Постанова № 51659277, 22.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 711/2896/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Позарецька С.М.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про визнання протиправними дій і бездіяльності, зобов'язання здійснити перерахунок державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 червня 2015 року,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулася у суд із адміністративним позовом до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради, у якому просила визнати протиправною бездіяльність останнього по виконанню пунктів 43, 45 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1751 від 27.12.2001, а саме: щодо ненадання чи направлення їй повідомлення про призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку із зазначенням підстав прийняття такого рішення, а також не роз'яснення законодавства про призначення та виплату цієї допомоги, визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати їй такої допомоги за період з 24.04.2013 по 01.04.2015 і зобов'язати його здійснити перерахунок і виплату цієї допомоги у розмірі, визначеному статтею 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» за вказаний період, з урахуванням проведених виплат.

Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 червня 2015 року позовні вимоги про визнання протиправними дій щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 24 квітня 2013р. по 30 червня 2014р. та зобов'язання здійснити за вказаний період перерахунок та виплату цієї допомоги у розмірі, визначеному ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» за період з 24 квітня 2013 року по 30 червня 2014 року, - залишено без розгляду. У решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягають частковому задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з таких підстав.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив із того, що стосовно вимог, заявлених за період до 30 червня 2014 року включно, позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, а, починаючи з 01 липня 2014 року позивачу правомірно припинено виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у зв'язку з набранням чинності відповідними положеннями Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні».

Проте, з такими висновками суду не можна погодитися.

Колегією суддів установлено, що ОСОБА_2 є матір'ю малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 д.н., та, починаючи з 24.04.2013 до 01.07.2014, отримувала допомогу по догляду за цією дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 130,00 грн щомісячно, призначену відповідно до статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

У березні 2015 року позивач зверталась до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради і просила здійснити перерахунок зазначеної допомоги з дати її призначення відповідно до ст. ст. 29, 34, 42, 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю та втратами, зумовленими похованням» і виплачувати її у розмірі, який є не меншим за прожитковий мінімум для працездатної особи. Також, позивач просила повідомити їй обставини, через які її не було повідомлено у встановлений законом строк про призначення відповідної допомоги.

Однак, листом від 06.03.2015 №К-72/28-1/01-20 відповідач відмовив позивачу у здійсненні такого перерахунку, посилаючись на те, що нарахування й проведення виплат їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до 30.06.2014 здійснювалось відповідно до Закону України «Про держану допомогу сім'ям з дітьми» та Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1751, а з 01.07.2014 відповідні виплати припинені у зв'язку з набранням чинності відповідних положень Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні». Тобто, відповідач стверджує, що ним не допущено порушень норм чинного законодавства по відношенню до позивача. Крім того, відповідач зазначив, що при зверненні за призначенням відповідної допомоги позивач повідомлялась про дату її отримання, а тому надсилати окреме повідомлення не було необхідності.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо надання й направлення їй повідомлення про призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку із зазначенням підстав прийняття такого рішення, а також щодо роз'яснення законодавства про призначення та виплату цієї допомоги, діями з приводу проведення її виплат та припинення таких, позивач звернулась у суд.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Як установлено судом, ОСОБА_2 оскаржує бездіяльність відповідача щодо надання й направлення їй повідомлення про призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку із зазначенням підстав прийняття такого рішення, а також щодо роз'яснення законодавства про призначення та виплату цієї допомоги, дії щодо проведення їй виплат допомоги за період з 24.04.2013 по 01.04.2015 та щодо припинення таких.

Відповідно до положень частини 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За приписами вказаної норми, початком перебігу вищевказаного строку звернення до суду визнається день, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Колегія суддів зазначає, що оскільки допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є щомісячною, позивач мала дізнатись про порушення своїх прав та інтересів діями відповідача у момент отримання цієї допомоги, тобто ще з квітня 2013 року.

Із матеріалів справи вбачається, що до адміністративного суду позивач звернулась 01 квітня 2015 року.

Таким чином, в частині вимог за період з 24 квітня 2013 року по 30 жовтня 2014 року включно, позивачем пропущено встановлений строк звернення до суду. До вказаних вимог також належать вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо надання й направлення їй повідомлення про призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку із зазначенням підстав прийняття такого рішення, а також щодо роз'яснення законодавства про призначення та виплату цієї допомоги, про обставини, які позивач вважає протиправною бездіяльністю відповідача, вона дізналась при призначенні відповідної допомоги (тобто, у квітні 2013 року).

Положеннями частини 1 статті 100 КАС України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Ураховуючи відсутність в матеріалах справи доказів поважності причини пропущення строку звернення позивача з вимогами, що виходять за межі шестимісячного строку, встановленого ст. 99 КАС України, колегія суддів доходить висновку про необхідність залишення без розгляду вищезазначених вимог.

При цьому, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, дійшовши правильного висновку про пропущення позивачем строку звернення до суду без поважних причин, припустився помилки у визначенні періоду, за який вимоги позивача підлягають залишенню без розгляду.

