Рішення № 51679790, 22.09.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц /796/ 9233 /2015 Головуючий у І інстанції Яценко Н.О.

Доповідач Котула Л.Г.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2015 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді Котули Л.Г.

Суддів: Волошиної В.М. , Слюсар Т.А.

За участю секретарів Миколенко М.В., Крічфалуши С.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги представника ОСОБА_1 ОСОБА_14 та представника ОСОБА_4ОСОБА_15 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 травня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 , ОСОБА_9, ОСОБА_10, треті особи, Головне управління юстиції у м. Києві , ОСОБА_1 про визнання недійсними правочинів, скасування реєстрації, реєстрації права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_4, треті особи, ОСОБА_1, Головне управління юстиції в м. Києві про визнання права власності на квартиру,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, треті особи, Головне управління юстиції у м. Києві , ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування.

Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги і просив визнати недійсним договір дарування та договори купівлі-продажу, скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру, зареєструвати право власності на квартиру .

При цьому позивач зазначав, що він є рідним сином ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

24 жовтня 2002 року між ОСОБА_11 від імені якого на підставі довіреності, виданої 07 жовтня 2002 року діяла ОСОБА_7 та ОСОБА_8 був укладений договір дарування, згідно якого ОСОБА_11 подарував ОСОБА_8 квартиру АДРЕСА_1

Проте цей договір є недійсним , оскільки на час його укладення ОСОБА_11 уже був мертвий, а тому ОСОБА_7 не мала права укладати від імені ОСОБА_11 договір дарування на підставі довіреності чинність якої припинилася.

Від співробітників міліції він дізнався також про те , що його батьку належала на праві приватної власності ще квартира АДРЕСА_2 , яку від імені ОСОБА_11 було продано ОСОБА_13, від імені якого діяв ОСОБА_10

13 жовтня 2008 року, ОСОБА_10, діючи від імені ОСОБА_13 на підставі підробленого паспорту на підставі договору купівлі-продажу продав її ОСОБА_9

Вказуючи на те , що про порушення своїх прав як спадкоємця він дізнався у квітні 2012 року від співробітників міліції, які порушили кримінальну справу щодо незаконного заволодіння майном, позивач просив задовольнити його вимоги( т.2 а.с.109-115).

Заперечуючи проти позову , ОСОБА_9 пред'явила зустрічний позов про визнання права власності на квартиру, посилаючись на те , що 13 жовтня 2008 року вона уклала з ОСОБА_13 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 На час укладення цього договору спірна квартира належала продавцю , а тому він мав право нею розпоряджатися на свій розсуд , в тому числі і продавати її.

У зв'язку з тим, що позивач за первісним позовом оспорює її право власності на придбану квартиру , просила визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_2 ( т.1 а.с. 109-111)

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27 травня 2015 року в задоволені позову ОСОБА_4 та зустрічного позову ОСОБА_9 відмовлено.

У апеляційних скаргах представник ОСОБА_1 ОСОБА_14 та представник ОСОБА_4 ОСОБА_15 просять рішення суду скасувати та задовольнити первісний позов , відмовивши у задоволені зустрічного позову.

Заслухавши доповідача, пояснення представника ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ОСОБА_14, який підтримав апеляційні скарги та просив їх задовольнити з підстав, викладених у них, представника відповідачів ОСОБА_8 та ОСОБА_8 ОСОБА_16, яка заперечувала проти задоволення апеляційних скарг , вказуючи на те , що суд правильно відмовив у задоволені позову про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 , оскільки позивач пропустив строк позовної давності , перевіривши доводи апеляційних скарг , колегія суддів дійшла висновку , що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково.

Згідно ст. 48 ЦК України недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

З матеріалів справи вбачається , що ОСОБА_17 та ОСОБА_18 перебували в шлюбі , який 16 січня 1992 року розірваний Відділом реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції в м. Києві (т.1 а.с. 15)

Від шлюбу є двоє дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 ( т.1 а.с. 90,95 зв.)

ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_11 помер ( т.1 а.с.19).

На час його смерті відкрилася спадщина на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 та квартиру АДРЕСА_1( т.1 а.с.99,100).

07 жовтня 2002 року ОСОБА_11 видав довіреність на ім'я ОСОБА_7,яка посвідченого ОСОБА_19 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу у клініці Академіка Земськова, за адресою : м. Київ, проспект 40 - річчя Жовтня , 59 , за місцем стаціонарного лікування ОСОБА_11, якою уповноважив її бути його представником з усіма необхідними повноваженнями в усіх державних , громадських , господарських та інших органах і організаціях незалежно від підпорядкування , форм власності , галузевої належності з усіма необхідними повноваженнями з питань придбання на його ім'я , відчуження ( продаж , дарування , міна , тощо) , здачі в оренду ( найом) , передачі в заставу в забезпечення його зобов'язань , а також вчинення будь-яких інших дій щодо належного йому рухомого та нерухомого майна ( т. 2 а.с. 40).

