Ухвала суду № 51666218, 29.09.2015, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/6130/15-ц

Провадження № 2-з/204/135/15 р.

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬК

49006, м. Дніпропетровськ, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

У Х В А Л А

29 вересня 2015 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Самсонової В.В.

за участю секретаря Зайченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договорів дійсними, стягнення боргу, штрафних санкцій та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договорів дійсними, стягнення боргу, штрафних санкцій та моральної шкоди.

28 вересня 2015 року до суду надійшла заява від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову, в якій вона просила до розгляду справи по суті накласти арешт на квартиру, загальною площею 33,4 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3. В обґрунтування заяви вказала на те, що ОСОБА_3 є власником вищевказаної квартири відповідно до договору купівлі-продажу від 04.05.1995 року. 27 лютого 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений попередній договір, відповідно до якого сторони зобовязалися у майбутньому в строк визначений цим договором укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна - квартири, загальною площею 33,4 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Покупець (позивач) перед підписанням цього попереднього договору сплатив продавцю (відповідачка) завдаток в сумі 8000 доларів США, який після укладення основного договору буде зараховано до ціни основного договору. Згідно з п. 10 даного Договору, у випадку не укладення сторонами основного договору купівлі-продажу нерухомого майна в передбачений даним попереднім договором термін з будь-якої вини продавця, останній зобовязується повернути Покупцю суму завдатку та сплатити штраф у розмірі суми завдатку. Оскільки договір купівлі-продажу так і не був укладений, то на сьогодні на користь позивача з відповідачки підлягає стягненню значна сума коштів. У відповідачки крім квартири, яку вона мала намір продати позивачу, іншого майна, на яке могло би бути звернене стягнення, немає. Отже, відчуження даної квартири, яке має намір здійснити відповідачка, на користь третьої особи, унеможливить виконання рішення суду. Вказала також, що такий вид забезпечення позову є абсолютно спів розмірним та адекватним позовним вимогам, та унеможливить намагання відчуження квартири до розгляду справи по суті.

Заява передана судді Самсоновій В.В. 29 вересня 2015 року цивільною канцелярією суду.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що дана заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» згідно із п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України - позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або інших осіб. Згідно із п.4 цієї ж Постанови розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до п.5.6.1 Інструкції про проведення виконавчих дій арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмеженні права користування майном або його вилученні в боржника та передачі на зберігання іншим особам.

Розглянувши дану заяву та матеріали справи, враховуючи обставини справи, суд прийшов до висновку, що між сторонами дійсно виник спір.

Проте, накладення арешту на майно відповідачки, яке заявлене заявником, є необґрунтованим, оскільки такий вид забезпечення позову може викликати негативні наслідки при його виконанні, а саме: вилучення майна (квартири) з користування власника та передачу іншим особам на відповідальне зберігання або може перешкоджати її можливій господарській діяльності.

При цьому, суд не вправі змінювати вид забезпечення, який заявлений стороною у справі.

За таких обставин, з урахуванням всього вищевказаного, суд вважає необхідним відмовити заявнику в задоволенні її заяви про забезпечення даного позову.

На підставі викладеного, керуючись п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст. ст. 151-153, 168, 209 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договорів дійсними, стягнення боргу, штрафних санкцій та моральної шкоди- відмовити.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Самсонова