Постанова № 51674781, 17.09.2015, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2015 року Справа № 803/1273/15-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Валюха В.М.,

при секретарі судового засідання Столярчук А.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Електроприладтехсервіс» до Луцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Електроприладтехсервіс» (далі ПП «Електроприладтехсервіс», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Луцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі Луцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.06.2014 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПП «Електроприладтехсервіс» з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обовязкових платежів під час взаємовідносин із ТзОВ «Промтехметал», ТзОВ «Крафт», ПП «Воллі» за період з 01.01.2011 року по 01.12.2011 року, про що складено акт від 13.06.2014 року № 2794/22.1/35594149.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пункту 138.8, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 26378,00 грн., в т. ч. за ІІ кв. 2011 року 21571,00 грн., за ІІІ кв. 2011 року 4807,00 грн., а також порушення позивачем підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (ПДВ) на загальну суму 22938,00 грн., в т. ч. за квітень 2011 року на суму 2475,00 грн., за травень 2011 року на суму 8637,00 грн., за червень 2011 року на суму 7646,00 грн., за серпень 2011 року на суму 4180,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Луцькою ОДПІ 26.06.2014 року були прийняті такі податкові повідомлення-рішення: № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ на 13917,00 грн., в т. ч. за основним платежем 11826,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2091,00 грн., та № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток на 26378,00 грн., в т. ч. за основним платежем 26378,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 0,00 грн.

Позивач не погоджується із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та з висновками податкового органу про заниження податку на прибуток та ПДВ по операціях з ТзОВ «Крафт» та ПП «Воллі», оскільки господарські операції між позивачем та вказаними контрагентами носили реальний характер, позивач правомірно, на підставі належним чином оформлених первинних документів формував валові витрати та податковий кредит.

Позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 26.06.2014 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.

В поданих до суду письмових запереченнях проти позову від 25.06.2015 року (т. 1, а. с. 223-230) представник відповідача адміністративний позов не визнав та просить відмовити в його задоволенні з тих підстав, що перевіркою зроблено висновок про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Крафт» та ПП «Воллі», відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ прийняті правомірно.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, та просить у його задоволенні відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ПП «Електроприладтехсервіс» зареєстроване як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 152177 (т. 1, а. с. 12), перебуває на обліку як платник податків в Луцькій ОДПІ, про що видано довідку від 14.12.2007 року № 1223 (т. 1, а. с. 173), зареєстрований платником ПДВ, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 100085939 від 27.12.2007 року (т. 1, а. с. 174).

Луцькою ОДПІ проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПП «Електроприладтехсервіс» з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обовязкових платежів під час взаємовідносин із ТзОВ «Промтехметал», ТзОВ «Крафт», ПП «Воллі» за період з 01.01.2011 року по 01.12.2011 року, про що складено акт від 13.06.2014 року № 2794/22.1/35594149 (т. 1, а. с. 21-49).

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пункту 138.8, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 26378,00 грн., в т. ч. за ІІ кв. 2011 року 21571,00 грн., за ІІІ кв. 2011 року 4807,00 грн., а також порушення позивачем підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 22938,00 грн., в т. ч. за квітень 2011 року на суму 2475,00 грн., за травень 2011 року на суму 8637,00 грн., за червень 2011 року на суму 7646,00 грн., за серпень 2011 року на суму 4180,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Луцькою ОДПІ 26.06.2014 року були прийняті такі податкові повідомлення-рішення:

№ НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ на 13917,00 грн., в т. ч. за основним платежем 11826,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2091,00 грн. (т. 1, а. с. 50), та

№ НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток на 26378,00 грн., в т. ч. за основним платежем 26378,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 0,00 грн. (т. 1, а. с. 51).

Рішеннями Головного управління Міндоходів у Волинській області від 29.07.2014 року та Державної фіскальної служби України від 12.07.2014 року первинну та повторну скарги платника податків залишено без задоволення, а вказані податкові повідомлення-рішення без змін (т. 1, а. с. 52-59, т. 2, а. с. 32-35).

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобовязання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Згідно із частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач не довів правомірність оскаржуваних в даній адміністративній справі податкових повідомлень-рішень, з огляду на таке.

Як передбачено пунктами 138.1, 138.2 статті 138 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати, що враховуються при обчисленні обєкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати, які враховуються для визначення обєкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як передбачено підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 181 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 розділу V ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у звязку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Витрати, що враховуються при обчисленні обєкта оподаткування податком на прибуток та ПДВ, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів Луцької ОДПІ, судом при розгляді справи підлягали зясуванню обставини щодо реального здійснення господарських операцій, за якими позивачем сформовано витрати операційної діяльності та податковий кредит, належного оформлення первинних документів.

