Ухвала суду № 51658761, 22.09.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - Ляшенко Д.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2015 року справа №805/2728/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ляшенка Д.В., суддів Ястребової Л.В., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року у справі № 805/2728/15-а (головуючий І інстанції Смагар С.В.) за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення від 16червня 2015 року №0000464100/3734/10/28-03-41,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Енергомашспецсталь" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення від 16 червня 2015 року № 0000464100/3734/10/28-03-41.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням, зазначаючи про наявність всіх документів, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Задовольняючи адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" суд першої інстанції дійшов висновку про те що відповідач не довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення судом першої інстанції. Просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05.08.2015 року та постановити нове рішення яким в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" відмовити в повному обсязі.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Публічне акціонерне товариство "Енергомашспецсталь" зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 00210602, знаходиться на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 100336168.

8 травня 2015 року відповідачем була проведена камеральна перевірка даних позивача, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, щодо правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за березень 2015 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 8 травня 2015 року № 174/28-03-41-00210602 (надалі - акт перевірки).

За висновками вищенаведеного акту перевірки відповідачем 16 червня 2015 року прийняте спірне податкове повідомлення-рішення відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України № 0000464100/3734/10/28-03-41, яким зменшений розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 392471 грн. за березень 2015 року, за порушення пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Як вбачається з висновків акту з урахуванням відповіді на заперечення до акту перевірки від 11 червня 2015 року № 3569/10/28003-41, позивачем завищений податковий кредит на суму податку на додану вартість за березень 2015 року в розмірі 256702 грн., завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму податку на додану вартість за березень 2015 року в розмірі 256702 грн., та сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту у наступному звітному періоді на суму податку на додану вартість за березень 2015 року в розмірі 392471 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем та Державним підприємством "Донецька залізниця" був укладений договір від 5 листопада 2010 року № 1012 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення вантажів та надані залізницею послуги, та додаткові угоди. На виконання умов даного договору позивачем отримані податкові накладні від 2 березня 2015 року на загальну суму 100000 грн., в тому числі податок на додану вартість 16666 грн. 67 коп., від 4 березня 2015 року на загальну суму 90000 грн., в тому числі податок на додану вартість 15000 грн., від 20 березня 2015 року на загальну суму 75000 грн., в тому числі податок на додану вартість 12500 грн., від 5 березня 2015 року на загальну суму 100000 грн., в тому числі податок на додану вартість 16666 грн. 67 коп., від 6 березня 2015 року на загальну суму 50000 грн., в тому числі податок на додану вартість 8333 грн. 33 коп., від 10 березня 2015 року на загальну суму 60000 грн., в тому числі податок на додану вартість 10000 грн., від 12 березня 2015 року на загальну суму 60000 грн., в тому числі податок на додану вартість 10000 грн.. від 13 березня 2015 року на загальну суму 50000 грн., в тому числі податок на додану вартість 8333 грн. 33 коп., від 16 березня 2015 року на загальну суму 100000 грн., в тому числі податок на додану вартість 16666 грн. 67 коп., від 18 березня 2015 року на загальну суму 50000 грн., в тому числі податок на додану вартість 8333 грн. 33 коп., від 27 березня 2015 року на загальну суму 85000 грн., в тому числі податок на додану вартість 14166 грн. 67 коп., від 30 березня 2015 року на загальну суму 100000 грн., в тому числі податок на додану вартість 16666 грн. 67 коп., від 31 березня 2015 року на загальну суму 100000 грн., в тому числі податок на додану вартість 16666 грн. 67 коп. Оплата була здійснена у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями, долученими до матеріалів справи.

22 листопада 2012 року між позивачем та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" був укладений договір № 06-07П на розподіл природного газу. На виконання даного договору позивачем отримана податкова накладна від 31 березня 2015 року на загальну суму 1010103 грн. 83 коп., в тому числі податок на додану вартість 168350 грн. 64 коп.

В березні 2015 року позивачем до складу податкового кредиту були включені отримані від ДП "Донецька залізниця" вищенаведені податкові накладні та розрахунки коригувань на загальну суму 86715 грн. 04 коп., та транспортні квитки, долучені до матеріалів справи, в сумі 2404 грн. 68 коп., а також вищенаведена податкова накладна ПАТ "Донецькоблгаз" в сумі 168350 грн. 64 коп.

Відповідно до підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Відповідно до пункту 185.1 статті 185 цього Кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Абзацами 1-3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, аналізуючи перелічені норми в їх сукупності можна зробити висновок про те, що право на формування податкового кредиту покупцем товару не поставлено в залежність від декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість продавцем товару.

Як вбачається з акту камеральної перевірки, контролюючим органом встановлено на підставі даних АІС "Податковий блок" те, що ПАТ "Донецькоблгаз" та ДП "Донецька залізниця" не задекларували свої податкові зобов'язання з податку на додану вартість по вищенаведеним господарським операціям з позивачем. Разом з тим, у висновках акту перевірки контролюючий орган не ставив під сумнів достовірність первинних документів чи їх відповідність вимогам чинного законодавства, зокрема, відсутність у них обов'язкових реквізитів, передбачених частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також, відповідність виписаних контрагентами позивача податкових накладних вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Відповідно до підпункту "а" пункту 201.11 статті 201 Податковий кодекс України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є, транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З аналізу наведених норм, вбачається, що діюче законодавство надає платнику податків право на включення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних протягом року з дати складання податкової накладної.

Колегія суддів не приймає посилання відповідача на те, що у разі не відображення даних податкової накладної в податкових зобов'язання продавця, така податкова накладна не є податковим документом, що дає покупцю право на податковий кредит з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 201.9 статті 201 Податкового кодексу України не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду. При цьому, підприємство - постачальник є платниками податку на додану вартість та не звільнений від сплати податку за рішенням суду. Також норми пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу передбачають, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Жодна з цих норм не стосується спірних правовідносин. Інших норм, стосовно не надання покупцю товарів/послуг права на віднесення сум податку до податкового кредиту за наявності первинних бухгалтерських документів, які свідчать про фактичне здійснення господарських операцій, у тому числі податкових накладних, Податковий кодекс України не містить.

Згідно з підпунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення та постанови суду першої інстанції без змін відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись статтями: 9, 11, 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року у справі № 805/2728/15-а - залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Ухвала прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя Д.В. Ляшенко

Судді Л.В. Ястребова

І.Д. Компанієць