Ухвала суду № 51659796, 24.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17673/14 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

24 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Оліщук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Артемівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про скасування наказу та поновлення на посаді,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Артемівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та просив визнати протиправним та скасувати наказ МВС України № 879 від 11.08.2014 в частині накладення на начальника Часів-Ярського ВМ Артемівського міського відділу Головного управління МВС України в Донецькій області майора міліції ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ; визнати протиправним та скасувати наказ МВС України № 1667 о\с від 26.08.2014 в частині звільнення начальника Часів-Ярського ВМ Артемівського міського відділу Головного управління МВС України в Донецькій області майора міліції ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ; поновити його на посаді начальника Часів-Ярського ВМ Артемівського міського відділу Головного управління МВС України в Донецькій області; стягнути на його користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 червня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені ним в оскаржуваній постанові, не відповідають обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, майор міліції ОСОБА_3 з 05.08.2013 перебував на посаді начальника Часів - Ярського відділення міліції Артемівського міського відділу (з обслуговування м. Артемівська та Артемівського району) Головного управління МВС України в Донецькій області.

У зв'язку з виявленням МВС України фактів порушення окремими працівниками ГУМВС України в Донецькій області службової дисципліни, Наказом МВС України від 11.08.2014 за №807 відповідно до вимог п. 2.6 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 №230, комісії було доручено провести за вказаним фактом службове розслідування, за результатами якої було складено висновок від 11.08.2014.

За результатами службового розслідування комісія дійшла висновку, що за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, порушення ст. 65 Конституції України, ч. 3 ст. 3, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про міліцію» та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, майора міліції ОСОБА_3, - начальника Часів-Ярського відділення міліції Артемівського міського відділу (з обслуговування м. Артемівська та Артемівського району) Головного управління МВС України в Донецькій області слід звільнити з органів внутрішніх справ України за п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

11 Серпня 2014 року МВС України прийнято Наказ від №879 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Артемівського МВ, Краснолиманського МВ, Дзержинського МВ та УДАІ ГУМВС України в Донецькій області». Згідно зазначеного наказу за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, порушення ст. 65 Конституції України, ч. 3 ст. 3, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про міліцію» та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, керуючись ст.ст. 2, 5, 7, 12, 14 Дисциплінарного статуту органів нутрішніх справ, ОСОБА_3 звільнено з органів внутрішніх справ України за п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Наказом МВС України від 26.08.2014 №1667 о/с ОСОБА_3 звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із постановленням на військовий облік) за п.66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу).

Вважаючи вищеозначені накази протиправними позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи не підтверджено викладену у висновку службового розслідування інформацію щодо вчинення позивачем вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, а відтак висновок щодо наявності підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є необґрунтованим та таким, що спростовується наявними у матеріалах справи доказами, - з огляду на що дійшов висновку про протиправність оскаржуваних наказів МВС України в частині, що стосується позивача, та необхідність їх скасування.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Правовідносини, пов'язані з проходженням та звільненням з посад публічної служби ОВС, регулюються Законом України «Про міліцію», Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення), Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ».

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.

За приписами ч.3 ст.3 Закону України «Про міліцію», у підрозділах міліції не допускається діяльність політичних партій. При виконанні службових обов'язків працівники міліції незалежні від впливу політичних партій та інших об'єднань громадян.

Частиною 1 статті 5 зазначеного Закону визначено, що міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Для забезпечення громадського порядку працівники міліції зобов'язані вживати заходів незалежно від свого підпорядкування.

З тексту присяги працівника внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 № 382, вбачається, що кожний працівник органів внутрішніх справ України, який склав таку присягу, вступаючи на службу до органів внутрішніх справ України, поклявся завжди залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю; присягнув з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ, поклявся мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров'я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок.

Відповідно до п. 66 Положення особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.