Як слідує із акту перевірки від 13.06.2014 року № 2794/22.1/35594149, в ході її проведення було встановлено, що ПП «Електроприладтехсервіс» мало взаємовідносини з ТзОВ «Крафт ЛВ» та ПП «Воллі», та по операціях із вказаними контрагентами позивач протягом квітня червня, серпня 2011 року задекларував податковий кредит на суму 22938,00 грн.

Так, 19.05.2001 року між ПП «Воллі» (продавець) та ПП «Електроприладтехсервіс» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 77/05, за яким продавець зобовязується передавати покупцю, а покупець зобовязується приймати і своєчасно оплачувати отриманий товар, асортимент, кількість і ціна якого вказуються у рахунках-фактурах (т. 1, а. с. 60-61). Виконання умов вказаного договору оформлено податковими та видатковими накладними, оплата проведена в безготівковому порядку платіжними дорученнями (т. 1, а. с. 62-67, 88-89).

Крім того, 05.04.2011 року між ТзОВ «Крафт ЛВ» (постачальник) та ПП «Електроприладтехсервіс» (покупець) було укладено договір поставки товару № 38/04, за умовами якого постачальник зобовязується систематично поставляти і передавати у власність покупцю певний товар, а покупець зобовязується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору (т. 1, а. с. 97-98). Виконання умов вказаного договору оформлено податковими та видатковими накладними, оплата проведена в безготівковому порядку платіжними дорученнями (т. 1, а. с. 99-105, 127-129).

Як слідує із пояснень представника позивача, показань свідка ОСОБА_3 (директора ПП «Електроприладтехсервіс») та підтверджується актом перевірки від 13.06.2014 року № 2794/22.1/35594149, отримані від ПП «Воллі» та ТзОВ «Крафт ЛВ» товарно-матеріальні цінності (редуктори, мотро-редуктори, амперметри, вимикачі, електроди, пускачі, реле, котушки та інші електротовари) протягом 2011 року були реалізовані іншим покупцям, а саме ПП «Елеком» на суму 30158,40 грн., ТзОВ ВКП «СОІР» на суму 27780,22 грн., ПП «Теміз» на суму 1002,00 грн., ТзОВ «Волиньагрокомплект» на суму 1975,80 грн., ПП «Тренінг» на суму 1536,60 грн., ТзОВ «Радехівський цукор» на суму 7617,00 грн., ТзОВ «ВП «Електросервіс» на суму 1350,00 грн., ПП «Науково-Технологічний Центр Редуктор» на суму 133623,00 грн., МП «Редуктор-Сервіс» у формі ТзОВ на суму 12510,00 грн., ВК ТзОВ «Луцький цегельний завод № 1» на суму 12000,00 грн. При цьому, факти реалізації позивачем вказаних товарно-матеріальних цінностей зазначеним контрагентам підтверджуються наданими як під час перевірки, так і в ході судового розгляду справи первинними документами: податковими та видатковими накладними, довіреностями (т. 1, а. с. 67-87, 90-96, 106-126, 130-149), а також поданими в судове засідання договорами купівлі-продажу, що укладалися у 2011 році між позивачем та зазначеними контрагентами (т. 2, а. с. 101-108).

Крім того, судом також встановлено, що 04.01.2011 року між ПП «Тренінг» (виконавець) та ПП «Електроприладтехсервіс» (замовник) було укладено договір № 1, за яким замовник доручає, а виконавець зобовязується виконати такі роботи: передпродажна підготовка, перевірка електротехнічного обладнання, приладів КВПіА, радіо- та електровимірювальних приладів, інших пристроїв та обладнання; технічне обслуговування і ремонт, передпровірочна підготовка лабораторного обладнання та засобів вимірювальної техніки (ЗВТ); забезпечення повірки (атестації) ЗВТ при виникненні потреби; виготовлення низьковольтних комплектних пристроїв та їх випробування; сервісне обслуговування та програмна підтримка оргтехніки; надання складських і офісних приміщень (т. 2, а. с. 92-93). При цьому, як слідує із пояснень представника позивача та показань свідка ОСОБА_5 (начальника лабораторії ПП «Тренінг») (т. 2, а. с. 118-120), протягом 2011 року ПП «Тренінг» згідно із договором № 1 від 04.01.2011 року здійснювало роботи з перевірки технічних характеристик електроприладів та профілактичного техобслуговування, що підтверджується також актами здачі-прийняття робіт, податковими накладними (т. 1, а. с. 150-165).

Висновок податкового органу про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Воллі», ТзОВ «Крафт ЛВ» зроблено з покликанням на довідку ДПІ у Франківському районі м. Львова від 28.08.2011 року № 1559/23-4/34020609 про проведення аналізу діяльності ПП «Воллі» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту декларацій з ПДВ за червень 2011 року (т. 1, а. с. 237-244), акт ДПІ у Франківському районі м. Львова від 20.07.2011 року № 1260/23-4/34029609 про проведення аналізу діяльності ПП «Воллі» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту декларацій з ПДВ за травень 2011 року (т. 1, а. с. 245-250), акт ДПІ у Франківському районі м. Львова від 13.07.2011 року № 1163/23-2/37399009 про проведення аналізу діяльності ТзОВ «Крафт ЛВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту декларацій з ПДВ за травень 2011 року (т. 2, а. с. 2-8).

