Постанова № 51674664, 21.09.2015, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2015 року Справа № 803/3003/15

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Шафранюк І.Ф.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «ІСІС Плюс» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

31 серпня 2015 року Приватне підприємство «ІСІС Плюс» (далі ПП «ІСІС Плюс») звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинської області (далі Луцька ОДПІ) про визнання протиправними дій Луцької ОДПІ в частині відмови в застосуванні податкового компромісу та зобовязання застосувати податковий компроміс по податковому боргу, що виник на підставі податкової вимоги №6985-25 від 14.08.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.04.2015 року ПП «ІСІС Плюс» звернулося до Луцької ОДПІ із заявою про застосування податкового компромісу по податкових повідомленнях-рішеннях №0012401501 від 16.07.2014 року, №0001802202, №0001812202 від 04.03.2014 року.

За результатом розгляду вказаної заяви, Луцькою ОДПІ прийняті рішення:

23.04.2015 року №6306/10/03-18-22-01, яким Луцькою ОДПІ не погоджено застосування процедури податкового компромісу ПП «ІСІС Плюс» до податкових повідомленнь-рішень №0001802202, №0001812202 від 04.03.2014 року, оскільки вказані податкові повідомлення-рішення винесені на зменшення податкових зобовязань;

24.04.2015 року №6478/10/03-18-15-01, яким Луцькою ОДПІ не погоджено застосування процедури податкового компромісу ПП «ІСІС Плюс» до податкового повідомлення-рішення №0012401501 від 16.07.2014 року, оскільки вказане податкове повідомлення-рішення винесене на завищення суми бюджетного відшкодування.

Позивач вважає незаконними рішення Луцької ОДПІ про непогодження застосування процедури податкового компромісу по податкових повідомленнях-рішеннях №0012401501 від 16.07.2014 року, №0001802202, №0001812202 від 04.03.2014 року, з огляду на що, просить визнати протиправними дії Луцької ОДПІ в частині відмови в застосуванні податкового компромісу та зобовязати застосувати податковий компроміс по податковому боргу, що виник на підставі податкової вимоги №6985-25 від 14.08.2014 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні та в письмових запереченнях позов не визнав. Вказав, що податковий компроміс може бути застосований виключно у разі заниження платником податків податкових зобовязань з ПДВ та/або податку на прибуток підприємств, тобто до рішень контролюючого органу, якими безпосередньо нараховується основний платіж з вказаних платежів. Переконані, що оскаржувані рішення прийняті у відповідності до норм чинного законодавства, а відтак просить суд в позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов до задоволення не підлягає, враховуючи наступне.

Частина 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Судом встановлено, що 04.03.2014 року на підставі акту позапланової виїзної перевірки №731/22.2/35751004 від 13.02.2014 року, з питань правильності формування податкових зобовязань та податкового кредиту в деклараціях з ПДВ за період із 01.01.2011 року по 30.11.2013 року, а також формування доходів та витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування з ПДВ за період із 01.01.2011 року по 31.12.2012 року Луцькою ОДПІ було винесено податкові повідомлення-рішення від №0001812202 та №0001802202, та встановлено порушення:

- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, n.188.1 ст.188 абз, є) п.201,1 ст.201, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 ПК України, ПП «ІСІС Плюс» завищено податкові зобовязання з ПДВ на загальну суму - 1 408 747 грн.

- п.185.1 ст.185, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.201 абз. є) п.201.1 ст.201 ПК України, ПП «ІСІС Плюс» завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму - 1 407 331 грн. по операціях із ПП «Цикає Плюс» на суму 1 382 012 грн. та ПП «Промагроконтракт» на загальну суму - 25 319 грн.

- п.п.14.1.27, п.п.14.1.36, п.14, ст.14, п.п.138.2, п.138 ст. 138, п.п.139.1.9 ст.139 ПК України, ПП «ІСІС Плюс», віднесено до складу витрати, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування суму витрат по придбанню маку блакитного в II кварталі 2012 року на загальну суму - 126 594 грн.

- п.п.14.1 ст.14, п.п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134,1 ст.134, п.п.135.4.1 п.135.4 ст.135, п.138.6 ст.138, п.п.195.1.1 п.195.1 ст.195 ПК України, занижено показники у рядку 2 Декларації «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)» на загальну суму - 1 132 458 грн., в т.ч. II квартал 2012 року в сумі - 132 405 грн., IV квартал 2012 року в сумі - 1 000 054 грн.

16.07.2014 року на підставі акту позапланової виїзної документальної перевірки №3049/15.1/35751004 від 27.06.2014 року, про результати документальної позапланової виїзної документальної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобовязань наступних податкових періодах за серпень 2013 року Луцькою ОДПІ винесене податкове повідомлення-рішення за №0012401501, та встановлено порушення абз. «а» пункту 200.4 статті 200 ПК України, в результаті чого ПП «ІСІС Плюс» завищено суму бюджетного відшкодування на суму - 70 904 грн. та нараховано штрафну санкцію в сумі - 17 726 грн.

Не погодившись з даним рішенням контролюючого органу ПП «ІСІС Плюс» оскаржило його в судовому порядку, постановою Волинського окружного адміністративного суду від 26.05.2015 року в справі №803/2580/14 в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю, проте дана постанова не набрала законної сили у звязку з її оскарженням в апеляційному порядку.

16.04.2015 року ПП «ІСІС Плюс» звернулося до Луцької ОДПІ із заявою про застосування податкового компромісу по податкових повідомленнях-рішеннях №0012401501 від 16.07.2014 року, №0001802202, №0001812202 від 04.03.2014 року.

