Ухвала суду № 51656022, 21.09.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"21" вересня 2015 р.справа № 804/3886/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гімона М.М.

суддів: Чумака С. Ю. Юрко І.В.

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 липня 2015 року у справі № 804/3886/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський завод будівельних матеріалів» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровський завод будівельних матеріалів» (далі по тексту - Товариство або ТОВ «ДЗБМ») звернулось із позовом до суду, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області № 0000612203 від 24 лютого 2015 року по нарахуванню ТОВ «ДЗБМ» податку на додану вартість в сумі 112016,00 грн. і штрафних фінансових санкцій в сумі 56008,00 грн.

На обґрунтування позову Товариство послалось, зокрема, на те, що факт придбання ТМЦ з метою їх використання у власній господарській діяльності, рух активів у процесі здійснення таких господарських операцій, сплата грошових сум здійснювалася за наявними договорами у розмірі та у строки, що ними передбачені, документи, які супроводжують господарські операції оформлені та складені належним чином, що є підставою для віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товару (послуг), до податкового кредиту відповідного періоду. З огляду на наведене, висновки податкового органу про встановлені під час перевірки порушення податкового законодавства з боку позивача є неправомірними, а тому, винесене на цій підставі спірне податкове повідомлення - рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 липня 2015 року даний позов задоволено повністю.

Не погодившись з таким рішення суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду та відмовити в позові. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції допущені порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема, не враховано той факт, що наявність оформлених первинних документів та податкових накладних є обов'язковою, але не єдиною умовою для віднесення в податковому обліку відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту, оскільки актами перевірок контрагентів позивача не підтверджено реальність здійснення спірних господарських операцій. В зв'язку з чим, просить постанову суду скасувати і постановити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.

Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги виходить з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що посадовими особами податкового органу проведено документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ «ДЗБМ» по взаємовідносинам з ТОВ «Філакас», ТОВ «Промінвесттрейд» за жовтень 2014 року. Результати такої перевірки зафіксовані у акті № від 31 січня 2015 року № 46/22-04/34775113 (далі Акт перевірки), висновками якого встановлено ряд правопорушень податкового законодавства з боку позивача, зокрема: 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого встановлено нереальність здійснення спірних господарських операцій, що призвело до заниження Товариством податку на додану вартість по контрагенту ТОВ «Філакас» за жовтень 2014 року на суму 47801,94 грн., по контрагенту ТОВ «Промінвесттрейд» за жовтень на суму 64123,90 грн.

На підставі зазначеного Акту перевірки, 24 лютого 2015 року Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення № № 0000612203, яким позивачу нарахована сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 168024,00 грн.(за основним платежем -112016,00 грн., штрафні санкції у розмірі 56008,00 грн.) (а.с. 8).

Не погодившись з таким рішенням податкового органу, позивач оскаржив його до суду, правомірність винесення якого і стало предметом розгляду у даній справі.

Вирішуючи спірні правовідносини та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з добросовісності ТОВ «ДЗБМ» як платника податку, оскільки його господарські операції, по яким сформовано податковий кредит у спірний період, мають реальний характер, у зв'язку з чим, донараховуючи позивачу оспорюване грошове зобов'язання Лівобережна об'єднана державна податкова інспекція м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області діяла з перевищенням наданих владних повноважень.

Колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з фактичних обставин справи, погоджується з такими висновками суду та вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, які підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судова практика вирішення податкових спорів виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, і достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необгрунтованої податкової вигоди мають грунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат і податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для встановлення порушень з боку позивача та донарахування йому спірного грошового зобов'язання, стали висновки актів перевірок контрагентів позивача. Крім того, відповідач посилався на недоліки заповнення позивач деяких документів податкового обліку.

Проте, така позиція податкового органу не відповідає наявним у справі доказам в зв'язку з наступним.

Встановлені обставини свідчать про те, що у спірний перевіряємий період, ТОВ «ДЗБМ» за договором поставки № 10/24 від 24 жовтня 2014 року (а.с. 52-53) придбало у ТОВ «Філакас» вугілля антрацит АО (фр.25-50) на загальну суму 286811,63 грн. (в т.ч. ПДВ - 47801,94 грн.). Фактичне виконання умов договору підтверджується податковими накладними (а.с. 44, 49) та видатковими накладними (а.с.42, 47). Рух ТМЦ від постачальника підтверджується відповідними ТТН (а.с. 48, 43 зворотня). Транспортування товару здійснювалось вантажним автомобілем марки DAF, яке ТОВ «ДБЗМ» за договором від 18 вересня 2014 року орендувало у ФОП ОСОБА_1 (а.с.73-74).

Окрім цього, , ТОВ «ДЗБМ» за договором поставки № 12/09-01 від 12 вересня 2014 року (а.с. 101-102) кокс ливарний на загальну суму 385283,39 грн. (в т.ч. ПДВ - 64123,90 грн.). Фактичне виконання умов договору підтверджується податковими накладними (а.с. 111, 112) та видатковими накладними (а.с.105-107). Рух ТМЦ від постачальника підтверджується відповідними ТТН (а.с. 108-110).

Придбані ТМЦ використані позивачем у власній господарській діяльності на виробництві, в підтвердження чого в матеріалах справи наявні виробничі звіти (а.с.162-167).

Отже, факт реальності придбання позивачем послуг за вказаним договором, підтверджується вищенаведеними первинними документами, які цілком об'єктивно розцінені судом першої інстанції як належне документальне підтвердження реального характеру спірних операцій.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що на час здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані в установленому законом порядку, відповідали ознакам і поняттю юридичної особи та виступали правоздатними учасниками господарського обороту.

Окрім цього, колегія суддів зазначає, що якщо контрагент порушує вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення включених у ціну товару сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, посилання відповідача на висновки актів про перевірки контрагентів позивача судовою колегією відхиляються, оскільки вони не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності інших документів, що підтверджують реальність постачання товарів чи надання послуг.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Також, в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про дотримання позивачем у справі необхідних умов для формування податкового кредиту та про відсутність у податкового органу підстав для здійснення оспорюваного донарахування відповідає наявним у справі доказам.

А відтак, оскільки всі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судом першої інстанції на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, і цим обставинам дана правильна юридична оцінка, колегія суддів вважає, що підстав для скасування оскаржуваного судового рішення в мажах доводів апеляційної скарги не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 липня 2015 року у справі № 804/3886/15 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий: М.М.Гімон

Суддя: С.Ю. Чумак

Суддя: І.В. Юрко