Ухвала суду № 51659640, 29.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2521/15 Головуючий у 1-й інстанції: Скрипка І.М. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

29 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Романчук О.М.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційна скарга Київської митниці Державної фіскальної служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2015 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010», звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості №125130005/2014/610123/2 від 22 грудня 2014 року і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22 грудня 2014 року №125130005/2014/00229.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 липня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог відмовити. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 липня 2015 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що обґрунтування митниці базуються на формальних підставах відмови у визнанні митної вартості товару за основним методом. Відповідач не довів належними та достатніми доказами наявність підстав для витребування додаткових документів. Київська міська митниця також не надала доказів існування обмежень для визначення митної вартості задекларованих товарів за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, як і доказів неможливості визначення митної вартості на підставі поданих товариством документів. До того ж, у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відсутнє обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом.

Таким чином суд дійшов висновку, що таке рішення не відповідає положенням частини 2 статті 55 Митного кодексу України та вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Митний орган не довів і неможливості застосування попередніх методів для визначення митної вартості, зважаючи на наявність інформації про митні оформлення аналогічних товарів, у зв'язку із чим безпідставно визначив таку вартість за резервним методом.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 27 червня 2013 року між компанією GITI Tire Global Trading Pte. Ltd. (постачальник) та ТОВ «Дельта-2010» (дистриб'ютор) укладено контракт №G-D/2013-0627, відповідно до якого постачальник продає, а дистриб'ютор купує шини (вантажні та легковантажні з радіальною конструкцією каркасу) на умовах поставки CIF, відповідно до Інкотермс 2010.

Згідно із пунктом 9 контракту ціна періодично погоджується між сторонами, після чого постачальник готує проформу інвойс, яка письмово підтверджується дистриб'ютором.

Загальна вартість контракту орієнтовно складає 35000000,00 доларів США (пункт 10 контракту).

У відповідності до пункту 11 контракту дистриб'ютор зобов'язаний сплатити постачальнику 100% передоплати від загальної вартості кожної партії товару, як вказано в рахунку, виставленому на кожну партію товару.

22 грудня 2014 року товариством «Дельта-2010» заявлено до митного оформлення за електронною митною декларацією №125130005/2014/550456 товар «шини пневматичні гумові нові для вантажних автомобілів», країна виробництва - Китай, торгівельна марка - GT RADIAL, виробник - Giti Tire Company LTD, які ввезені на підставі названого контракту №G-D/2013-0627 від 27 червня 2013 року.

На підтвердження заявленої митної вартості товару, разом із митною декларацією №125130005/2014/550447 від 22 грудня 2014 року, до митного органу подано наступні документи (що стверджувалось позивачем і підтверджується наявними у матеріалах справи доказами):

- картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами 125/2012/0001072 від 17 березня 2014 pоку;

- міжнародну автомобільну накладну CMR №7174 від 20 грудня 2014 pоку;

- коносамент (Bill of Lading) FCJH045365 від 17 листопада 2014 року;

- платіжне доручення в іноземній валюті (що підтверджує вартість товару) №399 від 20 листопада 2014 року;

- довідку - підтвердження вартості перевезення товару (транспортні витрати) від 20 листопада 2014 року;

- прайс-лист виробника від 18 листопада 2014 pоку;

- рахунок-фактуру (інвойс) №FJ 1405032В від 4 листопада 2014 року;

- пакувальний лист б/н від 4 листопада 2014 року;

- страховий поліс PYIE201434010200Е03872 від 17 листопада 2014 року;

- контракт (зовнішньоекономічний договір) № G-D/2013-0627 від 27 червня 2013 року;

- сертифікат відповідності UA1.009.0005493-14 від 30 січня 2014 року;

- інформацію про радіологічний контроль товару №2761 від 17 листопада 2014 року;

- сертифікат про походження товару форми A G143502000430968 від 17 листопада 2014 року;

- копію митної декларації країни відправлення №350120140014839116 від 7 листопада 2014 року.

Митним органом, після опрацювання таких документів, повідомлено позивача в електронному вигляді про необхідність подання наступних додаткових документів, що підтверджують митну вартість товару, згідно із статтею 53 Митного кодексу України: виписки з бухгалтерської документації і висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією.

На виконання вимог митного органу щодо надання додаткових документів, товариством «Дельта-2010» 22 грудня 2014 року надано:

- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №4279 від 16 грудня 2014 року;

- бухгалтерські документи від 22 грудня 2014 року.

Однак, після подання перерахованих документів, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №125130005/2014/610123/2 від 22 грудня 2014 року, у якому застосовано резервний метод визначення митної вартості товару (митна вартість, заявлена ТОВ «Дельта-2010» за І методом - 43990,80 доларів США, ціна після коригування 49517,15 доларів США).