24 жовтня 2002 року на підставі цієї довіреності ОСОБА_7 від імені ОСОБА_11 подарувала ОСОБА_8 квартиру АДРЕСА_1 ( т.1 а.с. 104, т. 2 а.с. 40, 41).

За змістом ст.64 ЦК УРСР(1963 року) довіреністю визнається письмове уповноваження, яке видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Довіреність юридичній особі може бути видана тільки на укладення угод, що не суперечать її статутові (положенню) або загальному положенню про організації даного виду.

Згідно ст. 67 ЦК УРСР ( 1963 року) строк дії довіреності не може перевищувати трьох років. Якщо строк у довіреності не зазначений, вона зберігає силу протягом одного року з дня її вчинення. Посвідчена державним нотаріусом довіреність, що призначається для вчинення дій за кордоном і не містить вказівки про строк її чинності, зберігає силу до її скасування особою, яка видала довіреність.

Довіреність, в якій не зазначена дата її вчинення, недійсна.

В силу ст. 69 ЦК УРСР ( 1963 року) чинність довіреності припиняється внаслідок : 1) закінчення строку довіреності; 2) скасування довіреності особою, яка її видала; 3) відмови особи, якій видана довіреність; 4) припинення юридичної особи, від імені якої видана довіреність; 5) припинення юридичної особи, на ім'я якої видана довіреність; 6) смерті громадянина, який видав довіреність, визнання громадянина недієздатним, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім; 7) смерті громадянина, якому видано довіреність, визнання громадянина недієздатним, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім.

Особа, яка видала довіреність, може в усякий час скасувати довіреність або передоручення, а особа, якій довіреність видана, - відмовитися від неї. Угода про відмову від цього права недійсна.

З припиненням довіреності втрачає силу передоручення.

Зі змісту довіреності ОСОБА_11 вбачається , що він надавав ОСОБА_7 право вчиняти дії щодо відчуження належного йому нерухомого майна. Однак, договір дарування квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_7 від імені ОСОБА_11 на підставі зазначеної довіреності ОСОБА_8, уже укладений 24 жовтня 2002 року після смерті ОСОБА_11, тобто після припинення її чинності , а тому є недійсним.

Пунктом 6 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України передбачено, що правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу ( ст. 256 ЦК України )

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Оспорюваний договір був укладений 24 жовтня 2002 року, а позивач з позовом про визнання його недійсним звернувся до суду у лютому 2013 року, тобто з пропуском трирічного строку, а тому суд обгрунтовано відмовив у визнанні договору дарування недійсним з підстав пропуску строку позовної давності.

При цьому суд правильно вказав , що про наявність у ОСОБА_11 на праві власності цієї квартири позивачу було відомо, а тому він мав можливість в установленому законом порядку звернутися до суду за порушення свого права.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до вимог ст. 215 ЦК України( в редакції чинній на час укладення договору купівлі-продажу) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З матеріалів справи вбачається , що 27 червня 2008 року від імені ОСОБА_11 укладено з ОСОБА_13 від імені якого на підставі підробленого паспорту діяв ОСОБА_10 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 а 13 жовтня цього ж року від імені ОСОБА_13 ОСОБА_10 продано зазначену квартиру ОСОБА_9 ( т.1 а.с. 55)

Зазначені обставини встановлені вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 22 серпня 2013 року відповідно до змісту якого 27 червня 2008 року ОСОБА_10, використовуючи завідомо підроблений паспорт на ім'я ОСОБА_13, в якому була вклеєна його фотографія, здійснив підпис від його імені у договорі купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2

13 жовтня 2008 року ОСОБА_10, продовжуючи свою злочинну діяльність на підставі підробленого паспорта на ім'я ОСОБА_13 здійснив підпис від його імені у договорі купівлі-продажу зазначеної квартири ( т.1 а.с. 228 - 231) .

Наведені обставини свідчать про те , що договір купівлі-продажу укладений 27 червня 2008 року від імені ОСОБА_11 з ОСОБА_13 від імені якого на підставі підробленого паспорту його підписав ОСОБА_10 не відповідає вимогам ст. 203 ЦК України, а відтак є недійсним.