Також, судом помилково вирішене питання про застосування наслідків пропуску строку звернення до адміністративного суду у прийнятій за наслідками розгляду спору постанові, адже частина 1 статті 100 КАС України вказує на те, що це питання вирішується ухвалою суду.

Таким чином, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки судом допущено порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання щодо розгляду вимог позивача.

Обговорюючи вимоги позивача про визнання протиправними дій та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок і виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, визначеному статтею 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», за період з 01.10.2014 по 01.04.2015, колегія суддів зазначає наступне.

Станом на день призначення позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідне призначення було передбачене статтею 3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

До 01.01.2008 року (дати набрання чинності Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України») правовідносини щодо виплати вказаної допомоги регулювалися Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими Законами.

Відповідно до статті 15 Закону «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Відповідно до статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені зміни до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням». Зокрема, змінами до статті 13 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» його дію поширено на застрахованих осіб, статтю 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» викладено в наступній редакції: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130,00 гривень», а із Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» було виключено статті 40-44.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 визнано неконституційними низку положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», в тому числі й пункт 25 розділу II вказаного Закону щодо виключення статей 40-44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Таким чином, з часу проголошення вказаного рішення відновили свою дію вищезазначені положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Оскільки, пунктом 2 розділу ІІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31.12.2008, з 01.01.2009 року статті 13, 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» також відновили попередню редакцію.

Відповідно до частини 2 статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за Законами України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» призначалась і здійснювалась у розмірах і в порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 22 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751, передбачено, що відповідно до статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між: з 01.01.2008 року - 50 відсотками, з 01.01.2009 року - 75 відсотками, з 01.01.2010 року - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш як 130,00 грн.

У зв'язку з тим, що положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» не визнано неконституційними та не скасовано, у 2010 році допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначалась та виплачувалась у відповідності до пункту 22 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми.

Оскільки Закон України «Про Державний бюджет на 2010 рік» діяв лише у 2010 році, з 01.01.2011 правовідносини щодо нарахування вказаної допомоги регулюються Законами України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», а положення Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми в тій частині, в якій вони суперечать вказаним законам, застосовуватися не можуть.

Спірні правовідносини між сторонами по справі склались в період з 01 жовтня 2014 року по 01 квітня 2015 року.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» не встановлювався інший, ніж у Законах України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а тому у відповідача виник обов'язок здійснювати виплату такої у розмірах, передбачених вищевказаними законами.

Наведена позиція суду апеляційної інстанції узгоджується із висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 25.12.2012 (справа № 21-410а12), від 11.12.2012 (справа № 21-300а12).

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 7 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», який набрав чинності з 01 липня 2014 року, із Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» виключено розділ IV «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку».

Проте, діючими залишились норми статей 42, 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», які визначають право застрахованої особи (одного з батьків дитини, усиновителя, баби, діда, іншого родича або опікуна), яка фактично здійснює догляд за дитиною, на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також встановлюють розмір цієї допомоги, який не повинен бути меншим за розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Зазначені норми діяли до витрати чинності зазначеним Законом - до 31.12.2014 включно. З 01.01.2015 цей Закон визнано таким, що втратив чинність, згідно пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» №77-VIII від 28.12.2014. Тому, вимоги позивача за період, починаючи з 01.01.2015 задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1, 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно, розсудливо та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Зважаючи на те, що чинним в період з 01.10.2014 по 31.12.2014 законодавством передбачено право позивача на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, який не повинен бути меншим за розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом, відмовляючись здійснювати вказані виплати в зазначеному розмірі, відповідач порушив право позивача та діяв з порушенням Конституції та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Таким чином, відмовляючи у задоволенні позову в цій частині вимог, місцевий суд порушив норми матеріального права.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, а саме: визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у проведенні позивачу перерахунку й виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, визначеному статтею 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», за період з 01.10.2014 по 31.12.2014 та зобов'язання суб'єкта владних повноважень здійснити відповідний перерахунок і виплату позивачу цієї допомоги. Решта позову, крім вимог, залишених без розгляду, не підлягає задоволенню.

Оскільки доводи апеляційної скарги частково знайшли підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, оскаржувана постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. А позовна заява залишається без розгляду у зв'язку із пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду без поважних причин, згідно з ч. 1 ст. 203 та п. 9 ч. 1 ст. 155 Кодексу.

Керуючись ст.ст. 155, 160, 195, 197, 198, 202, 203, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 червня 2015 року скасувати.

Адміністративний позов в частині вимог за період з 24 квітня 2013 року по 30 жовтня 2014 року включно залишити без розгляду, у решті - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради щодо відмови у проведенні ОСОБА_2 перерахунку й виплати допомоги по догляду за дитиною - ОСОБА_3 до досягнення нею трирічного віку у розмірі, визначеному статтею 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», за період з 01 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року.

Зобов'язати Департамент соціальної політики Черкаської міської ради здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 допомоги по догляду за дитиною - ОСОБА_3 до досягнення нею трирічного віку у розмірі, не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом, згідно статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», за період з 01 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року.

У решті позову ОСОБА_2 відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М.