначив, що провадження у справі слід припинити, оскільки існує рішення суду у справі № 910/18274/14 про той же предмет, з тих же підстав.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими твердженнями, оскільки предметом розгляду у даній справі є стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з 01.07.2014 р. по 16.06.2015 р. у зв'язку з невиконанням рішення суду у справі №910/18274/14. При цьому, у справі № 910/18274/14 3% річних та інфляційні втрати нараховувалися за період з 01.01.2014 р. по 30.06.2014 р., про що зазначається в постанові Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 р. № 910/18274/14.

Щодо посилань відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Однак, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

За змістом ч. 2 ст. 264 ЦК України, переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону, зокрема, статей 54, 56, 57 ГПК України. Тому, якщо господарським судом у прийнятті позовної заяви відмовлено (стаття 62 ГПК України) або її повернуто (стаття 63 ГПК України), то перебіг позовної давності не переривається. Так само не перериває цього перебігу подання позову з порушенням правил підвідомчості справ. З урахуванням положення ч. 4 ст. 51 ГПК України, днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду). Якщо позовну заяву було повернуто, перебіг позовної давності переривається з того дня, коли заяву подано до суду з додержанням установленого порядку (п. 4.4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів»).

Враховуючи вищезазначене, а також те, що 29.08.2014 р. позивачем подано позовну заяву до господарського суду міста Києва про стягнення основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних, розрахованих станом на 30.06.2014 р. та дотримано при цьому вимоги процесуального законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що перебіг позовної давності був перерваний, а тому твердження відповідача про пропуск позовної давності позивачем є невірним та необгрунованим.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2015 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2015 р. у справі №910/16206/15 залишити без змін.

Справу №910/16206/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.Я. Дикунська

Н.М. Коршун