Постанова № 51655931, 29.09.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2015 р.Справа № 916/2582/15Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Головея В.М.

Суддів: Лисенко В.А., Ярош А.І.,

при секретарі судового засідання: Максіміхіній Ю.В.,

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 (за довіреністю),

від відповідача ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго»

на ухвалу господарського суду Одеської області від 04.09.2015

за заявою Публічного акціонерного товариства «Одеський завод радіально-свердловиних верстатів» про розстрочку виконання судового рішення

у справі № 916/2582/15

за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго»

до Публічного акціонерного товариства «Одеський завод радіально-свердловиних верстатів»

про стягнення 1 125 321,19 грн.,

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Представниками сторін в судовому засіданні не було заявлено клопотання про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, отже фіксація судового процесу не здійснювалась відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 29.09.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Одеський завод радіально-свердловиних верстатів» (далі Товариство, відповідач) звернулось до господарського суду із заявою про надання розстрочки виконання рішення господарського суду Одеської області у даній справі від 29.07.2015 року строком на 18 місяців.

Обґрунтовуючи вищевказану заяву відповідач послався на важкий фінансовий стан. Стягнення суми заборгованості в розмірі 1 012 455,27 грн. разовим платежем призведе до банкрутства відповідача, на якому на сьогоднішній день працює близько 100 чоловік, що в свою чергу, призведе до збільшення рівня безробіття. Також, відповідач має ряд боржників, дебіторська заборгованість станом на 01.07.2015 року складає 3851,00 тис.грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.09.2015 року заяву Товариства задоволено частково, розстрочено виконання рішення господарського суду Одеської області від 29.07.2015 року у даній справі щодо стягнення з відповідача 1 012 455,27 грн. на один рік.

Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою, Публічне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» (далі Компанія, позивач) звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на те, що ухвала місцевого суду необґрунтована та прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить скасувати її, та відмовити в задоволенні заяви Товариства.

Більш детальніше доводи викладені в апеляційній скарзі.

29.09.2015 в судовому засіданні представник відповідача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти апеляційної скарги з наступних підстав, апелянт не навів норми права, які порушені судом першої інстанції при прийняті рішення, Компанією не доведено наявність на рахунках відповідача грошових коштів або майна, за рахунок яких можливе виконання рішення суду.

До відзиву Товариство надало додаткові документи, а саме: платіжні доручення за період з 04.09.2015 по 28.09.2015 про сплату відповідачем заборгованості на рахунки позивача на загальну суму 268 000,00 грн. та довідки з банківських установ від 25.09.2015 та 28.09.2015.

Вищевказані документи судова колегія не приймає до уваги, оскільки вони не були предметом розгляду в суді першої інстанції при прийняті ухвали, відповідно до ч. 3 ст. 101 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 29.09.2015 року надав пояснення, якими підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив задовольнити останню.

29.09.2015 року в судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, в яких просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду без змін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Одеської області від 29.07.2015р. у справі № 916/2582/15 задоволено частково позов Компанії до Товариства та з останнього стягнуто 685 156,08грн. заборгованості за використану активну електроенергію, 60 394,29грн. заборгованості за перетікання реактивної електроенергії, 94 217,37 грн. пені, 5 453, 45 коп. 3% річних, 16 7234,08грн. інфляційних нарахувань та 20 250,09грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач звернувся з заявою про розстрочку виконання судового рішення. Просить розстрочити виконання судового рішення на 18 місяців шляхом сплати з серпня 2015 року по січень 2017 року включно щомісячно по 56 247,52грн.

Відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Пунктом 7.1.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» розяснено, що розстрочка виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2. вищевказаної постанови Пленуму ВГСУ).

Приймаючи до уваги вищевикладене, судова колегія встановила, що надаючи відповідачу розстрочку виконання рішення, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі взагалі не вказав підставі її надання. Зі змісту ухвали господарського суду вбачається, що суд першої інстанції не оцінював матеріальний стан Товариства та не здійснював аналіз можливих негативних наслідків для позивача, у випадку надання відповідачу розстрочки виконання рішення.

