Постанова № 51658800, 22.09.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Свергун І.О.

Суддя-доповідач - Сухарьок М.Г.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2015 року справа №812/627/15

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Сухарька М.Г., Казначеєва Е.Г., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 липня 2015 року у справі №812/627/15 за позовом ОСОБА_4 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Луганській області про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Луганській області, в якій просив визнати незаконною бездіяльність відповідача в частині невиплати щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу за травень та червень 2015 року з урахуванням індексації та зобов'язати його нарахувати та виплатити вказану доплату.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 липня 2015 року у задоволенні позову було відмовлено в повному обсязі.

Позивач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції не враховано неправильність застосування відповідачем частини 5 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року №192-VІІІ «Про забезпечення права на справедливий суд» без урахування положень ст.ст. 8, 19, 22, 55, 58, 126 Конституції України.

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому згідно пункту 2 частини першої статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч.1 ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вважає за необхідне у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Указом Президента України від 18.10.2013 №571/2013 ОСОБА_4 було призначено на посаду судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області строком на п'ять років. Наказом голови Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11.11.2013 №84/к позивача прийнято до штату вказаного суду на посаду судді.

Згідно копії розрахункового листа за травень 2015 року розмір суддівської винагороди ОСОБА_4 склав 11556,87грн., у тому числі відпускні - 1608,92грн., оклад суддям - 9473,33грн., індексація прибутку - 474,62грн.; за червень 2015 року - 11680,16грн., у тому числі відпускні - 1959,55грн., оклад суддям - 3045,00 грн., відрядження - 6458,80грн., індексація прибутку - 216,81грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зробив висновок про те, що прикінцеві та перехідні положення Закону України від 12.02.2015 року №192-VІІІ «Про забезпечення права на справедливий суд» не містять положення стосовно збереження за суддями, які були призначені чи обрані на посаду судді до набрання чинності цим законом, права на отримання щомісячної доплати за вислугу років відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності Законом. Крім того, суд першої інстанції посилається на те, що на даний час положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 12.02.2015 року №192-VІІІ «Про забезпечення права на справедливий суд», щодо визначення суддівської винагороди, у тому числі, щодо визначення стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячної доплати за вислугу років, як складової частини суддівської винагороди, умов виплати такої доплати не визнані неконституційними, також відносно них відсутнє офіційне тлумачення Конституційного суду України.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

28.03.2015 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 №192-VIII, яким Закон України «Про судоустрій і статус суддів» викладено у новій редакції.

Розмір суддівської винагороди, її складові, а також визначення стажу роботи судді, у тому числі посади, робота на яких зараховується до стажу роботи на посаді судді, врегульовані статтями 133 і 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон).

Частиною 1 статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно з абзацом першим частини 5 статті 133 Закону, суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

На час призначення позивача на посаду судді діяла редакція Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка передбачала виплату суддям щомісячної доплати за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи до 5 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу (частина 5 статті 129).

Отже спірним у даній справі є питання обмеження прав позивача у отриманні з дня набрання чинності закону України №192-VІІІ, доплати за вислугу років в розмірі 15% посадового окладу, яку він отримував до набрання чинності вказаним законом.

Відповідно до положень частини другої статті 127 Конституції України та статті 53 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обмеженням щодо реалізації особою, яка є суддею, гарантованих Конституцією України прав, є зокрема відсутність права обіймати будь-які інші, крім посади судді, оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої. Також суддя не має права поєднувати свою діяльність із підприємницькою або адвокатською, не може належати до політичної партії чи професійної спілки, виявляти прихильність до них, брати участь у політичних акціях, мітингах, страйках. Відповідно держава встановлює для суддів компенсаційні трудові гарантії, а також гарантує достатній рівень, соціального забезпечення.

Враховуючи зазначене, частиною 5 статті 129 Закону України від 07.07.2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» було встановлено, що суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі 15 відсотків - за наявності стажу роботи до 5 років.

Прикінцеві та перехідні положення Закону №192-VIII не містять положення стосовно збереження за суддями, які на момент набрання ним чинності мали стаж роботи на посаді судді менше 3 років, щомісячної доплати за вислугу років, яку вони отримували відповідно до законодавства, що діяло на день набрання ним чинності.

Відсутність такої норми є обмеженням соціальних гарантій суддів, передбачених Конституцією і законами України, оскільки зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може були звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства. Отже судді, стаж роботи яких на посаді судді, на момент набрання чинності Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» складав менше 3 років, але які отримували щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків, із набуттям чинності вказаним законом, право на отримання такої щомісячної доплати не втрачають, та мають право її отримувати до набуття ними стажу роботи на посаді судді до 3-х років.

На підставі викладеного судова колегія робить висновок, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що відповідно до вимог ст.202 КАС України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового про задоволення позовних вимог ОСОБА_4 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Луганській області про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 липня 2015 року у справі №812/627/15 - задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 липня 2015 року у справі №812/627/15 - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_4 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Луганській області про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

Визнати незаконною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації в Луганській області в частині невиплати судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області Бароніну Денису Борисовичу щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу за травень та червень 2015 року, з урахуванням індексації.

Зобов'язати Територіальне Управління Державної судової адміністрації в Луганській області нарахувати та виплатити судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області Бароніну Денису Борисовичу щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу за травень та червень 2015 року, з урахуванням індексації.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. Ухвала прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Колегія суддів Сухарьок М.Г.

Казначеєв Е.Г.

Ханова Р.Ф.