За результатом розгляду вказаної заяви, Луцькою ОДПІ прийняті рішення:

23.04.2015 року №6306/10/03-18-22-01, яким Луцькою ОДПІ не погоджено застосування процедури податкового компромісу ПП «ІСІС Плюс» до податкових повідомленнь-рішень №0001802202, №0001812202 від 04.03.2014 року, оскільки вказані податкові повідомлення-рішення винесені на зменшення податкових зобовязань;

24.04.2015 року №6478/10/03-18-15-01, яким Луцькою ОДПІ не погоджено застосування процедури податкового компромісу ПП «ІСІС Плюс» до податкового повідомлення-рішення №0012401501 від 16.07.2014 року, оскільки вказане податкове повідомлення-рішення винесене на завищення суми бюджетного відшкодування.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

17 січня 2015 року набув чинності Закон України №63-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» (далі Закон №63-VIII), яким внесені зміни до Податкового кодексу щодо особливостей уточнення податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу.

Податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств та/або податку па додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 Податкового Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств та/або податку па додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Пункт 2 Закону встановлює, що сума заниженого податкового зобов'язання з податку па прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.

Платник податків сплачує податкові зобовязання, визначені в уточнюючому та/або податковому повідомленні-рішенні, у розмірі, передбаченому пунктом 2 цього підрозділу, протягом 10 календарних днів з дня, наступного за днем узгодження.

Закон встановлює дві групи зобовязань, які можуть бути включені до податкового компромісу:

- суми податкових зобовязань, які не перебували в спорах з контролюючими органами;

- суми податкових зобовязань, які перебувають в спорах з контролюючими органами.

Абзацом першим 1 пункту 7 підрозділу 9-2 ПК України визначено, що «процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобовязання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобовязань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобовязання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобовязання вважається неузгодженим».

Згідно Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затвердженого Наказом ДФС України від 17.01.2015 №13, при отриманні контролюючим органом за основним місцем податкового обліку платника податків Заяви про компроміс по ППР такий орган розглядає таку заяву, а також необхідні матеріали на предмет їх відповідності умовам податкового компромісу, передбаченим Кодексом.

Досягнення податкового компромісу здійснюється за Заявою про компроміс по ППР лише у разі відповідності заяви та податкового зобов'язання, щодо якого її подано, умовам податкового компромісу, передбаченим ПК України, та сплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, у встановлені Кодексом терміни сплати узгодженого податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом.

Відповідно до підпункту 2.3 пункту 2 Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затвердженого Наказом ДФС України від 17.01.2015 №13, податкові зобов'язання згідно із процедурою податкового компромісу сплачуються платником податків до бюджету у розмірі 5 відсотків від суми заниження податкового зобовязання. Інша частина 95 відсотків вважається погашеною ти наслідками досягнення податкового компромісу. При цьому штрафні санкції до платники податків не застосовуються, а пеня відповідно не нараховується.

Щодо посилання представника позивача, що контролюючий орган неправомірно відмовив у застосуванні процедури податкового компромісу до спірних рішень суд зазначає, що за змістом підрозділу 9-1 розділу XX ПК України, податковий компроміс може бути застосований виключно у разі заниження платником податків податкових зобов'язань з податку на додану вартість та/або податку на прибуток підприємств, тобто до рішень контролюючого органу, якими безпосередньо нараховується основний платіж з вказаних платежів.

Проте, в даній справі оскаржуваними рішеннями ПП «ІСІС Плюс» зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на 70 904 грн, зменшено основне зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 837 грн. та зменшено основне зобов'язання з податку на додану вартість на 1 416 грн., тобто грошових зобов'язань не нараховувалося, і тому податковий орган правомірно відмовив позивачу у застосуванні процедури податкового компромісу до вказаних рішень.

Посилання представника позивача, що на підставі цих рішень був сформований податковий борг, а тому можливо застосувати процедуру податкового компромісу є помилковими, оскільки, як встановлено судом, податковий борг позивача виник не в наслідок нарахування грошового зобов'язання.

Податковий борг ПП «ІСІС Плюс» у розмірі 70 904 грн. виник в результаті того, що у серпні 2013 року позивач відніс вказану суму бюджетного відшкодування не на рахунок у банку (п.23.2 Декларації), а в рахунок формування податкового кредиту майбутніх періодів (п.23.3 Декларації). Таким чином, у зв'язку зі зменшенням контролюючим органом суми бюджетного відшкодування на 70 904 грн, у картці особового рахунку ПП «ІСІС Плюс» і виник податковий борг в такому ж розмірі.

Враховуючи вищезазначене, податковий борг ПП «ІСІС Плюс» існує, але на підставі не погоджено застосування процедури податкового компромісу ПП «ІСІС Плюс» по податкових повідомленнях-рішеннях від 04.03.2014 року за №0001812202 та №0001802202, оскільки вказані податкові повідомлення-рішення винесені на зменшення податкового зобовязання, а податкове повідомлення-рішення від 16.07.2014 року за №0012401501 винесене на завищення суми бюджетного відшкодування, а не на заниження податкового зобовязання відповідно до якого повинен застосовуватися податковий компроміс.

Відтак, з наведених вище підстав у задоволенні позову слід відмовити.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії субєкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом не підтвердилися обставини щодо порушення відповідачем прав, свобод та інтересів позивача, а позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження позовних вимог.

Таким чином, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог та відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 2, 11, 17, 71, 158, 160, 162, 163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі підрозділу 9-2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «ІСІС Плюс» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити дії відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде виготовлена в повному обсязі 26 вересня 2015 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

ГоловуючийС.Ф. Костюкевич