Тобто, такий вид припинення служби в органах внутрішніх справ, як звільнення за п. 66 Положення є самостійною підставою для звільнення осіб рядового і начальницького складу, яке жодним чином не можна вважати звільненням за порушення дисципліни (передбачено п. 63 Положення). При цьому факт скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, який став підставою для звільнення, повинен бути доведеним.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході проведення службового розслідування було встановлено, що 12.04.2014 представниками самопроголошеної «Донецької Народної Республіки» (далі - ДНР), з метою дестабілізації обстановки у східних регіонах України,захоплено адміністративне приміщення Слов'янського MB ГУМВС України в Донецькій області.

У подальшому, лідери самопроголошеної ДНР, продовжуючи реалізовувати свої сепаратистські ідеї щодо відділення від України частини її території, з метою поповнення запасів озброєння та звернення до своїх лав якомога більшої частини місцевого населення, працівників міліції, а також поліпшення фінансового становища незаконно створеної організації захопили адміністративні будівлі силових органів Донецької області (МВС, СБУ, прокуратур міст Слов'янська, Краматорська, Дружківки, Костянтинівни, Красного Лиману, Артемівська, інших), взявши їх під повний контроль та у подальшому, шляхом співпраці із окремими службовими особами цих органів, які перейшли на бік ДНР, активно протистояли силам антитерористичної операції, чим нанесли державі непоправних втрат у сфері забезпечення національної безпеки, обороноздатності та фінансової стабільності України.

Зокрема, у ході перевірки Артемівського MB (з обслуговування міста Артемівська та Артемівського району) ГУМВС України в Донецькій області комісія дійшла висновку, що адміністративна будівля міськвідділу озброєними представниками самопроголошеної ДНР не захоплювалась, останні займали позицію вираженого домінування відносно міліціонерів, намагалися встановити свій контроль за діяльністю органів внутрішніх справ, неодноразово відвідували міськвідділ. Зазначене підтверджується тим, що окремі працівники Артемівського МВ, зокрема, начальник Часів-Ярського відділення міліції Артемівського МВ майор міліції ОСОБА_3, активно співпрацювали з ополченцями ДНР, надавали їм допомогу, в тому числі і службову інформацію, відомості щодо анкетних даних як працівників міліції так і громадян, які мешкають в м. Артемівськ та Артемівському районі.

З даного приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Статтею 70 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Так, ані в ході розгляду справи судом першої інстанції, ані в ході її апеляційного перегляду відповідачами не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наведених у висновку службового розслідування обставин. Не визначено, яку саме допомогу надавав позивач представникам

незаконно створених воєнізованих формувань та злочинних угруповань, зокрема, ДНР, яким чином сприяв їх незаконній діяльності, в тому числі яку службову інформацію, відомості, щодо анкетних даних яких працівників міліції та громадян, які мешкають у м. Артемівськ та Артемівському районі, передавав.

Матеріали справи також не місять іншого службового розслідування, яке б встановлювало випадки безвідповідального ставлення та порушення вимог діючого законодавства України та службової дисципліни безпосередньо ОСОБА_3.

Наданий до матеріалів справи Висновок службової перевірки за фактами неправомірних дій окремих працівників Артемівського МВ ГУМВС в Донецькій області, виявленими у ході відпрацювання зазначеного підрозділу від 28.10.2014, колегія суддів вважає неналежним доказом в даній справі, оскільки такий висновок було складено вже після прийняття 11.08.2014 та 26.08.2014 оскаржуваних наказів, а отже такий висновок не міг бути врахований відповідачем при прийняті оскаржуваних наказів.

Стосовно посилань апелянта на те, що докази скоєння ОСОБА_3 вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу та послугували підставою звільнення останнього з органів внутрішніх справ містяться в оригіналах документів, які були надіслані до Генеральної прокуратури України, колегія суддів вважає їх необґрунтованими та недоведеними, оскільки суду не надано відомостей про вжиття заходів прокурорського реагування чи заходів реагування Управління Служби безпеки України в Донецькій області з приводу вказаних подій, внесення відомостей про ймовірні злочини до державного реєстру.

Разом з тим, з пояснень відповідачів та Акту службового розслідування слідує, що ОСОБА_3 було вчинено діяння, відповідальність за які передбачена КК України.

