Рішення № 5165588, 28.03.2008, Голосіївський районний суд міста Києва

2-1492/2008

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„28„ березня 2008 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Іваненко Ю.Г.,

при секретарі - Семенович А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю

„Науково-виробниче підприємство „Енергія - М" до ОСОБА_1 про визнання права власності,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відовідача про визнання права власності, посилаючись на те, що відповідно до договорів купівлі-продажу ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Енергія-М", є власником нежитлових приміщень.

Маючи у власності вказані не житлові приміщення відповідач провів роботи з надбудови над вказаними не житловими приміщеннями 3 поверху, для збільшення площі приміщень, відповідно до своїх потреб.

Реконструкція вказаних нежитлових приміщень проводилась за рахунок власних коштів позивача, з залученням будівельних організацій.

Всі затрати по реконструкції та проведенню надбудови відображені в бухгалтерському обліку, та підтверджується бухгалтерською довідкою, копіями договорів будівельного підряду, копіями квитанцій, рахунків, чеків на придбання будматеріалів.

Разом з тим, при проведенні реконструкції та робіт з надбудови третього поверху над належними позивачу не житловим приміщенням позивач не отримав відповідного дозволу на проведення будівельних робіт, в зв'язку з чим це будівництво вважається самочинним.

Під час звернення представника позивача до Голосіївської РДА та ГУ комунальної власності КМДА позивач дізнався, що відповідач подав заяву до ГУ комунальної власності з приводу оформлення права приватної власності на вказане нежитлове приміщення на своє ім'я.

Звертаючись до ГУ комунальної власності з заявою відповідач просив оформити право приватної власності на вказане нежитлове приміщення саме на своє ім'я, що порушує права „Підприємства", тому як відповідно до Статуту

„Підприємства" саме „Підприємство" є власником майна, яке було отримано ним на підставах, не заборонених законодавством.

Такі дії позивач вважає порушенням його майнових прав, тому змушений звернутися до суду.

Звернення до суду з позовом про визнання права власності є єдиним можливим способом вирішення цієї проблеми, саме тому позивач змушений звернутися до суду з позовом про визнання права власності на самочинно переплановане нежитлове приміщення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, з підстав визначених в позові.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав суду заяву, відповідно до якої просив справу розглядати без його участі, на підставі наявних матеріалів, а тому суд вважає можливим розгляд справи у його відсутності.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги обгрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, в даному судовому засіданні встановлено, що відповідно до договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановим П.Ю., від 20 жовтня 1999 року та приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шандибою Л.І., від 12 липня 2001 року, про що зроблено запис в реєстрову книгу за реєстром №1461П, від „05" листопада 1999 року, та запис в реєстрову книгу №1461П, від 01 серпня 2001 року, позивач, є власником вказаного нежитлового приміщення.

Маючи у власності вказані не житлові приміщення позивач дійшов висновку про неможливість використання вказаних нежитлових приміщень виходячи з потреб „Підприємства", тому було прийнято рішення про проведення реконструкції належних йому нежитлових приміщень та проведення надбудови над вказаними не житловими приміщеннями 3 поверху, для збільшення площі приміщень, відповідно до потреб позивача.

Реконструкція вказаних нежитлових приміщень проводилась за рахунок власних коштів позивача, з залученням будівельних організацій.

Всі видатки по проведенню реконструкції та здійсненню надбудови несло „Підприємство" позивач, що підтверджується бухгалтерською довідкою, документами, що підтверджують придбання будматеріалів, оплату виконання будівельно-монтажних робіт, договорами генерального підряду на виконання загально-будівельних робіт №0001/01.05, від 17 січня 2005 року, договором підряду №51, від 09 серпня 2005 року, та контрактом №29/2005 на виконання робіт по реконструкції даху будинку, від 01 серпня 2005 року.

Крім того, після закінчення проведення будівельно-монтажних робіт реконструйоване приміщення було взято на баланс позивача, що підтверджується матеріалами справи.

