Рішення № 51669698, 18.09.2015, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/1545/15-ц

Категорія 52

2/295/1212/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2015 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира в складі:

головуючого судді Слюсарчук Н.Ф.

з участю секретаря с/з ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі цивільну справу

за позовом ОСОБА_2

до Публічного акціонерного товариства «Пиво-безалкогольний комбінат «Радомишль»

про поновлення на роботі, про визнання наказів недійсними та їх скасування, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в лютому 2015 року звернувся до суду з вищезгаданим позовом та просив визнати незаконними та скасувати накази директора ПАТ «Пиво-безалкогольний комбінат «Радомишль» № 94-од від 14.11.2014 року про тимчасове відсторонення від займаної посади, № 2-од від 06.01.2015 року про оголошення йому догани та № 4-ос від 15.01.2015 року про звільнення з роботи за п. 3 ч.1 ст. 40 КЗпП України, поновити на роботі на посаді завідувача складом тари Публічного акціонерного товариства «Пиво-безалкогольний комбінат «Радомишль» та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з часу звільнення по день поновлення на роботі, а також стягнути на відшкодування моральної шкоди 6000 грн.

В судовому засіданні на обґрунтування позову позивач та його представник посилалися на те, що з 01.08.2014 року він працював на посаді завідувача складом тари Публічного акціонерного товариства «Пиво-безалкогольний комбінат «Радомишль». З посадовою інструкцією, як завідувача складу тари, ні до переведення, ні під час роботи, ознайомлений не був, про що свідчить відсутність підпису на ній та яка на дату переведення взагалі була відсутня. Наказом № 94-од від 14.11.2014 року його було тимчасово відсторонено від займаної посади у звязку з нестачею 102 бочок КЕГ, яка на його думку, була штучно створена через неправильну видачу їх з цеху розливу. З наказом не погоджується, є незаконним, оскільки він не несе ніякої відповідальності за їх нестачу, яка була виявлена підчас внутрішньої інвентаризації за період з липня по 20 жовтня 2014 року та відноситься до складу готової продукції. Згідно з актом інвентаризації на складі тари, де він був завідувачем, за цей же період ніяких недостач тари не було, а відтак у адміністрації не було підстав відсторонювати його від займаної посади та відбирати робочий ноутбук.

З наказом № 2-од від 06.01.2015 року, яким йому оголошено догану за недбале відношення до своїх службових обовязків, які задекларовані посадовою інструкцією, що виразилося в нестачі 2 бочок КЕГ під час повторної інвентаризації, також не згодний. Даний наказ був виданий в період його відсторонення від займаної посади, його обвязки виконувала інша особа, дані бочки були виставлені цехом розливу, зберігалися цілодобово на відкритій території підприємства, в акті інвентаризації від 05.01.2015 року зазначено що вони вкрадені, що і підтвердили вантажники підприємства та не спростувала охорона підприємства.

Позивач зазначив, що також не погоджується з наказом № 4-ос від 15.01.2015 року про звільнення з роботи за п.3 ч.1ст.40 КЗпП України. Відповідно до змісту даного наказу був звільнений за останнє порушення трудової дисципліни, зокрема, невиконання розпорядження адміністрації щодо проведення звірки з контрагентами по факту наявності у них тари у вигляді бочок КЕГ. Натомість, таке розпорядження від адміністрації він не отримував. Не дивлячись на те, що був відсторонений від займаної посади з вилученням ноутбука, провів взаємозвірку з контрагентами стосовно зворотної тари, про що і склав відповідний документ в термін до 12.12.2014 року. Звільнений був також і з порушенням строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Пояснень до застосування дисциплінарних стягнень та звільнення з роботи адміністрація не зажадала, акти про відмову складалися під час розгляду справи в суді.

Неправомірними діями відповідача, що виразилося в незаконному звільненні з роботи, йому заподіяна моральна шкода, яку оцінює в 6000 грн, оскільки порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків та вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В звязку допущеними порушеннями трудового законодавства при його звільненні просили позовні вимоги задовольнити.

Представники відповідача ПАТ «Пиво-безалкогольний комбінат «Радомишль» позовні вимоги не визнали, просили в позові відмовити. Свою позицію та спростування доводів позивача виклали в письмових запереченнях. На переконання своїх доводів зазначили, що посадова інструкція завідувача складу тари була затверджена 23.05.2015 року, однак позивач не бажав з нею ознайомлюватися, тому був складений акт. Адміністрація зажадала пояснень у позивача щодо вказаних порушень трудового законодавства відповідно до виданих наказів, про що свідчать акти. Вважають, що звільнення позивача проведено з дотриманням законодавства про працю, підстави для поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди відсутні.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ст.ст. 40 п. 3, 147, 148, 149, 232, 233, 235, 237 - 1 КЗпП України.