Підстави визначення митної вартості за резервним методом вказано у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, а саме: «метод за ціною договору не застосовується тому, що у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності та не містяться всі відомості щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів (експертний висновок не враховує аналіз цін виробників аналогічної продукції на ринку; не враховані всі витрати до кордону України відповідно до рахунку на перевезення). Методи за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовані у зв'язку з невиконанням вимог статей 59-60 Митного кодексу України; методи згідно із статтями 62-63 Митного кодексу України не застосовуються у зв'язку з відсутністю інформації щодо ціни складових для визначення за даними методами. Резервний метод був використаний з урахуванням інформації, наявної в митному органі, щодо митного оформлення товарів за МД від 21 листопада 2014 року №125130005/2014/549284.».

Разом із рішенням про коригування митної вартості митним органом складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22 грудня 2014 року №125130005/2014/00229, згідно з якої позивачу повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів.

Вважаючи зазначені рішення та картку протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно із положеннями статей 49 і 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до частини першої статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

В ч. 2 ст.53 Митного кодексу України наведено перелік документами, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною 3 цієї статті обумовлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно з ч. 4 ст. 53 МК України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) додатково визначені документи.

Вказані норми кореспондуються з п. 2 ч. 5 ст. 54 МК України, яким передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного суду України від 31.03.2015 у справах № 21-127а15 та № 21-53а15 (номери рішень в Єдиному державному реєстрі - 43831987, 43801781), яка підлягає обов'язковому врахуванню на підставі положень ч. 2 ст. 161 та ст. 244-2 КАС України.

Здійснивши аналіз наданих позивачем при розмитненні товару документів убачається, що такі документи не мали викликати у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності обчислення позивачем митної вартості імпортованого товару, оскільки документи мали оцінюватися в сукупності.

Зокрема, є непереконливим посилання відповідача на таку обставину як ненадання позивачем рахунку-проформи, оскільки за приписами п. 3 ч. 2 ст. 53 МК України такий документ надається у разі, якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу. З аналізу ж контакту №G-D/2013-0627 від 27.06.2013 вбачається, що поставлений за ним товар передавався позивачеві саме у власність.

Доказів зворотного митним органом під час апеляційного розгляду справи суду не надано.

Матеріали справи свідчать, що позивачем при розмитненні товару був наданий рахунок-фактура (інвойс) FJ1405032В від 04.11.2014, який в достатній мірі підтверджує фактичну вартість партії товару, а лише посилання відповідача на положення контракту щодо підтвердження ціни товару саме проформою інвойсом, свідчить про формальний підхід митного органу до аналізу наданих декларантом документів, без дослідження їх змісту.

Більш того, в самому ж контракті сторони передбачили, що будь-яке порушення постачальником умов будь-якої проформи інвойсу не надає дистриб'ютору право вважати даний договір розірваним (п.8), а 100% передоплата здійснюється дистриб'ютором саме на підставі відповідного рахунку (інвойсу), виставленого на кожну окрему партію товару (п. 11).

Також твердження відповідача про необхідність надання позивачем документів на підтвердження транспортних та страхових витрат не відповідають договірним умовам поставки товару за правилами CIF Інкотермс 2010, відповідно до яких такі витрати несе постачальник та включає їх у вартість товару.

При цьому, є безпідставними посилання митного органу на те, що обґрунтовані сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей виникли у нього у зв'язку з тим, що в прайс-листі виробника товару від 18.11.2014 №б/н та митній декларації країни відправлення №350120140014839116 від 07.11.2014 зазначено, що товар поставляється на умовах FOB (за якими витрати по страхуванню та транспортуванню товару покладаються на покупця), оскільки договірними умовами передбачена поставка товару, саме, за правилами CIF, а позивач не може нести відповідальність за відображення його постачальником у виписаних ним документах інформації, яка відрізняється від закріплених в договорі умов.

Крім того, судом вірно зауважено, що як прайс-лист виробника товару від 18.11.2014 №б/н, так і митна декларація країни відправлення №350120140014839116 від 07.11.2014 складені не контрагентом позивача за контрактом - GITI Tire Global Trading Pte. Ltd., а GITI TIRE (FUJIAN) COMPANY LTD., який є заводом (виробничою потужністю) постачальника, не веде будь-якої комерційної діяльності (згідно заяви GITI Tire Global Trading Pte. Ltd.), а тому відображені ним показники у власних документах не можуть впливати на визначення митної вартості товару, імпортованого позивачем.