Але при проведенні реконструкції та робіт з надбудови третього поверху над належним позивачу не житловим приміщенням позивач не отримав відповідного дозволу на проведення будівельних робіт, в зв'язку з чим це будівництво вважається самочинним.

Під час звернення представника позивача до Голосіївської РДА та ГУ комунальної власності КМДА позивач дізнався, що відповідач подав заяву до ГУ комунальної власності з приводу оформлення права приватної власності на вказане нежитлове приміщення на своє ім'я.

Звертаючись до ГУ комунальної власності з заявою відповідач просив оформити право приватної власності на вказане нежитлове приміщення саме на своє ім'я, що порушує майнові права позивача, тому як відповідно до Статуту «Підприємства" саме „Підприємство" є власником майна, яке було отримано ним на підставах, не заборонених законодавством.

Відповідно до положень ст. 85 ГК України, ст. 115 ЦК України, ст. 4.1

Статуту „Підприємства" відповідач є тільки учасником товариства, а

товариство, відповідно до ст. 6.1. Статуту (Підприємство) є власником майна,

переданого товариству його засновниками і учасниками в якості внесків до

статутного фонду

Відповідно до п. 2.5. Статуту „Підприємства" товариство, для досягнення своєї статутної діяльності має право, в тому числі будувати, придбати, продавати, дарувати, здавати в найм різного роду рухоме майно, споруди, будівлі, квартири.

Відповідно до п. 6 Статуту товариство є власником: майна, переданого йому учасниками, одержаних доходів, а також іншого майна, набутого з підстав, не заборонених законом. ...

Відповідно до п. 8.4. Статуту Товариству можуть належати будівлі, споруди, машини, устаткування, транспортні засоби, цінні папери, та інше...;

Відповідно до ст. 116 ЦК України, учасники господарських товариств мають право, зокрема, брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину.

Відповідно до ст. 148 ЦК України, учасник товариства має право вийти з товариства. Учасник, який виходить із товариства, має право одержувати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.

Відповідно до п. 5.1. Статуту кожний із учасників товариства має право: ... приймати участь в розподілі прибутку та отримувати частину прибутку від діяльності Товариства; ... на переважне право на одержання частки майна або частки в Статутному фонді Учасника, який її відступає; ... вийти з Товариства у встановленому Статутом та Договором порядку.

Відповідно до п. 5.4. Статуту в разі виходу Учасника з Товариства, на його вимогу, йому сплачується вартість частини майна Товариства, пропорційна його частці в статутному фонді;

За вимогою Учасника та за згодою Зборів Учасників Товариства частка Учасника, що виходить з Товариства повертається йому повністю або у натуральній формі;

Відповідно до п. 5.5. Учасник, що вийшов з Товариства має право на належну йому частину прибутку, що одержана Товариством в поточному році до моменту виходу Учасника з Товариства.

В даному ж випадку відповідач не виявив бажання вийти з Товариства; не подавав заяви про вихід з товариства, тобто ніяким чином не вирішує питання про вихід з Товариства, а тільки претендує на майно позивача.

В зв'язку з тим, що відповідачем оспорюється право власності на вказані об'єкти нерухомого майна, позивач не "має можливості провести оформлення права власності на самочинно переплановане та самочинно побудовані об'єкти нерухомого майна, що є порушенням прав власника.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна вправі пред'явити позов про визнання права його власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 392 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Енергія - М" до ОСОБА_1 про визнання права власності задовольнити.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Енергія - М" код 25394187 право власності на самочинне будівництво /переплановане нежитлове приміщення на другому поверсі загальною площею 426, 4 м2, та самовільне будівництво - надбудову-прибудову третього поверху, загальною площею 1360м2/, що розташоване по вул. Деміївська, 43 А в Голосіївському р-ні м. Києва.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Енергія - М" сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1700 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Енергія - М" сплачене позивачем за інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 30 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подана до Голосіївського районного суду м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом двадцяти днів після подання заяви про його апеляційне оскарження.

Головуючий Ю.Г.Іваненко