Однак , відмовляючи у задоволені позову в цій частині, у зв'язку з пропуском позовної давності , суд не звернув увагу на пояснення позивача про те , що про порушення свого права, як спадкоємця він дізнався лише влітку 2012 року від співробітників міліції, які повідомили йому, що у ОСОБА_11 була на праві власності однокімнатна квартира АДРЕСА_2 яка через шість років після його смерті відчужена і Оболонським РУ ГУ МВС України в м. Києві 12 серпня 2012 року порушено кримінальну справу .

Після цього він подав заяву до Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини та звернувся до суду з позовом.

З спадкової справи випливає, що 11 лютого 2003 року ОСОБА_1 брат позивача, який є інвалідом другої групи з дитинства, звернувся в Одинадцяту Київську державну нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини. При цьому у заяві зазначив , що крім нього спадкоємцями після смерті ОСОБА_11 є син спадкодавця ОСОБА_4 та дружина спадкодавця ОСОБА_20 ( т.1 а.с. 89).

У грудні 2012 року ОСОБА_4 звернувся в Одинадцяту Київську державну контору з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 року.

ОСОБА_1 у відповідності до ст. 550 ЦК УРСР (1963 року) дав згоду на прийняття його братом ОСОБА_4 спадщини після смерті їх батька ОСОБА_11 ( т.1 а.с 93).

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР( 1963року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців( ст. 549 ЦК УРСР, 1963 року).

Таким чином , брат позивача в установлений законом строк звернувся в нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини, тобто прийняв спадщину після смерті свого батька квартиру АДРЕСА_2 і не заперечував проти прийняття спадщини позивачем.

Про відчуження квартири АДРЕСА_2 та порушення його права як спадкоємця , як зазначав позивач, він дізнався у липні 2012 року.

З матеріалів справи вбачається , що 21 серпня 2012 року слідчим СВ Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві за заявою ОСОБА_4 від 11 серпня 2012 року порушено кримінальну справу № 05-28229 за ознаками злочину передбаченого ст. 190 ч.4 КК України та встановлено , що в період часу з ІНФОРМАЦІЯ_5 року невстановлена слідством особа , шахрайським шляхом заволоділа спадковим майном , а саме: квартирою АДРЕСА_2 , яка належала ОСОБА_11.( т.1 а.с. 21)

У матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували ці доводи позивача та свідчили про те , що про відчуження спірної квартири позивачу було відомо раніше.

Загальний строк для захисту права за позовом особи , право якої порушено ( позовна давність) , встановлюється в три роки( ст. 71 ЦК УРСР,1963 , 257 ЦК України ).

Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права ( ст.76 ЦК УРСР , 1963).

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила .

Отже, за змістом зазначеної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

З позовом до суду ОСОБА_4 звернувся 14 лютого 2013 року , тобто в межах строку позовної давності .

Однак, суд на зазначене не звернув увагу, а тому рішення суду в частині відмови у задоволені позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , який укладений 27 червня 2008 року від імені ОСОБА_11 та від імені ОСОБА_13 , посвідчений державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Праведник Н.О. , зареєстрований в реєстрі № 9 - 3970 підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позову та визнання цього договору недійсним , оскільки він укладений з порушення вимог статті 203 ЦК України, так як не відповідає вимогам закону , зокрема, ст. 25 ЦК України , 655 ЦК України, 658 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.

Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження.

У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини.

У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов'язки може пов'язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку.

Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення( ст. 658 ЦК України ).

В той час , як встановлено вироком суду , договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , укладений 27 червня 2012 року поза волею його власника внаслідок злочинних дій .( т.1 а.с. 224-231.)

Положенням ч.1 ст. 215 ЦК України передбачено , що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятоюта шостою статті 203 цього Кодексу.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 10 постанови № 9 від 6.11.2009

" Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"

реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК .

Відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦК добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень").

Відмовляючи у задоволені позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу укладеного 13 жовтня 2008 року між ОСОБА_13 та ОСОБА_9, суд правильно виходив з того , що не підлягає задоволенню позов про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину, оскільки в цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

За таких обставин, суд обгрунтовано відмовив у задоволені зустрічного позову, навівши відповідні мотиви .

Керуючись ст.ст.303,304,307,309,316 ЦПК України , колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_14 та апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 ОСОБА_15 задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 травня 2015 року в частині відмови у задоволені позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 укладений 27 червня 2008 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_13, посвідчений державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Праведник Н.О. та зареєстрований в реєстрі № 9 - 3970 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 укладений 27 червня 2008 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_13, посвідчений державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Праведник Н.О. та зареєстрований в реєстрі № 9 - 3970.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий

Судді: