Ухвала суду № 51659904, 30.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 року Справа: № 826/929/15

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Нагорної Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» ( далі - позивач ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві ( далі - відповідач ) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 20.08.2014 р. №117426552209.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 серпня 2015 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» ( далі - ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» ) є юридичною особою та перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві ( далі - ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві ) як платник податку на додану вартість ( далі - ПДВ ).

Відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Агро Запоріжжя» за березень 2014 року, за результатами якої складено акт від 30.07.2014 р. № 699/26-55-22-09/37243279.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем вимог п.п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ у березні 2014 року на суму 103067,00 грн.

На підставі та на виконання цього акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 20.08.2014 р. № 117426552209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 154601,00 грн., з яких 103067,00 грн. - за основним платежем та 51534,00 грн. - за штрафними (фінансовими ) санкціями.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем в адміністративному досудовому порядку до ГУ Міндоходів у м. Києві та до ДФС України, однак, за результатами розгляду такі скарги були залишені без задоволення.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 20.08.2014 р. №117426552209 протиправним ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що спірні господарські операції, вчинені між позивачем і ТОВ «Агро Запоріжжя», є реальними, повністю підтверджуються належною первинною документацією і відповідачем не надано жодних доказів зворотного.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Податкового кодексу України ( далі - ПК України ), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ( далі - Закон № 996-XIV ), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 ( далі - Положення № 88 ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктами 198.1-198.3, 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Згідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положення № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми ), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції ( у натуральному та/або вартісному виразі ), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що для встановлення правомірності нарахування платником податків його податкових зобов'язань з ПДВ належить з'ясовувати реальність руху активів та коштів у процесі здійснення відповідних господарських операцій і використання придбаних товарів/послуг у його господарській діяльності.

При цьому, зазначені обставини повинні підтверджуватися первинною документацією, складеною з дотриманням вимог Закону № 996-XIV та Положення № 88.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Агро Запоріжжя» за договором купівлі-продажу від 12.02.2014 р. № 19-02-01, предметом якого є сировина для виробництва комбікормів, підтверджується відповідними первинними документами, а саме: специфікаціями, видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними та банківськими виписками.

Крім того, товарність зазначених операцій також підтверджується посвідченнями про якість товару, ветеринарними свідоцтвами ( довідками ), ваговими журналами з надходження сировини та журналом довіреностей.

При цьому, апеляційний суд відзначає, що операції, вчинені між позивачем і його контрагентом за вказаним договором купівлі-продажу, узгоджується з видами діяльності за КВЕД, вказаними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців / Т. 1 а.с. 119-120 / та у Статуті ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» / Т. 1 а.с. 121-122 /, а також матеріалами справи підтверджується факт використання позивачем сировини, придбаної у ТОВ «Агро Запоріжжя» за договором купівлі-продажу від 12.02.2014 р. № 19-02-01, в господарській діяльності товариства при виготовлені комбікормів, які в подальшому були реалізовані ним ТОВ «Курганський бройлер», ТОВ «Диапазон Вет», ФОП Живолуп, СПрАТ «Охоче», ФОП Чегрінець, ТОВ «Текро-ДНЕПР», підприємством «Мікст Фоддер» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації інвалідів України», що підтверджується відповідними первинними документами, наявними у матеріалах справи ( договорами із вказаними третіми особами, видатковими накладними, рапортами про виробництво комбікормів, реєстрами використаної сировини, прибутковими касовими ордерами та банківськими виписками ) / Т. 2 а.с. 45-168/.

Таким чином, оскільки витрати позивача за вищезазначеним договором купівлі-продажу від 12.02.2014 р. № 19-02-01, укладеним з ТОВ «Агро Запоріжжя», відображені у відповідних податкових накладних, складених на підставі правовідносин з цим суб'єктом господарювання, який на момент виникнення спірних правовідносин був зареєстрований як платник ПДВ, первинні документи виписані та зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства, а доказами, наявними в матеріалах справи повністю підтверджується реальність господарських операцій за таким договором та господарська мета його укладання, то колегія суддів вважає, що невизнання відповідачем показників податкової звітності, сформованих позивачем на підставі вказаних господарських операцій, є необґрунтованим та безпідставним.

Посилання апелянта на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача ТОВ «Агро Запоріжжя» від 26.06.2014 р. № 1730/04-66-15-00/39030509 колегія суддів вважає такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, дослідження положень ст. 61 Конституції України надає підстави стверджувати, що юридична відповідальність особи має персоніфікований характер та не може ставитися у пряму залежність від дотримання податкової дисципліни третіми особами.

Тож, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податків до бюджету, то саме до нього й мають застосовуватись відповідні правові наслідки у вигляді певних санкцій, а не до інших суб'єктів господарювання, що перебувають з ним у правовідносинах.

Більш того, жодною нормою чинного законодавства на платників податків не покладено обов'язку здійснювати перевірку своєчасності та належності виконання податкових зобов'язань їх контрагентами. Такі повноваження належать до дискреції податкових органів.

Аналогічний правовий підхід викладено в рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 р. у справі «Булвес» АД проти Болгарії».

При цьому, апеляційний суд звертає увагу й на те, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року у справі № 804/9692/14, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року, було визнано протиправними дії податкового органу щодо корегування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ ТОВ «Агро Запоріжжя» в автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, зокрема контрагентів на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки від 26.06.2014 р. № 1730/04-66-15-00/39030509 та зобов'язано податковий орган видалити таку інформацію з автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів / Т. 2 а.с. 169-178 /.

Доводи апелянта про те, що спірні правовідносини позивача з ТОВ «Агро Запоріжжя» за договором купівлі-продажу від 12.02.2014 р. № 19-02-01 не підтверджується первинними документами, колегія суддів вважає необґрунтованими, безпідставними і такими, що спростовуються матеріалами справи та наведеною вище аргументацією.

Таким чином, дослідивши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а отже, апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 20.08.2014 р. № 117426552209 та не переконав суд у своїй правоті.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення адміністративного позову та вважає, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 серпня 2015 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 серпня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 30.09.2015 р.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Кобаль М.І.

Карпушова О.В.