Ухвала суду № 51659438, 22.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/3826/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

22 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Губської Л.В., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу концерну «Техвоєнсервіс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області до концерну «Техвоєнсервіс» про стягнення коштів з рахунків платника,

В С Т А Н О В И Л А:

Державна податкова інспекція у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до концерну «Техвоєнсервіс» про стягнення до бюджету коштів з рахунків у банках, обслуговуючих відповідача у розмірі 119 391,49 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вищевказаним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, концерн «Техвоєнсервіс» зареєстрований з 21.07.2005 р. № 10731020000005036 та взятий на податковий облік у ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві з 22.07.2005 р. за № 03-14797.

Також, відповідач перебуває на обліку за неосновним місцем обліку у ДПІ у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області.

Так, концерном «Техвоєнсервіс» не сплачено податкові зобов'язання з земельного податку, що самостійно визначені на підставі податкових декларацій з плати за землю за 2014 рік, у зв'язку з чим виник податковий борг перед бюджетом в розмірі 706 011,60 грн.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, залишок несплаченого грошового зобов'язання із земельного податку складає 117 413,00 грн. з урахуванням коштів у розмірі 235 439,45 грн., вже стягнутих постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.06.2013 р. у справі № 826/7255/13-а та у розмірі 704 101,96 грн., з яких податковий борг становить 353 159,15 грн., стягнутих постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.10.2014 р. у справі № 826/12262/14.

Також, судом першої інстанції встановлено, що згідно довідки (форма № 4-ОПП) від 02.02.2015 р. № 1513061400835 філію Концерну «Техвоєнсервіс» «Львівський автомобільний ремонтний завод» взято на облік як платника податків у ДПІ у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області 30.08.2006 р. за № 7156.

Так, за час здійснення діяльності вказаної філії виник податковий борг перед бюджетом, який станом на час звернення з цим позовом до суду становить 1 031 617,87 грн. та складається частково, зокрема, з земельного податку - 626 355,50 грн.

При цьому, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.04.2011 р. по справі № 2а-1815/11/1370 задоволено позов військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі ДПІ у Личаківському районі м. Львова до Концерну «Техвоєнсервіс» в особі філії «Львівський автомобільний ремонтний завод» про стягнення земельного податку в розмірі 302 744,69 грн.

Також, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.10.2014 р. по справі № 826/12262/14 задоволено позов ДПІ у Личаківському районі м. Львова про стягнення з Концерну «Техвоєнсервіс» коштів з рахунків у банках у розмірі 704 101,96, з них податковий борг Концерну «Техвоєнсервіс» в особі філії «Львівський автомобільний ремонтний завод» становить 350 942,81 грн.

Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем, залишок несплаченого відповідачем в особі філії Концерну «Техвоєнсервіс» «Львівський автомобільний ремонтний завод» грошового зобов'язання становить 1 978,49 грн.

Оскільки Філія Концерн «Техвоєнсервіс» «Львівський автомобільний ремонтний завод» не є юридичною особою, у зв'язку з чим податковий борг стягується з Концерну «Техвоєнсервіс».

Таким чином, за відповідачем рахується заборгованість з земельного податку в загальному розмірі 119 391,49 грн., проте в добровільному порядку вказана заборгованість концерном «Техвоєнсервіс» сплачена не була.

Вказані обставини зумовили необхідність звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог, при цьому виходив з обґрунтованості та правомірності заявленої до стягнення суми боргу.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пунктом 287.3 ст. 287 цього Кодексу передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

За визначенням ПК України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (14.1.175 п. 14.1 ст. 14).

Пунктом 38.1 ст.38 Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

В порушення вищевказаних вимог Податкового кодексу України відповідач, у строки визначені законодавством, не сплатив в повному обсязі узгоджену суму податкового зобов'язання.

Згідно п. 59.1. ст. 59 ПК України у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання в установлені строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу.

Відповідно до ст. 58.3 ПК України податкова вимога вважається надісланою платнику податків, якщо її передано посадовій особі такого платника під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем винесено податкові вимоги від 06.03.2012 р. № 295, від 05.11.2009 р. № 1/865, від 10.12.2009 р. № 2/934, які вручено платнику податків.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з п. 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Ст. 20 ПК України передбачено, зокрема, право контролюючого органу звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача податкового боргу, який на час розгляду справи у суді не був погашений, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.

В своїй апеляційній скарзі концерн «Техвоєнсервіс», як на підставу для скасування оскаржуваної постанови, посилається на порушення судом першої інстанції вимог процесуального закону щодо неналежного повідомлення його про час та місце судового засідання, в результаті чого він був позбавлений можливості надати пояснення та докази по справі. Так, як вбачається з матеріалів справи, повідомлення про інформування відповідачів дійсно відсутні, що є процесуальними порушеннями. Разом з тим, колегія суддів не відносить дані порушення до тих, що призвели до неправильного вирішення справи. До того ж, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач був своєчасно повідомлений про час і місце апеляційного розгляду справи, що надавало йому можливість реалізувати свої права і інтереси на участь у судовому засіданні під час апеляційного розгляду справи.

Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції та встановлених обставин справи.

При цьому, з дослідженої колегією суддів апеляційної скарги не вбачається доводів того, у чому полягає порушення норм процесуального права при розгляді позовної заяви по суті заявлених вимог.

Разом з тим, матеріали справи містять достатньо письмових доказів наявності у відповідача податкової заборгованості з земельного податку у розмірі 119 391,49 грн.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу концерну «Техвоєнсервіс» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Губська Л.В.

Федотов І.В.