Заслухавши пояснення сторін, свідків та дослідивши матеріали справи, керуючись своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд вважає за можливе визнати позов таким, що підлягає до часткового задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 працював на посаді завідувача складом тари Публічного акціонерного товариства «Пиво-безалкогольний комбінат «Радомишль» з 01.08.2014 року /а.с. 13,14/.

Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни працівника може бути застосовано заходи стягнення у вигляді догани або звільнення.

Порушення трудової дисципліни визначається як невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків. При цьому наявність вини, як одна з ознак порушення трудової дисципліни, є необхідна умовою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.

Згідно зі ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

З наказу № 94-од від 14.11.2014 року про тимчасове відсторонення від займаної посади вбачається, що позивача тимчасово на час проведення повторної перевірки відсторонено від займаної посади завідувача складом тари та на час відсторонення, покладені обовязки завідувача складом тари на ОСОБА_3 Відповідно до акту інвентаризації від 21.10.2014 року на складі тари, де був завідувач позивач, недостачі тари не встановлено, /а.с.91,92/.

Відповідно до положень ст. 46 КЗпП України, передбачені конкретні випадки відсторонення працівників від роботи, що всупереч вимогам зазначеної статті свідчить про незаконність виданого даного наказу.

Наказом № 2-од від 06.01.2015 року позивачу оголошено догану за недбале відношення до своїх службових обовязків, які задекларовані посадовою інструкцією, що виразилося в нестачі 2 бочок КЕГ під час повторної інвентаризації.

Актом повторної інвентаризації від 05.01.2015 року, проведеної на складі тари підприємства, встановлено, що дві бочки КЕГ вкрадені./а.с.11/. Зазначеним актом також спростовуються доводи представників відповідача щодо нестачі на складі тари 102 бочок КЕГ, оскільки це є акт як результат повторної перевірки товарно- матеріальних цінностей на складі. На час видачі даного наказу також встановлено, що позивач був відсторонений від займаної посади завідувача складом тари, обовязки якого виконував ОСОБА_3П, При цьому тара, як товарно - матеріальні цінності, знаходилася на території підприємства навіть в неробочий час позивача, доступ до якої був вільний, що давало можливість іншим особам переміщати її по території. Окрім того, із пояснень допитаних свідків вантажників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вбачається, що останні 31.12.2014 року на території підприємства виявили відсутність двох бочок КЕГ, про що і повідомили позивача. При цьому ними було встановлено, що на піддоні внаслідок приморозу були сліди від окружності цих бочок КЕГ від льоду та останні не могли зникнути від стороннього втручання. Допитаний свідок ОСОБА_6, - начальник служби охорони, також пояснив, що бочки КЕГ можна в нічний час переставляти по території, із цеху в цех, оскільки темно і внутрішні перестановки камера нагляду не фіксує. З урахуванням наведеного, у суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Даних про її заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні, їх показання обєктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам. Показання допитаних свідків узгоджуються між собою та з іншими доказами, не викликають сумніву, є послідовними та вважаються судом достовірними доказами, тому суд приймає їх до уваги.

Порушення, зазначені в даному наказі, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду. Доводи позивач не спростовані наданими доказами відповідача. За таких обставин, суд дійшов до висновку про те, що наказ № 2-од від 06.01.2015 року є незаконним.

Відповідно до п. З ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Такими, що систематично порушують трудову дисципліну визнані працівники, які мають дисциплінарне або громадське стягнення за порушення трудової дисципліни та порушили її знову протягом року з дня застосування стягнення за перше порушення. Звільнення за даним пунктом допускається тільки за наявності вини працівника \п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів"\.

З роз'яснень, що викладені у п. 22 вищезазначеної постанови Пленуму, також; вбачається, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Наказом № 4-ос від 15.01.2015 року позивач був звільнений з роботи за п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання обовязків без поважних причин, покладених на нього посадовою інструкцією, зокрема п.2.21 та п.2.3, та загальними правилами внутрішнього трудового розпорядку. Приводом до звільнення, зазначено в наказі, стало невиконання розпорядження адміністрації щодо проведення звірки з контрагентами по факту наявності у них тари у вигляді бочок КЕГ.

Судом встановлено, що розпорядження від адміністрації позивач не отримував. Із змісту службової записки та резолюції на ній встановлено, що адміністрація дала вказівки до виконання звірки з контрагентами по зворотній тарі ОСОБА_7 /а.с.44/. Однак, позивач всупереч того, що був відсторонений від займаної посади з вилученням ноутбука, провів взаємозвірку з контрагентами стосовно зворотної тари, про що і склав відповідний документ в термін до 12.12.2014 року, форма якого не була затверджена на підприємстві та не доведена до відома позивачу. Термін виконання даної вказівки, згідно до акту від 14.11.2014 року був встановлений до 12.12.2014 року. /а.с.47/. Натомість наказ про звільнений був виданий з порушенням строків притягнення до дисциплінарної відповідальності, що передбачені ст. 148 КЗпП України.

