Ухвала суду № 51659615, 24.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7052/15 Головуючий у 1-й інстанції: Добрівська Н.А. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

24 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Оліщук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної міграційної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної міграційної служби України та просила визнати протиправним рішення відповідача від 16.02.2015 року про відмову в продовженні строку перебування на території України та зобов'язати Державну міграційну службу України продовжити їй строк перебування на території України у зв'язку з наявністю підстав для отримання дозволу на імміграцію в Україну.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 червня 2015 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Державної міграційної служби України від 16 лютого 2015 року про відмову ОСОБА_1 в продовженні строку перебування на території України; зобов'язано Державну міграційну службу України повторно розглянути заяву громадянки Ефіопії ОСОБА_1 про продовження строку перебування на території України та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, викладених у даній постанові. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що оскаржуване рішення було винесено на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Сторони в судове засідання не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін. Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 21 січня 2015 року позивачка, - громадянка Демократичної Республіки Ефіопії ОСОБА_1, звернулась до Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві із заявою про продовження строку перебування на території України. Підставою для подальшого перебування в Україні зазначила необхідність внесення змін до свідоцтва про шлюб, після чого у неї з'явиться підстава для отримання дозволу на імміграцію, як дружини іммігранта, у зв'язку з чим відповідачем було продовжено їй строк перебування на території України до 26.01.2015.

22 Січня 2015 року на адресу Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України був направлений пакет документів для продовження позивачці строку перебування на території України.

Однак, 16 лютого 2015 року відповідачем прийнято рішення про відмову в продовженні строку тимчасового перебування на території України громадянці Ефіопії ОСОБА_1 на підставі підпункту 6 пункту 10 Порядку продовження строку передування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.05.2012 року за №150, оскільки, на переконання міграційного органу, позивачкою не підтверджено належним чином факт перебування її у шлюбі з іммігрантом, - громадянином Ефіопії ОСОБА_2.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача щодо відсутності документів, що підтверджують факт перебування у шлюбі з іммігрантом є недоведеними, а рішення, прийняте на підставі таких висновків - передчасним.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Процедура продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України визначаються Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року №150 (далі - Порядок №150).

У відповідності до пункту 5 Порядку №150 строк перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, паспортні документи або документи, що підтверджують особу без громадянства, яких зареєстровано посадовою особою Держприкордонслужби, продовжується територіальними органами або підрозділами ДМС.

Підпунктом 1 пункту 6 Порядку №150 встановлено, що строк перебування іноземців та осіб без громадянства на території України продовжується у разі, коли вони прибули за короткостроковою візою, а також з держав з безвізовим порядком в'їзду за наявності обґрунтованих підстав (лікування, вагітність чи пологи, догляд за хворим членом родини, оформлення спадщини, подання заяви про отримання дозволу на імміграцію чи набуття громадянства України, тощо) та за умови подання підтверджувальних документів - на період існування таких підстав, але не більш як 180 днів з дати останнього в'їзду в Україну.

Згідно пункту 7 Порядку №150 рішення про продовження строку перебування іноземців та осіб без громадянства на території України понад встановлені цим Порядком строки приймається керівником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником у разі подання заяви про отримання дозволу на імміграцію чи набуття громадянства України та наявності підстав, які не дають змоги виїхати з України, відповідно до статті 22 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а також Головою ДМС або його заступником в інших випадках за умови подання підтверджувальних документів.

За правилами, встановленими пунктом 8 Порядку №150 заяви про продовження строку перебування на території України подаються іноземцями та особами без громадянства і приймаючою стороною не раніше ніж за десять та не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення такого строку до територіальних органів або підрозділів ДМС за місцем проживання.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, рішення про відмову в продовженні громадянці Ефіопії ОСОБА_1 строку перебування на території України прийнято керівництвом ДМС на підставі підпункту 6 пункту 10 Порядку №150, який передбачає, що рішення про відмову в продовженні строку перебування іноземця та особи без громадянства на території України приймається в разі, коли є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець та особа без громадянства мають інші, ніж заявлені у заяві, підстави та мету перебування в Україні або вони не подали відповідного підтвердження, а саме: заявницею не надано документів, що підтверджують факт перебування у шлюбі з іммігрантом чи подання позову до суду щодо підтвердження цього факту.

Водночас, з письмових доказів, наявних в матеріалах справи, вбачається, що 12 січня 2013 року між громадянкою Ефіопії ОСОБА_1 і громадянином Ефіопії ОСОБА_2 було укладено шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис за №7 від 13.01.2013 та видано свідоцтво про шлюб. Шлюб було зареєстровано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції.

Однак, за твердженням позивачки, працівником органу міграційної служби при прийнятті документів на продовження терміну її перебування на території України було повідомлено про наявність невідповідностей у свідоцтві про шлюб в частині зазначення прізвища, ім'я та по-батькові її чоловіка. В зв'язку з чим ОСОБА_1 звернулась до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану в місті Харкові реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції із заявою про внесення змін до актового запису про шлюб №07 від 12.01.2013, однак листом від 03.01.2015 їй було відмовлено у внесенні відповідних виправлень.

В подальшому ОСОБА_1 була змушена звернутись до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просила зобов'язати Відділ державної реєстрації актів цивільного стану в місті Харкові реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції внести зміни в актовий запис про укладення шлюбу №07 від 12.01.2013 між нею та ОСОБА_2 (зазначеним в актовому записі як ОСОБА_2).

За наслідками судового розгляду справи Харківським окружним адміністративним судом 17 березня 2015 року було винесено постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено та зобов'язано Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції внести відповідні зміни до актового запису про шлюб.

15 Квітня 2015 року на підставі вищеозначеного судового рішення Відділом державної реєстрації актів цивільного стану в місті Харкові реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції було видане нове свідоцтво про шлюб із корективами, внесеними в актовий запис про шлюб №07 від 12 січня 2013 року.

Вказані обставини засвідчують наявність у позивачки поважних причин пропуску строку надання документів для продовження строку перебування на території України.

Разом з тим, матеріали особової справи ОСОБА_1 містять копію свідоцтва про шлюб, а також копію нотаріально засвідченої 19.01.2015 заяви ОСОБА_2, яким взято на себе зобов'язання із сплати всіх витрат його дружини - ОСОБА_1.

При цьому, відповідачем жодних рішень з приводу їх недійсності та/або невідповідності вимогам законодавства в ході судового розгляду даної справи надано не було.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду перщої інстанції та вважає висновки відповідача щодо відсутності документів, що підтверджують факт перебування у шлюбі з іммігрантом чи подання позову до суду щодо підтвердження цього факту є недоведеними, а оскаржуване рішення, - передчасним.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на що, підстави для її задоволення відсутні.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.

Керуючись ст.ст. 41,160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної міграційної служби України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 червня 2015 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 29 вересня 2015 року.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Шостак О.О.

Мамчур Я.С