Так, при прийнятті, оскаржуваної ухвали, судом не було враховано, що енергетична галузь є однією з найважливіших складових національної економіки. Забезпечення функціонування енергетичної галузі та її підприємств є пріоритетним напрямком при створенні державних програм промислової політики. Товариство - є ліцензіатом з постачання електричної енергії в Одеській області. Відпуск електричної енергії є постійним і безперервним збалансуванням виробництва і споживання електроенергії, що можливо лише при умові повної та своєчасної оплати за спожиту електричну енергії. Функціонування енергетичної системи Одеської області повністю залежить від платоспроможності позивача.

Заборгованість ПАТ «Одесаобленерго» за кредитними угодами складає 28 145 900, 00 доларів США ( довідка про кредити станом на 01.07.2015 року, а.с. 201).

Дебіторська заборгованість, що виникла внаслідок неналежних розрахунків споживачів за послуги з постачання теплової енергії Компанії складає 346 973 тис.грн. (а. с. 196).

Судом першої інстанції, при прийняті оскаржуваної ухвали, не було встановлено наявність виняткового характеру обставин, що є підставою для надання відповідачу розстрочки виконання рішення.

Посилання відповідача на скрутне фінансове становище, наявність заборгованості у останнього перед іншими контрагентами та їх перед відповідачем, судовою колегією визнаються як такі, що не можуть свідчити про обґрунтованість розстрочення виконання рішення суду, враховуючи, що позивач, перебуває у не менш скрутному фінансовому становищі.

Судова колегія вважає, що вказані в заяві Товариства підстави для розстрочки виконання судового рішення, не є тими виключними обставинами, які надають підстави для розстрочки виконання судового рішення.

Згідно з вимогами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У зв'язку з ратифікацією Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, протоколів до неї та прийняттям Верховною ОСОБА_1 України Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні (абз. 3 п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини»).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, «державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як «виняткові обставини» (див. § 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Півень проти України» від 29.06.2004).

Тобто, в будь-якому випадку відсутність коштів, тяжкий фінансовий стан боржника не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим та не є підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У відповідності до п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України не вважаються обставинами, які звільняють боржника від відповідальності, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Крім цього, відповідачем не обґрунтовано належними і допустимими доказами адекватності строку надання розстрочки і не вказано жодних фактичних даних, які б свідчили що фінансовий стан відповідач дозволятиме виконати рішення суду.

Судовою колегією при розгляді заяви також враховано розмір та строки наявності заборгованості, ступінь вини відповідача у виникненні спору та майнові інтереси позивача у справі, які значним чином порушуються внаслідок невиконання рішенням суду.

Проаналізувавши заяву про розстрочку виконання рішення, враховуючи те, що заявником не надано суду доказів наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк та наявності виняткового випадку, а саме доказів наявності тяжкого фінансового стану боржника, загрози банкрутства, відсутності коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, а також не надано доказів, які б підтверджували фактичну можливість виконання рішення у строки, зазначені у графіку розстрочки, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що заява про розстрочку виконання рішення є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені обставини, відповідачем не надано.

Враховуючи те, що судом першої інстанції не наведено переконливих доводів щодо наявності виняткових обставин у розумінні ст. 121 ГПК України, які б тягли за собою необхідність розстрочки виконання рішення суду, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду в частині розстрочки виконання рішення, яка прийнята з порушенням норм процесуального права, не може залишатись без змін і підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Керуючись ст.ст. 99, 101 - 106, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» - задовольнити.

Ухвалу господарського суду Одеської області від 04.09.2015 року - скасувати.

У задоволенні заяви Публічному акціонерному товариству «Одеський завод радіально-свердловиних верстатів» про розстрочку виконання судового рішення - відмовити.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Головей В.М.

Судді: Лисенко В.А.

ОСОБА_3