Ухвала суду № 51659300, 23.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15968/15 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

23 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Карпушової О.В, Кобаля М.І.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Фарби України» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.08.2015 року по справі за поданням Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Фарби України» про зупинення видаткових операцій, -

В С Т А Н О В И Л А :

ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС в м. Києві звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ТОВ «ВКФ «Фарби України» про зупинення видаткових операцій на всіх розрахункових рахунках у банках.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.08.2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТОВ «ВКФ «Фарби України» подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні подання. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію з огляду на слідуюче.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом винесено податкову вимогу від 03.08.2015 року № 8827-23, якою визначено, що станом на 02.08.2015 року сума заборгованості відповідача складає - 978292,22 грн., в тому числі: основний платіж - 651003,18 грн.; штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 166148,00 грн.; пеня - 161141,04 грн.

03.08.2015 року позивачем прийнято рішення про опис майна у податкову заставу № 1688/26-58-23-01-23, яке 03.08.2015 року об 15 год. 31 хв. вручено директору ТОВ «ВКФ «Фарби України».

Також, податковим керуючим ОСОБА_3 03.08.2015 року вручено директору ТОВ «ВКФ «Фарби України» ОСОБА_4 (особисто) рішення про опис майна в податкову заставу та 05.08.2015 року складено акт про відмову платника податків від опису майна у податкову заставу.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для зупинення видаткових операцій по банківських рахунках відповідача, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пп. 20.1.32 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом. Строк, на який можуть бути зупинені видаткові операції, визначається судом, але не більше двох місяців.

Пункт 91.3 ст. 91 Податкового кодексу України встановлює, що податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди контролюючого органу (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.

Відповідно до пп. 14.1.155 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

Обов'язок проведення сплати податкових зобов'язань платниками податків у встановлені строки визначено п. п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, згідно якого платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає йому податкову вимогу.

За п. 87.2 ст. 87 ПК України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Нормами п. 88.1 ст. 88 вказаного Кодексу встановлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

При цьому, право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення (п. 88.2 ст. 88 Податкового кодексу України).

Згідно п. 89.2 ст. 89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У відповідності до п. 89.3 ст. 89 Податкового кодексу України майно, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

Пунктом 89.4 ПК України визначено, що у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу. Контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов'язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу. Зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та заборона відчуження таким платником податків майна діють до дня складення акта опису майна платника податків у податкову заставу податковим керуючим або акта про відсутність майна, що може бути описано у податкову заставу, або погашення податкового боргу в повному обсязі. Податковий керуючий не пізніше робочого дня, що настає за днем складення цих актів, зобов'язаний надіслати банкам, іншим фінансовим установам, а також платнику податків рішення про складення актів, яке є підставою для поновлення видаткових операцій та скасування заборони на відчуження майна.

Відповідно до пп.20.1.31 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов'язань платника податків, погашення податкового боргу), та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом.

За таких обставин, оскільки законні вимоги ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві станом на час внесення подання відповідачем не виконано, документи для опису активів не надано, доступу до опису майна не забезпечено, заходи щодо здійснення опису майна боржника не призвели до виконання його обов'язків як платника податків та реалізації функцій та повноважень податкового керуючого, останнім на підставі п. 89.4 ст. 89 ПК України та п. 3.7 розділу ІІІ Порядку № 578 05.08.2015 року правомірно складено акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу № 19 за формою, що передбачена Порядком застосування податкової застави органами доходів і зборів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів від 10.10.2013 року № 572.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволенні подання, адже застосування такого забезпечення зобов'язань як зупинення видаткових операцій платника податку шляхом накладення арешту на кошти є наслідком невиконання таким платником податку законних вимог податкового керуючого, та єдиним можливим способом забезпечення зобов'язань при безпідставному недопуску працівників податкового органу на підприємство.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02.03.2015 року у справі № К/800/55148/13.

В своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою те, що податковий керуючий з метою опису майна у податкову заставу прибув до відділу продажу (за адресою: м. Київ, вул. Новоукраїнська, 24-а), а не за місцезнаходженням товариства (м. Київ, вул. Пироговського, 19, корпус 6).

Зазначені доводи колегія суддів оцінює критично, оскільки рішення про опис майна від 03.08.2015 року було отримано самим директором ТОВ «ВКФ Фарби України» 03.08.2015 року о 15 год. 31 хв., що підтверджується особистою розпискою (а.с. 26). Тому в даному випадку не має значення за якою із адрес (фактичною чи юридичною) було вручено дане рішення, адже факт допуску до опису майна не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду, що вказує на перешкоджання посадовим осам контролюючого органу в обстеженні територій та приміщень позивача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Фарби України» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.08.2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Кобаль М.І.

Карпушова О.В.