Відповідач не зажадав пояснень у позивача щодо вказаних порушень трудового законодавства по змісту обох наказів. Надані акти про відмову від пояснень, що датовані 06.01.2015 року та 15.01.2015 року, заперечуються позивачем, викликають сумнів в їх достовірності, оскільки зявилися під час розгляду справи на сьоме судове засідання. Та не підтверджені іншими доказами. Всупереч вимогам ст. 149 КЗпП України адміністрацією відповідача допущені порушення також щодо порядку застосування дисциплінарних стягнень, зокрема звільнення з роботи.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що наказ № 4-ос від 15.01.2015 року є незаконним, звільнення ОСОБА_2 з роботи проведено відповідачем протиправно та поновлює останнього на посаді завідувача складом тари Публічного акціонерного товариства «Пиво-безалкогольний комбінат «Радомишль» з 16 січня 2015 року.

Суд відмовляє в скасуванні наказів № 94-од від 14.11.2014 року, № 2-од від 06.01.2015 року, № 4-ос від 15.01.2015 року, оскільки дані накази можуть бути скасовані тільки власником або уповноваженим ним органом, тобто тим органом, який їх видав.

Вирішуючи питання про стягнення на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, судом враховано наступне.

Згідно з п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року за № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати /далі Порядок/, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

Відповідно до ч. З п. 2, п. 5, 8 Порядку середньомісячна заробітна плата, у випадку нарахування середньої заробітної плати за час затримки розрахунку, обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.

При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження, згідно з чинним законодавством не враховуються одноразові виплати /матеріальна допомога, компенсація за невикористану відпустку тощо/, а також компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням термінів її виплати / підпункт л) п. 4 Порядку/.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звільнений з роботи наказом № 4-ос від 15.01.2015 року. Отже, для розрахунку середньоденної заробітної плати необхідно брати заробіток позивачки за листопад та грудень 2014 року /без врахування компенсації втрати частини заробітку/, що відповідно становить 6100 грн.+ 6417грн.09 коп. /а.с. 8/ та кількість фактично відпрацьованих протягом цих місяців робочих днів: у листопаді - 20, у грудні - 23 днів. Середньоденна заробітна плата позивача буде становити 291 грн.09 коп. /6100 +6417,09 = 12517,09 : 43= 291 грн.09 коп./

Отже, на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 48903 грн. 12 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з дня його звільнення по день постановлення рішення судом першої інстанції /291 грн.09 коп. х 168 робочих днів/. Дана сума визначена без врахування податків та обов'язкових платежів.

При вирішення питання про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що грубе порушення з боку відповідача дотримання вимог трудового законодавства щодо порядку та правил застосування дисциплінарних стягнень, незаконного звільнення з роботи за нібито систематичне невиконання функціональних обовязків, призвело до порушення нормальних умов життя позивача. Порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків та вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд приходить до висновку, що позивач зазнав через незаконні дії відповідача моральних страждань. Однак, позивач розмір такої шкоди достатньою мірою не підтвердив, а тому суд вважає за можливе задовольнити позов в цій частині частково і визначає розмір моральної шкоди в сумі 1500 грн, які підлягають стягненню з відповідача, згідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України.

У відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір в сумі 489 грн. 03 коп. та в сумі 121 грн. 80 коп, що зараховується до спеціального фонду державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212 215, 218ЦПК України, ст.ст. 147-149, 232, 233, 235, 237-1 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів із змінами та доповненнями, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ № 94-од від 14.11.2014 року.

Визнати незаконним наказ № 2-од від 06.01.2015 року.

Визнати незаконним наказ № 4-ос від 15.01.2015 року та поновити ОСОБА_2 на посаді завідувача складом тари Публічного акціонерного товариства «Пиво-безалкогольний комбінат «Радомишль» з 16 січня 2015 року.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Пиво-безалкогольний комбінат «Радомишль» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 48903 грн. 12 коп. без урахування обов'язкових податків та платежів та на відшкодування моральної шкоди 1500 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Пиво-безалкогольний комбінат «Радомишль» судовий збір в сумі 489 грн. 03 коп. та в сумі 121 грн. 80 коп, що зараховується до спеціального фонду державного бюджету України.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в межах платежу за один місяць в розмірі 6258 грн. 54 коп. підлягає до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд м. Житомира шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Н.Ф.Слюсарчук