Так, за приписами ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

З метою офіційного з'ясування обставин справи, судом апеляційної інстанції двічі було запропоновано відповідачам заявити клопотання про залучення додаткових доказів, а саме: матеріалів, переданих до Генеральної прокуратури України, та роз'яснено, що інакше колегія суддів буде керуватись виключно доказами, наявними в матеріалах справи. Однак, відповідачі двічі, без зазначення причин, відмовились від залучення до матеріалів справи додаткових доказів та зазначили, що їм не відомо про наявність будь-якого кримінального провадження відносно позивача.

Інших доказів (фотографій чи інших документів, відомостей) того, що позивач займаючи вказану посаду співпрацював з представниками ДНР, надавав їм допомогу, сприяв в отриманні представниками ДНР вогнепальної зброї відділу, службових автомобілів чи будь якої іншої техніки, виділяв особовий склад для надання допомоги представникам ДНР у патрулюванні території тощо відповідачами не надано.

Що стосується показів ОСОБА_7 та ОСОБА_8, - то вони теж не можуть бути визнані належними і допустимими доказами у справі, оскільки означеним свідченням не була надана правова оцінка як доказу такими, що набрали законної сили, вироком суду, чи постановою у справі про кримвінальну відповідальність.

Таким чином, матеріалами справи не підтверджено викладену у Висновку службового розслідування інформацію щодо вчинення позивачем вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, а відтак, висновок щодо наявності підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на низку порушень, допущених відповідачами при винесенні оскаржуваних наказів.

Так, відповідно до Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 №230 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 за №541/23073, службовою особою органу (підрозділу) внутрішніх справ, якій доручено проведення службового розслідування має бути забезпечене повне, всебічне і об'єктивне дослідження обставин подій, які стали підставою для його призначення, задля чого ця особа наділена повноваженнями, передбаченими підпунктом 6.2.1 Інструкції.

Пунктом 5.1 вказаної Інструкції встановлено строк службового розслідування, який за загальним правилом може тривати місяць із дня видання наказу про його призначення.

Разом з тим, відповідно до пункту 6.3 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України передбачено, що особа рядового чи начальницького складу органів внутрішніх справ, стосовно якої проводиться службове розслідування, має, зокрема, право отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування; брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для його проведення; висловлювати письмові зауваження щодо об'єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка(і) його проводить(ять); за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України; оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України.

Вказаним пунктом також встановлено, що забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС (рядового/начальницького складу) письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення.

Разом з тим, як встановлено в ході судового розгляду справи, службове розслідування, результати якого зафіксовані у висновку від 11.08.2014, проведене на підставі наказу МВС України від 11.08.2014 №807, і наказ МВС України №879 про притягнення до дисциплінарної відповідальності також прийнято 11.08.2014. Тобто, призначення службового розслідування, фіксація його результатів та притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності здійснене в один день.

Крім того, як свідчать матеріали справи, пояснення у позивача були відібрані 01.08.2014, тобто ще до призначення службового розслідування.

Більше того, склад комісії, яка була уповноважена міністром внутрішніх справ України, відповідно до наказу МВС України № 807 від 11 серпня 2014 року, проводити дане службове розслідування включав наступних осіб: начальника відділу психологічного забезпечення управління соціально-гуманітарної та психологічної роботи ДКЗ- голова комісії ОСОБА_9; головного інспектор інспекторського управління Головного штабу полковника міліції ОСОБА_10; старшого оперуповноваженого в ОВС УВБ у Харківській області ДВБ, полковника міліції ОСОБА_11; старшого оперуповноваженого в ОВС УВБ у Харківській області ДВБ, підполковника міліції ОСОБА_4; заступника начальника відділу психологічного забезпечення ГУМВС України в Харківській області, підполковника міліції ОСОБА_12; головного інспектора інспекторського управління Головного штабу, підполковника міліції ОСОБА_13; старшого оперуповноваженого в ОВС ДВБ, підполковника міліції ОСОБА_14; головного інспектора управління інспекції з особового складу ДКЗ, підполковника міліції ОСОБА_15; старшого оперуповноваженого в ОВС ДВБ, майора міліції ОСОБА_16; головного інспектора управління інспекції з особового складу ДКЗ, майора міліції ОСОБА_17; оперуповноваженого в ОВС УБОЗ УМВС України в Вінницькій області, капітана міліції ОСОБА_18 ;головного оперуповноваженого-інспектора ГУБОЗ, капітана міліції ОСОБА_19.