Проте, суд не бере до уваги покликання Луцької ОДПІ на вказані акти та довідку, оскільки перевірка вказаних контрагентів фактично не проводилася, аналіз їх діяльності здійснено в приміщенні податкової інспекції на підставі наявної у неї податкової інформації, без дослідження первинних документів.

Суд також не бере до уваги покликання представника відповідача на вироки Сихівського районного суду м. Львова від 26.12.2012 року у кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_10 за частиною другою статті 27, частиною другою статті 205, частиною другою статті 27, частиною четвертою статті 358 КК України, та від 07.07.2014 року про обвинувачення ОСОБА_11 з частиною третьою статті 27, частиною другою статті 205, частиною четвертою статі 358 КК України (т. 2, а. с. 44-51, 53-54), з огляду на таке.

Так, зокрема, у вказаних вироках відсутні вказівки на те, що в результаті дій засуджених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 було незаконно сформовано податковий кредит саме ПП «Електроприладтехсервіс».

Крім того, як слідує із наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень, за результати перевірок платників податків, які, як і ПП «Електроприладтехсервіс», виступали покупцями товарів у ПП «Воллі» та ТзОВ «Крафт ЛВ», податковими інспекціями складалися акти перевірок з висновками про нереальний характер господарських операцій між такими платниками та ПП «Воллі», ТзОВ «Крафт ЛВ», на підставі яких були винесені податкові повідомлення-рішення, що оскаржені в судовому порядку та відповідними судовими рішеннями скасовані (т. 2, а. с. 135-136, 148-159, 161-189). З цього слідує, що деякі господарські операції ПП «Воллі» та ТзОВ «Крафт ЛВ» з контрагентами-покупцями не носили фіктивний характер.

Суд при вирішенні даного спору бере до уваги показання свідків ОСОБА_3 (директора ПП «Електроприладтехсервіс»), ОСОБА_4 (електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування ПП «Електроприладтехсервіс») (т. 2, а. с. 115), які посвідчили, що операції з придбання у ПП «Воллі» та ТзОВ «Крафт ЛВ» товарно-матеріальних цінностей носили реальний характер, електроприлади були доставлені транспортом разом з видатковими та податковими накладними, особисто отримані вказаними свідками, а в подальшому придбані товари використані в господарській діяльності підприємства, що також підтверджується показаннями свідка ОСОБА_5 (начальника лабораторії ПП «Тренінг») (т. 2, а. с. 118-120), свідка ОСОБА_8 (начальника служби автоматизації і метрології ТзОВ «Радехівський цукор») (т. 2, а. с. 131), свідка ОСОБА_9 (менеджера ПП «Елеком») (т. 2, а. с. 134).

Таким чином, в ході судового розгляду справи знайшли своє підтвердження доводи позивача про реальність господарських операцій між ПП «Електроприладтехсервіс» та ПП «Воллі», ТзОВ «Крафт ЛВ» щодо придбання товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, показаннями свідків, а відтак і про правомірність формування витрат та податкового кредиту за вказаними операціями.

На думку суду, подані позивачем під час перевірки та в ході судового розгляду справи первинні документи та показання свідків підтверджують реальність зазначених господарських операцій, відтак, позивач правомірно формував витрати з податку на прибуток та податковий кредит з ПДВ по таких операціях, а донарахування грошових зобовязань з податку на прибуток та ПДВ згідно із оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями по вказаних операціях є безпідставним. Суд звертає увагу, що порушення вимог податкового законодавства з боку контрагентів не можуть позбавляти добросовісного платника права на формування витрат та податкового кредиту по операціях із такими контрагентами.

З наведених вище підстав, виходячи з наданих суду статтею 162 КАС України повноважень, адміністративний позов підлягає до задоволення повністю шляхом прийняття постанов про визнання протиправними та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень Луцької ОДПІ від 26.06.2014 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.

Згідно із частиною першою статті 94 КАС України (в редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 року № 484-VIII, який набрав чинності 01.09.2015 року, частину першу статті 94 КАС України було викладено у такій редакції: якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що даний позов було подано до суду 10.06.2015 року, тому при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд застосовує частину першу статті 94 КАС України в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 року № 484-VIII.

Відтак, на користь позивача слід присудити з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 182,70 грн., сплачений платіжним дорученням № 890 від 10.06.2015 року (т. 1, а. с. 2).

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 КАС України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 26 червня 2014 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.

Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Електроприладтехсервіс» судовий збір в розмірі 182 гривні 70 копійок (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М.Валюх

Постанова складена у повному обсязі 22 вересня 2015 року