Ухвала суду № 51655997, 23.09.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"23" вересня 2015 р.справа № 808/2086/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Дадим Ю.М. Уханенка С.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Енергодарського міського управління юстиції Запорізької області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року

у справі №808/2086/15

за позовом ОСОБА_1

до державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Енергодарського міського управління юстиції Запорізької області

про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувся у Запорізький окружний адміністративний суд з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Енергодарського міського управління юстиції Запорізької області Станіславської Тамари Олександрівни про визнання неправомірним та скасування рішення від 09 квітня 2015 року №20609879 про відмову в реєстрації прав та їх обтяжень; зобов'язання вчинити дії по реєстрації права власності на земельну ділянку площею 2800 кв.м. кадастровий номер НОМЕР_1, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року позовні вимоги задоволені.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, державний реєстратор прав на нерухоме майно реєстраційної служби Енергодарського міського управління юстиції Запорізької області, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

У письмових запереченнях, ОСОБА_1 просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції без змін.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно з договором міни нежитлових приміщень від 05 березня 2013 року на підставі рішення двадцятої (позачергової) сесії Енергодарської міської ради шостого скликання №5 від 27 лютого 2013 року територіальна громада м. Енергодар в особі Енергодарської міської ради Запорізької області передала у власність ОСОБА_1 нежитлові приміщення: а саме: приміщення міськпобуткомбінату, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; будівлі та споруди, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2, які належать територіальній громаді м. Енергодар в обмін на належну ОСОБА_1 нежитлову будівлю - клуб «Іскра» розташовану за адресою: АДРЕСА_3, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_1 (а.с. 9-13).

Відповідно до копії витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05 березня 2013 року, за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на об'єкт нерухомого майна (1/1 частки): будівлю, приміщення міськпобуткомбінату, нежитлову будівлю; за адресою: АДРЕСА_1; земельна ділянка місця розташування об'єкта: НОМЕР_1, цільове призначення: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, площа: 2800 кв.м. (а.с. 14)

03 квітня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до реєстраційної служби Енергодарського міського управління юстиції Запорізької області із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 2800 кв.м. (а.с. 43).

До заяви ОСОБА_1 додав: копії паспорту; картки ідентифікаційного номеру; нотаріально посвідчену копію договору міни нежитлових приміщень від 05 березня 2013 року, укладеного між ним та Енергодарською міською радою; квитанції про сплату держмита за державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно; витрат за надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 44-52).

Рішенням державного реєстратора реєстраційної служби Енергодарського міського управління юстиції Запорізької області Станіславської Тамари Олександрівни від 09 квітня 2015 року №20609879 відмовлено у державній реєстрації прав на земельну ділянку (а.с. 8).

За змістом рішення, у державній реєстрації права власності позивачу відмовлено на підставі пункту 4 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, та не дають змоги встановити відповідність заявлених прав, документам, що їх посвідчують.

Відповідно до встановлених судом першої інстанції обставин справи, причиною відмови у державній реєстрації права власності за позивачем, стала відсутність у договорі міни нежитлових приміщень від 05 березня 2013 року інформації про придбання земельної ділянки під нежитловим приміщенням (а.с. 41-42).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що державним реєстратором реєстраційної служби Енергодарського міського управління юстиції Запорізької області при прийнятті оскаржуваного рішення від 09 квітня 2015 року допущені порушення законодавства, рішення є протиправним, позивачем поданий документ про перехід права власності на земельну ділянку.

Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції та зазначає наступне.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Пунктами 1, 2 частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державний реєстратор:

- встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

- приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Відповідно до пунктів 1, 6 частини 1 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, договорів, укладених у порядку, встановленому законом; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Частинами 1, 2 статті 78 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до частини 1 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції чинній як на час укладання договору міни нежитлових приміщень, так і на час виникнення спірних відносин), у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

За загальним правилом, закріпленим у частині 4 статті 120 Земельного кодексу України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником відповідної земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що при застосуванні положень статті 120 Земельного кодексу України у поєднанні з нормою статті 125 Земельного кодексу України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.

Крім того, застосування положень статті 120 Земельного кодексу України до виникнення права власності на земельну ділянку, обумовлено набуттям права власності позивачем первинно саме на приміщення міськпобуткомбінату.

Доводи відповідача про неврахування судом першої інстанції вимог глави 20 Земельного кодексу України щодо загального порядку продажу земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них, є необґрунтованими, оскільки положення статті 120 Земельного кодексу України не суперечить положенням цієї глави.

Так, за договором міни нежитлових приміщень від 05 березня 2013 року Енергодарська міська рада Запорізької області передала у власність ОСОБА_1 нежитлові приміщення, зокрема: приміщення міськпобуткомбінату, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до довідки відділу Держкомзему у м. Енергодар Запорізької області про правовий статус земельної ділянки №1041/03-05/1 від 12 грудня 2012 року, ділянка віднесена до категорії: землі житлової та громадської забудови; цільове використання земельної ділянки: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови; площа ділянки складає 0,2800 га (2800 кв.м.), має кадастровий номер: НОМЕР_1 (а.с. 15).

Як зазначено у договорі міни нежитлових приміщень від 05 березня 2013 року (пункт 3.2), Енергодарська міська рада Запорізької області та ОСОБА_1, однаково розуміють значення та умови цього договору та його правові наслідки; договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; волевиявлення сторін є вільним.

Отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що договір міни нежитлових приміщень від 05 березня 2013 є також договором, що посвідчує перехід відповідних прав на земельні ділянки до позивача.

Пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Згідно з частиною 4 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Відповідно до пункту 20 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868, за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації.

Пунктом 28 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, встановлено, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». У рішенні про відмову в державній реєстрації прав зазначаються всі підстави прийняття такого рішення.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Фактичними обставинами справи, підтверджується, що відповідачем оскаржуване рішення прийнято не у спосіб встановлений законом, та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення..

Також, статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову, суд може прийняти постанову про зобов'язання вчинити певні дії, а тому посилання відповідача на те, що суд задовольнивши, позовні вимоги шляхом зобов'язання відповідача зареєструвати право власності на земельну ділянку за позивачем, замінив повноваження державного реєстратора є необґрунтованими, оскільки такий спосіб захисту права, інтересів відповідає засадам адміністративного судочинства.

За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить висновку, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Енергодарського міського управління юстиції Запорізької області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: С.А. Уханенко