Однак, того ж дня при складанні висновку службового розслідування склад зазначеної комісії з невідомих підстав суттєво змінився та включав: начальника відділу психологічного забезпечення управління соціально-гуманітарної та психологічної роботи ДКЗ- голова комісії ОСОБА_9; головного інспектор інспекторського управління Головного штабу полковника міліції ОСОБА_10; головного оперуповноваженого - інспектора ДВБ, підполковника міліції ОСОБА_20; головного інспектора відділу психологічного забезпечення ДКЗ, підполковника міліції ОСОБА_21 ; головного інспектора інспекторського управління Головного штабу, підполковника міліції ОСОБА_13; старшого оперуповноваженого в ОВС ДВБ, підполковника міліції ОСОБА_14; заступника начальника відділу ДВБ ОСОБА_22; головного інспектора інспекторського управління Головного штабу, підполковника міліції ОСОБА_23 ; головного інспектора інспекторського управління Головного штабу, підполковника міліції ОСОБА_6; головного інспектора управління інспекції з особового складу ДКЗ, підполковника міліції ОСОБА_24; головного інспектора управління інспекції з особового складу ДКЗ, підполковника міліції ОСОБА_15; старшого оперуповноваженого в ОВС ДВБ, майора міліції ОСОБА_16; головного інспектора управління інспекції з особового складу ДКЗ, майора міліції ОСОБА_17

В свою чергу, завірили складений висновок службового розслідування лише частина членів зазначеної комісії, а саме: начальник відділу психологічного забезпечення управління соціально-гуманітарної та психологічної роботи ДКЗ- голова комісії ОСОБА_9; головний інспектор інспекторського управління Головного штабу полковника міліції ОСОБА_10; головного оперуповноваженого - інспектора ДВБ, підполковника міліції ОСОБА_20; головний інспектор інспекторського управління Головного штабу, підполковник міліції ОСОБА_13; старший оперуповноваженого в ОВС ДВБ, підполковник міліції ОСОБА_14; заступник начальника відділу ДВБ ОСОБА_22; головного інспектора інспекторського управління Головного штабу, підполковника міліції ОСОБА_23 ; головний інспектор інспекторського управління Головного штабу, підполковник міліції ОСОБА_6; головний інспектор управління інспекції з особового складу ДКЗ, підполковник міліції ОСОБА_24; головний інспектор управління інспекції з особового складу ДКЗ, підполковник міліції ОСОБА_15; старший оперуповноважений в ОВС ДВБ, майор міліції ОСОБА_16; головний інспектор управління інспекції з особового складу ДКЗ, майор міліції ОСОБА_17 Решта членів висновків Акту не завірила. При цьому, в матеріалах справи відсутня окрема думка інших членів комісії, які не завірили відповідний висновок, чи інші відомості щодо причин такого не підписання, що дає підстави вважати, що вказана обставина була зумовлена з їх незгодою з обставинами та відомостями викладеними в такому висновку.

Жодних пояснень з даного приводу відповідачами не надано.

Відтак, колегія суддів зазначає, що відповідачами не лише не доведено у відповідності до ч.1 та ч.2 ст.71 КАС України, вчинення позивачем дій, які, згідно п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, є підставою для звільнення, але й недодержано процедуру проведення службового розслідування, яке покладене в основу такого звільнення ОСОБА_3

Крім того, враховуючи встановлену в ході судового розгляду даної справи протиправність звільнення позивача із займаної посади, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога про стягнення на його користь грошового забезпечення за час вимушеного прогулу також є обґрунтованою.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на що, підстави для її задоволення відсутні.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 червня 2015 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 29 вересня 2015 року.

.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Шостак О.О.

ОСОБА_25С