З тих самих підстав є непереконливими посилання відповідача на розбіжності в номерах контракту та вартості партії товару, які відображені в експортній митній декларації, як на підставу для виникнення обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей.

Враховуючи наведені вище обставини та доводи, суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції, що підстав для витребування у ТОВ "Дельта-2010" додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України, для підтвердження митної вартості імпортованого товару у відповідача не було.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач надав відповідачу повний пакет документів для визначення митної вартості товару за ціною договору та проведення розмитнення, а тому є вірним висновок суду першої інстанції, що твердження відповідача що у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності є неправомірним та необґрунтованим.

З аналізу частини першої та другої ст. 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Основними документами, які підтверджують митну вартість товару є: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс). якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018--IV "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Всі необхідні документи, які підтверджують задекларовану позивачем митну вартість товару, були надані відповідачу, зокрема: контракт (зовнішньоекономічний договір) №G-D/2013-0627 від 27.06.2013, інвойс (рахунок-фактура) FJ1405032В від 04.11.2014, платіжне доручення в іноземній валюті (що підтверджує вартість товару) №399 від 20.11.2014.

Саме в інвойсі FJ1404976C від 14.10.2014 зазначена кількість, ціна та перелік товару, який був наданий позивачем відповідачу при розмитненні товару.

Крім того, ціна розмитнюваного товару, яка була задекларована позивачем підтверджується не лише інвойсом, а також прайс-листом виробника Б/Н від 18.11.2014, завіреним радою Китаю зі сприяння міжнародній торгівлі (ТПП), та висновком ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 02.12.2014 №4106. Дані документи подавалися декларантом інспектору м/п, але вони не були взяті до уваги.

Також судова колегія апеляційного суду поділяє думку суду першої інстанції при аналізі доводів відповідача, про те, що не підтверджує митну вартість спірних товарів і наданий позивачем висновок ДП "Укрпромзовнішекспертиза" від 02.12.2014 №4106.

Так, в експортному висновку ДП "Укрпромзовнішекспертиза" від 02.12.2014 №4106 вказується, що згідно аналізу комерційних пропозицій підприємств виробників та постачальників відповідної продукції, можна вважати, що рівень цін на автошини, що імпортуються згідно Інвойсу FJ1405032В від 04.11.2014до контракту №G-D/2013-0627 від 27.06.2013, відповідає поточній кон'юктурі ринку. Рівень цін може змінюватись в залежності від якості зазначеного товару, умов оплати, розміру партії, кон'юктурної ситуації на ринку, тощо. Джерела інформації: цінові пропозиції компаній виробників: Xingtai Shine Tire Co. Ltd., Qingdao Goldkylin Industry Product Co. Ltd., Qingdao Tyreway Co., Ltd, Qingdao Sino Combo Imp. And Exp. Co., Ltd., Tirexcelle (Qingdao) Inc, Qingdao Sakura International Trade Co., Ltd, Sinorient Tyre Co., Ltd., Інтернет ресурси: alibaba.com, made-in-china.com.

З викладеного вище вбачається, що зауваження відповідача, що експертний висновок не враховує аналіз цін виробників аналогічної продукції на ринку, не відповідають дійсності, ДП "Укрзовнішекспертиза" провело аналіз цін аналогічної продукції на ринку, що і відображено у висновку від 02.12.2014 №4106.

Отже, ТОВ "Дельта-2010" для підтвердження митного оформлення товару було подано усі документи, які підтверджують вартість товару та усі складові митної вартості, в свою чергу у митного органу не було підстав для коригування митної вартості товарів у зв'язку з наявністю розбіжностей у поданих позивачем документах, які призвели до виникнення сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості.

Крім того, як правильно зауважено судом першої інстанції, відповідачем у справі не доведено правомірності проведення дій щодо можливості застосування інших методів визначення митної вартості товару, окрім резервного.

Відповідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Системний аналіз зазначених норм приводить суд до висновку, що до прийняття рішення про застосування шостого методу, відповідач повинен був провести консультації та інші дії в межах своїх повноважень (зокрема по отриманню документів та відомостей) щодо можливості застосування кожного з 2 по 5 методів, та результатами яких така можливість була б обґрунтовано виключена.

Натомість, як убачається із матеріалів справи, оскаржуване рішення містить формальну відсилку про неможливість застосування 2 - 5 методів визначення митної вартості через відсутність відомостей та без вказівки на вчинені дії щодо цих методів і зокрема - на дії по отриманню необхідних відомостей.

За таких умов, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскаржувані картка відмови та рішення, які опосередковують застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості, - є необґрунтованими.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 липня 2015 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 липня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б. Глущенко

О.М.Романчук

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 29.09.2015 року.

.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Романчук О.М.