Ухвала суду № 51656002, 24.09.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2015 рокусправа № 808/4360/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередниченко В.Є.,

суддів: Коршуна А.О., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 липня 2014 року у справі№808/4360/14 за позовом Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Запорізькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів за податковим боргом,-

ВСТАНОВИВ:

Токмацька об'єднана державна податкова інспекція головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - Токмацька ОДПІ) 01 липня 2014 року звернулась до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1), згідно з яким просить стягнути з позивача кошти у розмірі суми податкового боргу 291544,51 грн. з рахунків у банках.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач має податковий борг несплачений у встановлений строк у розмірі 291544,51 грн., який утворився в результаті несплати грошових зобов'язань визначених податковими повідомленнями - рішеннями № 0000281701, №0000291701 від 31 травня 2011року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28 липня 2014 року, прийнятою у скороченому провадженні, адміністративний позов задоволено повністю.

Постанова суду мотивована тим, що станом на час розгляду справи, податковий борг у розмірі 291544,51 грн. не погашено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі зазначає, що

- сума яку просить стягнути податковий орган відрізняється та не збігається з сумою, що була встановлена актом перевірки та податковими повідомленнями-рішеннями в результаті несплати яких утворився податковий борг;

- відповідач не отримував податкову вимогу, оскільки зазначена вимога була направлена не за поштовою адресою для листування відповідача, про яку податковий орган було повідомлено листом від 13 жовтня 2013 року;

- податкові повідомлення-рішення, в результаті несплати яких утворився податковий борг, є неузгодженими та оскаржуються у Вищому адміністративному суді України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - платників податків 11 липня1996 року та перебуває на обліку як платник податків у Токмацькій ОДПІ.

Позивачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань взаємовідносин з ТОВ «Таврія Будпостач» за період з 01 травня 2008 року по 31 жовтня 2008 року.

За результатами вказаної перевірки позивачем було складено акт №178/172/2838200679 від 17 травня 2011 року в якому зроблено висновок про порушення відповідачем:

- ст.13 розділу IV Декрета КМУ «Про прибутковий податок громадян» додатку №7 до інструкції «Про прибутковий податок з громадян», пп.19.1 «а» п.19.1 ст.19 Закону України» Про податок з доходів фізичних осіб», п.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, на суму 111541,52 грн.;

-п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 145222 грн. (а.с.15-55).

На підставі акта перевірки позивачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 31 травня 2011 року:

- №0000281701, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності у розмірі 111541,52 грн. (а.с.10);

- 0000291701, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 145222,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 36305,50 грн. (а.с.11).

Згідно з даними облікової картки платника податків, у зв'язку з погашенням недоїмки по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1524,51 грн. остаточна заборгованість склала 110017,01 грн. (а.с.56).

Таким чином, загальна сума податкового боргу відповідача перед бюджетом склала 291544, 51 грн. (а.с.4)

Стягнення податкової заборгованості у розмірі 291544,51 грн. з рахунків у банках платника податків є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що податковий борг у розмірі 291544,51 грн. не погашено тому він підлягає стягненню.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно із пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У відповідності до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нарахування суми грошового зобов'язання, платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідачем було оскаржено в судовому порядку податкові повідомлення рішення 0000281701, №0000291701 від 31 травня 2011року.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2012року у справі№2а-0870/4743/11 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 липня 2011 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено. (а.с.82).

Статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Отже, доводи відповідача на подальше оскарження ним податкових повідомлень-рішень 0000281701, №0000291701 від 31 травня 2011року, на підставі яких був сформований податковий борг, до Вищого адміністративного суду України є необґрунтованими, оскільки, станом на момент розгляду цієї справи судове рішення в адміністративній справі №2а-0870/4743/11, набрало законної сили, а тому сума грошового зобов'язання, визначена оскарженими в цій справі податковими повідомленнями-рішеннями, є узгодженою.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п. 42.1 ст. 42 Податкового кодексу України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Пунктом 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Як передбачено п.42.3 ст. 42 Податкового кодексу України якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.

Відповідно до п. 58.3 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, податковим органом було прийнято податкову вимогу №18-25 від 18 лютого 2014 року, та надіслано відповідачу, що підтверджується копією податкової вимоги. Однак конверт з зазначеною податковою вимогою повернувся на адресу податкового органу з відміткою «за зазначеною адресою не проживає» (а.с.9).

Посилання відповідача на лист від 13 жовтня 2013 року (а.с.81), як на повідомлення податковому органу поштової адреси відповідача, є необґрунтованим, оскільки зміст зазначеного листа не містить повідомлення контролюючого органу про зміну податкової адреси, в ньому зазначено про оскарження до Вищого адміністративного суду України податкових повідомлень рішень від 31 травня 2015 року №0000281701, №0000291701.

Зважаючи на вказані норми права та на те, що відповідачем не було повідомлено податковий орган про зміну податкової адреси, суд вважає податкову вимогу №18-25 від 18 лютого 2014 року належним чином врученою.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на невідповідність сум податкового зобов'язання визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 31 травня 2015 року №0000281701 та №0000291701, на підставі яких виник податковий борг, з сумою податкового боргу визначеного податковою вимогою №18-25 від 18 лютого 2014 року є необґрунтованим, зважаючи на наступне.

Як вже зазначалось, у зв'язку з погашенням недоїмки по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1524,51 грн. остаточна заборгованість по вказаному податку склала 110017,01 грн. Таким чином, загальна сума податкового боргу відповідача (по податку на доходи фізичних осіб у сумі 110017,01 та по податку на додану вартість у сумі 181527,50 грн.) перед бюджетом склала 291544, 51 грн.

Підпунктом 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Отже, враховуючи те, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини наявності у відповідача непогашеного податкового боргу по платежам до бюджету в сумі 291544,51 грн., який є узгодженим, а також те, що позивачу надано право на звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо правомірності заявленої позивачем вимоги про стягнення зазначенного податкового боргу на користь державного бюджету України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності стягнення податкового боргу з ФОП ОСОБА_1 у розмірі 291544,51 грн. з рахунків у банках.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 липня 2014 року у справі№808/4360/14- без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 25 вересня 2015 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко