Ухвала суду № 51680623, 29.09.2015, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/10489/15-а

Провадження №2/127/1053/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2015 р. Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Короля О.П.

секретаря Куйдан Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування п. 4 рішення ОСОБА_2 міської ради від 27.02.2015 р. №2056 та зобовязання вчинити дії щодо розгляду заяви,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 міської ради про визнання протиправним та скасування п. 4 рішення ОСОБА_2 міської ради від 27.02.2015 р. №2056 та зобовязання вчинити дії щодо розгляду заяви.

Позовна заява мотивована тим, що мати позивача ОСОБА_4 (99/100) та інший співвласник будинковолодіння ОСОБА_5 (1/100) є власниками житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований в м. Вінниці по проїзду Юності 9, відповідно до свідоцтв про право власності від 09.02.2012 р .

Даний житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,2454га, що вбачається із технічного паспорту на будинковолодіння, власниками частини якої площею 0,1000 га також є ОСОБА_4 та ОСОБА_5, у рівних частках згідно з державним актом серії ЯИ №526384 та додатку до нього від 18.12.2009 р., інша частина земельної ділянки приватизована не була.

Нотаріально посвідченою заявою від імені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 поданої до документів, що надавались до ОСОБА_2 міської рди співвласники добровільно відмовились та надали згоду на вилучення з їх користування частини земельної ділянки площею 0,1000 га за місцем знаходження належних їм на праві спільної часткової власності нерухомого майна (житлових будинків з господарськими будівлями та спорудами), що розташована по проїзду Юності 9, в м. Вінниці на користь позивача.

Позивачем було замовлено розробку всіх необхідних документів та подана заява до ОСОБА_2 міської ради відповідно до вимог ст. 118 ЗК України щодо надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Рішенням ОСОБА_2 міської ради від 27.02.2015 року №2056 було відмовлено позивачу в надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1000 кв.м по проїзду Юності, 9 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у звязку із невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам Генерального плану міста та плану зонування.

В судовому засіданні представник позивача підтримав адміністративний позов, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2 міської ради позов не визнала.

Представник третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 позов не визнала.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі з таких підстав.

Рішенням ОСОБА_2 міської ради від 27.02.2015 року №2056 було відмовлено позивачу в надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1000 кв.м по проїзду Юності, 9 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у звязку із невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам Генерального плану міста та плану зонування.

Позивач звернулась до суду з позовом 08.05.2015 р.

Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 19 травня 2015 р. продавець ОСОБА_6 в особі представника продала, а покупець ОСОБА_3 купив вільну від забудови земельну ділянку під №19а площею 0,0936 га, що розташована по проїзду Юності в місті Вінниці.

Земельна ділянка, яка відчужується належить Продавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 07 травня 2015 р. Реєстраційною службою ОСОБА_2 міського управління юстиції Вінницької області за індексним №37266334, право власності на зазначену земельну ділянку зареєстровано 07 травня 2015 року Реєстраційною службою ОСОБА_2 міського управління юстиції Вінницької області в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про право власності 9601066.

На розгляді Вінницького міського суду Вінницької області знаходиться цивільна справа №127/10868/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, Державного кадастрового реєстратора управління Держземагенства у м. Вінниці за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_3 про визнання недійсним п. 16 додатку №1 рішення ОСОБА_2 міської ради від 24.04.2015 р. №2132 та зобовязання вчинити дії. На підставі цього рішення спірна земельна ділянка була передана і в подальшому приватизована ОСОБА_6, а за договором купівлі-продажу від 19.05.2015 р. була продана ОСОБА_3

З огляду на викладені обставини, на переконання суду, між позивачем з однієї сторони, відповідачем ОСОБА_2 міською радою та нинішнім власником земельної ділянки з іншої сторони виникає спір про право цивільне, а отже спір є приватноправовим.

Вирішуючи питання про закриття провадження у справі, суд керувався розясненнями, які викладені в Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» (далі Постанова). Відповідно до п. 5 Постанови, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17; далі - КАС), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12; далі - ГПК), Кримінальним процесуальним кодексом України (далі КПК) або Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У звязку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, субєктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

При вирішенні питань, повязаних із компетенцією судів у спорах, що виникають із земельних відносин, судам слід ураховувати розяснення, викладені в пунктах 2 і 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (із змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2), а також Рішення Конституційного Суду України від 01 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів „а, „6, „в, „г статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому суди мають виходити з того, що згідно зі статтями 13 і 14 Конституції України, статтями 177, 181, 324 і главою 30 ЦК земля та земельні ділянки є обєктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок. Отже, суд має зясувати, є спір приватноправовим або публічно-правовим; чи виник спір із відносин, урегульованих нормами цивільного права, чи повязані ці відносини зі здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності; чи виник спір щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень при реалізації ним управлінських функцій у сфері земельних правовідносин.

Згідно з п. 7 Постанови земельні відносини, субєктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а обєктами землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного Кодексу України; далі - ЗК). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них субєкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи невирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею ( статті 116,118,123,128,131,144,146,147,149,151 ЗК та інші), крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України від 17 листопада 2009 року №1559- VI «Про відчуження земельних ділянок, інших обєктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності», про цивільну відповідальність за порушення земельного законодавства (статті 212,211 ЗК) про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України,

УХВАЛИВ :

Закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування п. 4 рішення ОСОБА_2 міської ради від 27.02.2015 р. №2056 та зобовязання вчинити дії щодо розгляду заяви.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом пяти днів з дня проголошення.

Суддя